Ухвала

від 23.09.2015 по справі 824/921/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/921/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

23 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Новоселицька" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоселицька" є юридичною особою, ідентифікаційний код якої 03801491, місце знаходження: вул. Головна, 95, с. Новоселиця, Кельменецький район, Чернівецька область, 60151.

Згідно повідомлення про взяття на облік юридичної особи/відокремленого підрозділу відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та з 21 лютого 2000 року узятий на облік в органі Пенсійного фонду України в Кельмнецькому районі.

Відповідно до протоколів "Про призначення пенсії" №148 від 11 червня 1998 року, №1108 від 05 жовтня 2010 року, №295 від 26 липня 2012 року, №414 від 28 лютого 2013 року, №2301 від 07 листопада 2013 року, №1183 від 05 листопада 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 призначено пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", умова призначення - "тракторист-машиніст в сільському господарстві".

Крім цього, з матеріалів справи також вбачається, що у відповідача працював ОСОБА_7 на посаді тракториста-машиніста та якому було призначено пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до протоколів "Про призначення пенсії" №427 від 17 червня 2011 року, №518 від 29 січня 2007 року та №3142 від 13 серпня 2007 року ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", умова призначення - "багатодітна мати в с/г".

За квітень 2015 року вказаним особам органом Пенсійного фонду України виплачено пенсію, з урахуванням фактичних витрат на її виплату та доставку, на загальну суму 10324,78 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив витрати, пов'язані з доставкою і виплатою пільгових пенсій в сумі 10324,78 грн., управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області звернулось до суду з даним позовом.

Суд І інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Однак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_10 у сумі 860,92 грн. суд І інстанції відмовив.

Колегія суду погоджується з таким висновком суду І інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач не оскаржує рішення в частині задоволення позову, рішення суду І інстанції переглядається в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Як встановлено з матеріалів справи, громадянка ОСОБА_10 працювала у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоселицька" та була зайнята у виробництві сільськогосподарської продукції.

13 серпня 2007 року вказаній особі призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На момент призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_10 (13 серпня 2007 року), чинне законодавство України зобов'язувало її колишнього роботодавця, а саме відповідача - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоселицька", до досягнення нею пенсійного віку передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній станом на 13 серпня 2007 року) жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Частиною першою статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній станом на 13 серпня 2007 року) передбачено, що право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Таким чином, починаючи з 13 серпня 2007 року, відповідач мав відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_10 до досягнення нею пенсійного віку (55 років), а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1.

01 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", яким до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" внесено зміни.

Положеннями статті 26 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

13 серпня 2007 року громадянка ОСОБА_10 реалізувала своє право на отримання пільгової пенсії, в результаті чого у відповідача виник обов'язок відшкодовувати управлінню Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах вказаній пенсіонерці.

Дані правовідносини, на момент їх виникнення були врегульовані Законами України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією №21-1, в редакціях чинних на той час.

Вказані нормативно-правові акти передбачали, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоселицька" зобов'язано відшкодовувати управлінню Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пільгової пенсії ОСОБА_10 до досягнення нею 55 річного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) роз'яснив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже враховуючи викладене, положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", яким до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV внесено зміни, не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли 13 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем щодо відшкодування витрат пов'язаних із виплатою та доставкою пільгової пенсії ОСОБА_10, оскільки на той час вони були врегульовані іншими нормативно-правовим актами.

Крім цього, Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" не містить норм, які передбачають його зворотну дію в часі.

Така правова позиція узгоджується з практикою ВСУ України у справі №К/800/5101/15 від 31 березня 2015 року.

Відтак, позивач не мав права на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_10 до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки вказана особа вийшла на пенсію до прийняття Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", а тому на неї не розповсюджується його дія. Включення ОСОБА_10 до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за квітень 2015 року у даному разі є неправомірним.

За таких обставин, позов у зазначеній вище частині задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Драчук Т. О.

Полотнянко Ю.П.