Рішення

від 18.09.2015 по справі 451/1060/15-ц

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №451/1060/15-ц

Провадження № 2/451/410/15

РІШЕННЯ

іменем України

18 вересня 2015 року

м. Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Крета А. І.

при секретарі судового засідання Загайській І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радехові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 сільська рада Радехівського району Львівської області, про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Радехівського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 грудня 2005 року помер батько позивача ОСОБА_4. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина. Вказує, що спадкодавець за свого життя ані заповіту, ані спадкового договору не складав. Спадщину після його смерті прийняв лише позивач шляхом постійного проживання на час смерті разом із спадкодавцем. До складу спадкового майна входив, зокрема, житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами № 96 по вулиці Об'їздній в місті Радехові Львівської області. А також земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за цією ж адресою. ОСОБА_5 того, спадкодавцю на момент смерті належала на праві власності частка у розмірі 100 % у статутному капіталі Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4. ОСОБА_5 того вказує, що за життя спадкодавцю належало право постійного користування земельною ділянкою площею 10 га на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області для ведення селянського (фермерського) господарства. Таке право належало спадкодавцю на підставі Державного акта на право користування землею серії Б № 060427 від 1993 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 133. Також відзначає, що спадкодавцю за життя належало: 1) право постійного користування земельною ділянкою площею 4,5 га на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області № 25 від липня 1995 року «Про виділення землі під ведення селянських господарств»; 2) право постійного користування земельною ділянкою площею 8 га в урочищі «Корчунок» на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області на підставі рішення Радехівської районної ради народних депутатів Львівської області VI сесії ХХІІ скликання від 26 грудня 1996 року «Про згоду на надання в постійне користування земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства окремими громадянами»; 3) право постійного користування земельною ділянкою площею 10,4 га ріллі в урочищі «Корчунок» на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області на підставі рішення Радехівської районної ради Львівської області IХ сесії ІІІ демократичного скликання від 24 грудня 1999 року «Про згоду на додаткове відведення в постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 М.»; 4) право постійного користування земельною ділянкою площею 18 га ріллі на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області на підставі рішення Радехівської районної ради Львівської області ХV сесії ІІІ демократичного скликання від 24 січня 2001 року «Про згоду на надання в постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4». Однак, нотаріус відмовляється видавати позивачу як спадкоємцю першої черги за законом свідоцтво про право на спадщину за законом.

Просить суд визнати за ним в порядку спадкування після смерті 22 грудня 2005 року ОСОБА_4 наступне майно: 1) право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами № 96 по вулиці Об'їздній в місті Радехові Львівської області; 2) право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: вулиця Об'їздна, 96, місто Радехів, Львівська область, Україна; 3) право власності на частку в статутному капіталі Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 (ідентифікаційний код юридичної особи: 20822773); 4) право постійного користування земельною ділянкою площею 10 га на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області для ведення селянського (фермерського) господарства; 5) право постійного користування земельною ділянкою площею 4,5 га ріллі в урочищі «Корчунок» на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області;

6) право постійного користування земельною ділянкою площею 8 га в урочищі «Корчунок» на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області; 7) право постійного користування земельною ділянкою площею 10,4 га ріллі в урочищі «Корчунок» на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області;

8) право постійного користування земельною ділянкою площею 18 га ріллі на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області.

Ухвалою суду від 09 вересня 2015 року у даній справі клопотання представника позивача ОСОБА_6 задоволено та по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно ухвалено залучити в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 сільську раду Радехівського району Львівської області.

Позивач до суду не з'явився, хоча був повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши письмову заяву, в якій просить суд розгляд справи здійснювати за його відсутності, на задоволенні позову настоює.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, свого представника до суду не направила, про причини своєї неявки в суд не повідомив. Однак, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що проти задоволення позову не заперечує.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з'явилася, свого представника до суду не направила, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі. Відносно задоволення позову не заперечує.

За викладених умов, відповідно до ст. 169, ч.4 ст.174,ч.2 ст.197 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі сторін та без фіксування судового засідання технічним засобом на підставі наявних в справі доказів.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 22 грудня 2005 року помер батько позивача ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Частинами 1,2. ст.1220 Цивільного кодексу України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Судом встановлено, що спадкодавець за свого життя заповіту не складав.

У відповідності до ч.1 ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу вимог ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Таким чином за відсутності заповіту спадкодавця суд приходить до висновку, що спадкування позивачем відбувається за законом.

Судом встановлено, що спадкодавець доводився позивачу рідним батьком, що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що позивач належить до спадкоємців першої черги за законом. До інших спадкоємців першої черги судом належить відповідач ОСОБА_2, яка доводиться рідною дочкою спадкодавцю. Інших спадкоємців першої черги за законом судом не встановлено.

В силу вимог ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Згідно ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Частиною 3 ст. 254 ЦК України передбачено, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що відповідач ОСОБА_2 спадщину після смерті спадкодавця не прийняла ані шляхом постійного проживання на час смерті разом із спадкодавцем, ані шляхом подання заяви про прийняття спадщини в строк по 22 червня 2006 року включно. Відтак є спадкоємцем, що спадщину не прийняв, а тому така спадщина відповідачу не належить.

А відтак позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину Миколайовича належним чином та у встановлений законом строк після смерті 22 грудня 2005 року ОСОБА_4.

Відповідно до ч.1. ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч.1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу вимог ст.1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Судом встановлено, що спадкодавцеві на праві приватної власності належав житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами № 96 по вулиці Об'їздній в місті Радехові Львівської області, що вбачається з технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду, копія якого знаходиться в матеріалах даної справи.

Судом також встановлено, що спадкодавцеві на момент смерті належала на праві власності частка у розмірі 100 % у статутному (складеному) капіталі Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4, що підтверджується статутом даної юридичної особи, копія якого наявна в матеріалах справи.

Частиною 1 ст.167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV, успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону.

У відповідності до роз'яснень пленуму Верховного Суду України, наданих у абз. 1 п.9 своєї постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», роз'яснив, що вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130, 147, 166 ЦК ( 435-15 ), статтями 55, 69 Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII ( 1576-12 ) «Про господарські товариства» і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Суд приходить до висновку, що не лише щодо спадкування частки учасника підприємницького товариства, але і щодо фермерського господарства до складу спадщини входить не підприємство як цілісний майновий комплекс, а частка у статутному (складеному) капіталі. При цьому спадкування такої частки, на думку суду, також не підпадає під права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зазначені в ст. 1219 ЦК України, а відтак входять до складу спадщини.

Судом встановлено, що спадкодавцю на момент смерті належало право постійного користування наступними земельними ділянками: 1) площею 10 га на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району львівської області для ведення селянського (фермерського) господарства; 2) площею 4,5 га ріллі в урочищі «Корчунок» на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області; 3) площею 8 га в урочищі «Корчунок» на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області; 4) площею 10,4 га ріллі в урочищі «Корчунок» на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області; 5) площею 18 га ріллі на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області.

На переконання суду перелік прав та обов'язків, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця та які не входять до складу спадщини, що встановлений законодавцем у ст. 1219 ЦК України є вичерпним. Серед переліку таких прав і обов'язків право постійного користування земельною ділянкою не зазначено. Що дає суду підстави для правового висновку про те, що право постійного користування земельною ділянкою входить до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

В той же час, як вбачається з пояснень позивача та його представника та не заперечується сторонами, нотаріус відмовляється видавати позивачу як спадкоємцю першої черги за законом свідоцтво про право на спадщину за законом.

Щодо позовних вимог позивача про право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: вулиця Об'їздна, 96, місто Радехів, Львівська область, Україна, то суд вважає такі позовні вимоги всупереч вимог ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України недоведеними належними та допустимими доказами, виходячи з наступного.

В силу вимог частини 1 статті 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Системний аналіз вищезазначених норм процесуального права дає суду правові підстави для висновку, що законодавець дозволяє суду при ухваленні рішення оцінювати лише ті докази належні та допустимі докази, які наявні в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент відкриття спадщини), право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин суд вважає, що для підтвердження належності спадкодавцю на праві приватної власності присадибної земельної ділянки та доведення належними та допустимими доказами тих обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог в цій частині, позивач зобов'язаний був надати суду оригінал або копію державного акту про право власності на земельну ділянку.

В матеріалах даної справи такий правовстановлюючий документ на землю відсутній. Що не дає суду правових підстав для висновку, що спадкодавцю таке нерухоме майно на момент смерті належало на праві приватної власності. А відтак таке майно до складу спадщини не увійшло.

Отже, в даній частині позовних вимог, на думку суду, позов є недодведеним та таким, що до задоволення не підлягає, оскільки суд не знаходить в цій частині правових підстав для його задоволення.

Таким чином суд приходить до переконання, що заявлений у даній справі позов є частково підставним та таким, що підлягає до задоволення частково.

Керуючись ст. 167 ГК України, ст. 126 ЗК України, ст. ст. 254, 1216-1220, 1223, 1225, 1258, 1261, 1268-1270, 1297 ЦК України, ст. 23 ЗУ «Про фермерське господарство», ст. ст. 10, 11, 57-60, 79, 84, 88, 174, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 сільська рада Радехівського району Львівської області, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті 22 грудня 2005 року ОСОБА_4:

1) право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами № 96 по вулиці Об'їздній в місті Радехові Львівської області;

2) право власності на частку в статутному (складеному) капіталі Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 (ідентифікаційний код юридичної особи: 20822773);

3) право постійного користування земельною ділянкою площею 10 га на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району львівської області для ведення селянського (фермерського) господарства;

4) право постійного користування земельною ділянкою площею 4,5 га ріллі в урочищі «Корчунок» на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області;

5) право постійного користування земельною ділянкою площею 8 га в урочищі «Корчунок» на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області;

6) право постійного користування земельною ділянкою площею 10,4 га ріллі в урочищі «Корчунок» на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області;

7) право постійного користування земельною ділянкою площею 18 га ріллі на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області, шляхом подання через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків апеляційного оскарження, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

ГоловуючийОСОБА_5