Ухвала

від 15.09.2015 по справі 821/1579/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1579/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Ойл 1" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому заявлено вимоги до податкового органу про скасування податкового повідомлення-рішення №0000022200 від 13.01.2015 року, яким підприємству донараховано грошове зобов'язання з ПДВ, на суму 11659,38 грн., і застосовано відповідні штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності скасування вищевказаного рішення податкового органу, так як в ході проведеної перевірки, відповідачем встановлено укладення підприємством безтоварних угод з деякими контрагентами, що призвело до безпідставного зменшення розміру ПДВ, а тому ДПІ правомірно винесено відповідне податкове повідомлення-рішення.

Позивачем вказано про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення ТОВ "Транс Ойл 1" податкового законодавства, так як підприємством проведено товарні господарські операції з ТОВ "ТК "Ойл Груп" та ПП "Либер" у липні та серпні 2014 року, що надає підприємству право на віднесення даних сум до складу свого податкового кредиту.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження через неявку відповідача у судове засідання та подання відповідного клопотання від позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2014 року, податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Транс Ойл 1», щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "ТК "Ойл Груп" та ПП "Либер" у липні та серпні 2014 року, про що складено акт №337/21-15-22-026/33922727, яким встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1-198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено суми податку на додану вартість, що перевірявся, на загальну суму 11659,38 грн., у т.ч. за липень 2014 - у сумі 9976,64 грн., та за серпень 2014 - у сумі 1682,74 грн.

Порушення полягає у тому, що податковим органом встановлено безтоварність проведених господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, що вплинуло на правильність обрахунку ПДВ.

Після проведеної перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000022200 від 13.01.2015 року, яким підприємству донараховано грошове зобов'язання з ПДВ, на суму 11659,38 грн., і застосовано відповідні штрафні (фінансові) санкції.

За результатом встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки підприємством проведено реальні господарські операції зі своїми контрагентами, з чим погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено грошові зобов'язання з ПДВ, внаслідок завищення його від'ємного значення за липень-серпень 2014 року, загалом на суму 11659,38 грн.

На формування розміру вказаних податків вплинули господарські операції позивача з ТОВ "ТК "Ойл Груп" та ПП "Либер" щодо придбання паливних матеріалів, які здійснено на підставі відповідних договорів поставки №ТК-142 від 27.05.2014 року та №18/03-14 від 18.03.2014 року відповідно.

На підтвердження господарських відносин позивача з даними контрагентами судом зібрано усю наявну первинну документацію: копії договорів поставок, акти приймання-передачі придбаного пального, податкові та товарно-транспортні накладні (транспортування здійснювалось третьою особою, ПП "Оптима Транс Ойл", на спеціалізованому транспорті), платіжні документи на оплату та докази подальшого перепродажу придбаного товару через мережу орендованих АЗС.

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що з метою провадження своєї господарської діяльності (зокрема оптова та роздрібна торгівля паливними матеріалами) між позивачем та вищевказаними контрагентами укладено договори щодо придбання паливних матеріалів (бензину та дизелю), а належними доказами підтверджено його фактичне отримання, оплату і подальше використання у власній господарській діяльності, шляхом перепродажу, що надає підприємству право на віднесення сум за даними договорами до складу податкового кредиту.

Крім того судова колегія звертає увагу на те, що податковим органом здійснено перевірку контрагента позивача - ТОВ "ТК "Ойл Груп" за липень 2014 року та вказаною перевіркою не встановлено порушень податкового законодавства, що підтверджено відповідною довідкою (а.с.50-51).

Колегія суддів також не погоджується з посиланнями податкового органу, що недоліки складання ТТН є беззаперечним доказом відсутності поставок товару оскільки суд встановлює факт поставки товару не лише на підставі ТТН, а й використовуючи інші докази - первинні бухгалтерські документи (видаткові, податкові накладні, дані складського обліку, відображення господарських операцій у податковому обліку тощо).

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло