Ухвала

від 16.09.2015 по справі 821/2252/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 р. Справа № 821/2252/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМСС» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02.07.2014р. ТОВ «ЛАМСС» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.01.2014 року №0000071502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 80 272 грн., №0000061502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 80 272 грн. та штрафні санкції у розмірі 20068 грн., а також стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування у розмірі 129880 грн., шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок позивача.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 року позовну заяву ТОВ «ЛАМСС» в частині позовних вимог до ГУ Державної казначейської служби України у Херсонській області щодо стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування в розмірі 129880 грн за заявою представника позивача від 14.07.2014р. залишено без розгляду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року адміністративний позов ТОВ «ЛАМСС» задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 23.01.2014 року №0000061502 і №0000071502.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у м.Херсоні 29.07.2014 р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «ЛАМСС» 28.09.2011 року зареєстровано виконавчим комітетом Херсонської міської ради, як юридична особа за №14991020000013967, з 29.09.2011 року знаходиться на облік в ДПІ у м.Херсоні за №7647 та з 01.09.2012 року є платником ПДВ.

Згідно довідки АА №887743 з ЄДРПОУ, види діяльності позивача за КВЕД-2010 є: неспеціалізована оптова торгівля; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

В грудні 2013 року співробітниками ДПІ у м.Херсоні проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «ЛАМСС» щодо правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок платника за вересень та жовтень 2013 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 08.01.2014 року №2/21-03-15-02/37840043, з якого вбачається, що цією перевіркою встановлено порушення підприємством позивача вимог п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.3 ст.200, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого товариством завищено суму податкового кредиту за вересень 2013 року - в сумі 48085 грн. та за жовтень 2012 року - на суму 32187 грн., а також завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2013 року у сумі 48085 грн. та за жовтень 2013 року на суму 32187 грн.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт походження товару придбаного ТОВ «ЛАМСС» від ТОВ «ТД «Дон - Агро», ТОВ «Агроресурс», ТОВ «Техноторг - Дон» та відповідно його транспортування до пункту розвантаження. Також, проведеною перевіркою встановлено невірне оформлення ТТН на перевезення товару (КРНВ -5,6-04 вузлового культиватора ).

На підставі зазначеного акту перевірки, уповноваженою особою 23.01.2014 року було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000061502, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів ) з ПДВ в сумі в сумі 80272 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20068 грн., №0000071502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 80272 грн.

Не погоджуюсь з зазначеними рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з неправомірності спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, з 01.01.2011 р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України , в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, судовою колегією з матеріалів справи та спірного акту перевірки встановлено, що податковий стверджує, що у ТОВ «ЛАМСС» нібито відсутні усі необхідні документи щодо купівлі/продажу товару від ТОВ «ТД «Дон - Агро», ТОВ «Агроресурс» і ТОВ «Техноторг - Дон» та відсутні докази транспортування придбаного товару.

Проте, судами обох інстанцій було уважно досліджено реальність здійснення цих господарських операцій між позивачем та його контрагентами та встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

По справі встановлено, що 07.08.2013р. TOB «JIAMCC», на підставі договору №29 придбало у ТОВ «ТД «Дон-Агро» - КРНВ-5,6-04 вузловий культиватор (2 шт.) на загальну суму 93400 грн. (у т.ч. ПДВ-15566,67 грн .).

Виконання умов зазначеного договору підтверджується наданими до окружного суду доказами, а саме: специфікацією №1 від 07.08.2013р. до договору №29 від 07.08.2013р.; рахунком-фактурою №СФ-0000096 від 07.08.2013р. на загальну суму 93400 грн. (у т.ч. ПДВ 15566,67 грн .); видатковою накладною №РН-0000084 від 30.08.2013р. на загальну суму 93400 грн. (у т.ч. ПДВ-15566,67 грн .), податковою накладною №6 від 08,08.2013р. на суму 4670 грн. (у т.ч. ПДВ-778,33 грн .) та №7 від 30.08.2013р. на суму 88730 грн. (у т.ч. ПДВ - 14788,33 грн .); ТТН №399 від 04.09.2013р.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між TOB «ЛАМСС» та ТОВ «Агроресурс» укладено договір купівлі-продажу №1052-Т від 31.07.2013р., відповідно до умов якого, позивач придбав у ТОВ «Агроресурс» сільськогосподарську техніку («УДА-5,2-20» (з круглою трубою ) універсальний дисковий агрегат, АГ-2.1.01 диск, КРН 46.1020 секція робочих органів ) на загальну суму 165860 грн. (у т.ч. ПДВ -27643,33 грн .).

На виконання умов зазначеного договору позивачем до суду 1-ї інстанції надано наступні докази: Специфікація №1 до договору №1052-Т від 31.07.2013р, акт приймання - передачі №958 до договору №1052-Т від 31.07.2013р.; рахунок - фактури №6422 від 07.08.2013р. на загальну суму 132110 грн. (у т.ч. ПДВ 22018,33 грн.), №6361 від 07.08.2013р. на загальну суму 33750 грн. (у т.ч. ПДВ 5625 грн .), №7504 від 02.09.2013р. на загальну суму 920 грн. (у т.ч. ПДВ 153,33 грн.); видаткові накладні №09/00068 від 03.09.2013р. на загальну суму 920 грн. (у т.ч. ПДВ 153,33 грн. ), №09/00016 від 02.09.2013р. на загальну суму 132110 грн. (у т.ч. ПДВ 22018,33 грн. ), № 09/00018 від 02.09.2013р. на загальну суму 33750 грн. (у т.ч. ПДВ 5625 грн .); податкові накладні №248 від 08.08.2013р. на загальну суму 1687,5 грн. (у т.ч. ПДВ -281,25 грн .), №249 на загальну суму 6605,50 грн. (у т.ч. ПДВ-1100,92 грн .), №1018 від 30.08 2013р. на загальну суму 32062,50 грн. (у т.ч. ПДВ- 5345,75 грн .), №1019 від 30.08.2013р. на загальну суму 125504,50грн. (у т.ч. ПДВ-20917,42 грн .), №34 від 02.09.2013р. на загальну суму 920 грн. (у т.ч. ПДВ 153,33 грн .); ТТН б/н від 04.09.2013 року.

Факт оплати придбаного товару підтверджується наданим до суду банківськими платіжними дорученнями №3 від 30.08.2013р. на загальну суму 125504,50 грн. (у т.ч. ПДВ- 20917,42 грн .), №4 від 30.08.2013р. на загальну суму 32062,50 грн. (у т.ч. ПДВ 5343,75 грн .), №7 від 02.2013р. на загальну суму 920 грн. (у т.ч. ПДВ 153,33 грн .).

Крім того, по справі встановлено, що між TOB «ЛАМСС» та ТОВ «Техноторг-Дон» укладено договір №Х-181 від 07.08.2013p., відповідно до умов якого, позивач придбав у зазначеного контрагента сільськогосподарську техніку («Стійка в зборі») на загальну суму 29250 грн. (у т.ч. ПДВ 4875 грн. ).

На підтвердження реального виконання умов даного договору позивачем до суду 1-ї інстанції надано наступні докази, а саме: рахунки на оплату по замовленню №102941 від 07.08.2013р. на загальну суму 29250 грн. (у т.ч. ПДВ 4875 грн .) і №4160 від 02.09.2013р. на загальну суму 190000 грн. (у т.ч. ПДВ 31666,67 грн .), податкові накладні №161108 від 08.08.2013р. на загальну суму 1462,50 грн. (у т.ч. ПДВ-243,75 грн .), №170152 від 30.08.2013р. на загальну суму 27787,50 грн. (у т.ч. ПДВ-4631,25 грн .), №5335 від 05.09.2013р. на загальну суму 190000 грн. (у т.ч. ПДВ 31666,67 грн.); видаткові накладні №Х-3117 від 06.09.2013р. на загальну суму 190000 грн. (у т.ч. ПДВ-31666,67 грн .), №Х-92498 від 05.09.2013р. на загальну суму 29250 грн. (у т.ч. ПДВ 4875 грн .); акт приймання - передачі від 06.09.2013 року.

Факт оплати придбаного товару підтверджується наданими до суду банківськими платіжними дорученнями №8 від 05.09.2013р. на загальну суму 190000 грн. (у т.ч. ПДВ- 31666,67 грн. ) та №93868 від 08.08.2013р. на загальну суму 1462,50 грн. (у т.ч. ПДВ 243,75 грн .).

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до вищезазначених договорів товар поставлявся за рахунок продавців.

Так, відповідно до договорів (№Х-181 від 07.08.2013р. та №б/н від 02.09.2013р .) умови поставки товару на умовах EXW - склад продавця м.Херсон вул.Бериславське шосе,27, відповідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс- 2010.

Таким чином, весь придбаний у вищевказаних контрагентів товар ТОВ «ЛАМСС» безпосередньо отримало вже на складі - продавців ТОВ «Техноторг-Дон» та ТОВ «Техноторг» за адресою м.Херсон, вул.Бериславське шосе,27.

А інші контрагенти - ТОВ «ТД «Дон-Агро» та ТОВ «Агроресурс», в свою чергу, теж поставили свій товар ТОВу «ЛАМСС» за тією ж самою адресою - м.Херсон вул.Бериславське шосе,27.

В подальшому, як встановлено по справі, ТОВ «ЛАМСС» реалізувало придбаний товар іншому контрагенту - ТОВ «Рейпсид» (Вірменія), що підтверджується контрактом №09/08-13 від 09.08.2013р.

Таким чином, придбаний у своїх контрагентів товар ТОВ «ЛАМСС» отримав вже на складі - продавців (м.Херсон, вул.Бериславське шосе,27), де відразу ж було здійснено перевантаження на автомобіль, який належить ТОВ «Рейпсид» (Вірменія), де, в свою чергу, було проведено і замитнення товару.

Даний факт підтверджується вантажно-митними деклараціями з відмітками та печатками митниці, а також рахунком-фактурою №1 від 05.09.2013 року, на якій теж містяться печатки митниці про підтвердження отримання товару іншою стороною.

Отже, за таких обставин, на думку суду, позивачем в даному випадку надано усі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі-товару та подальшої її реалізації.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його котрагентами безпідставним.

Що ж стосується факту встановлення контролюючим органом порушень вимог п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.3 ст.200, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого ТОВ «ЛАМСС» завищено суму податкового кредиту за вересень 2013 року в сумі 48085 грн. та за жовтень 2012 року на суму 32187 грн. і завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2013 року у сумі 48085 грн. та за жовтень 2013 року на суму 32187 грн., то судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідно до приписів п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення ) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у т.ч. у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності ); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

А згідно із п.198.2 ст.198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт ) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Крім того, в п.198.3 ст.198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПКУ, в свою чергу, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

У відповідності до ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Отже, враховуючи те, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані до суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», фіксують факт здійснення господарської операції, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції вважає висновки відповідача щодо порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства необгрунттованими та взагалі безпідставними.

З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.01.2014 року №0000071502 і №0000061502 є протиправними та відповідно, підлягають скасуванню.

І на останнє, судова колегія приймає до уваги та ще раз вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України ), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача або його контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга , не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

При чому, слід зазначити, що вищенаведені висновки повністю узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії та практикою Європейського Суду з прав людини.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко