Рішення

від 27.03.2014 по справі 414/1712/13-ц

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 414/1712/13-ц

Провадження № 2/414/5/2014

26 березня 2014 року

Кремінський районний суд в Луганській області у складі головуючого

судді Акулова Є.М

при секретарі Дегтяренко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кремінна цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТИУС» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач посилається на те, що відповідно до договору від 14.09.2012 року між ним та Кремінським районним центром зайнятості населення про працевлаштування безробітного з наданням дотації в ТОВ «ТАТИУС» було попередньо погоджено працевлаштування відповідача на посаду водія автотранспортних засобів. На виконання вказаного договору 17.09.2012 року між працедавцем, - ТОВ «ТАТИУС» та робітником,- ОСОБА_1 було укладено трудовий договір, термін дії якого зазначено в один рік, до 17.09.2013 року. Також з найманим працівником 17.09.2012 року було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, безпосередньо пов»язану із збереженням та перевезенням матеріальних цінностей. 04.07.2013 року, близько 17 години, з вини водія ОСОБА_1В, який порушив правила дорожнього руху, сталася ДТП, яка мала місце на автодорозі Р-66, в районі повороту на обВ»їзну дорогу м. Кремінна. При цьому було пошкоджено транспортний засіб марки RENAULT LOGAN FSR, реєстраційний номер НОМЕР_1. Винним у ДТП визнано водія, відповідача у справі, та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Згідно висновку товарознавчого дослідження, проведеного за ініціативою підприємства, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу, на момент ДТП становить 65255 грн, вартість самого дослідження -600 грн і ці суми шкоди позивач просить стягнути з відповідача. Згідно розрахунку, вартість найму іншого транспортного засобу, за період простою пошкодженого авта, склала 16791,4 грн, яку також просить стягнути з відповідача. Окрім того, просить стягнути з відповідача 1 тис. грн. витрат на правову допомогу та 836,46 грн судового збору, а загалом 84482,97 грн.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав та посилається на договір про повну матеріальну відповідальність працівника, який, на його думку, й повинен нести повну матеріальну відповідальність за завдану підприємству шкоду з урахуванням упущеної вигоди та транспортних витрат.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що дійсно був водієм в ТОВ, куди працевлаштувався від Центру зайнятості. Договір про повну матеріальну відповідальність підписував. В ДТП пошкодив авто підприємства. З оцінкою позивача завданої шкоди не згоден, вважаючи її надмірною. Наполягав на проведенні судово- товарознавчої експертизи щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Представник відповідача висловив аналогічну позицію.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Загальні підстави відшкодування завданої матеріальної шкода передбачено ст 1166 ЦК України, яка передбачає обов'язок заподіювача шкоди відшкодувати її в повному обсязі.

Системний аналіз наведеної норми свідчить про те, що обов'язок заподіювача шкоди відшкодувати її в повному обсязі може бути покладено на цю особу тільки за умови встановлення винних дій (бездіяльності) такої особи, настання негативних наслідків у вигляді заподіяння шкоди та наявності причинно-наслідкового зв»язку між діями (бездіяльністю) особи, заподіявшої шкоду та наслідками.

Відповідно до вимог ч1, 2 ст. 130 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність за пряму дійсну шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, що така шкода заподіяна винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до приписів ст. 134 п. 1 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у випадку коли між працівником і підприємством укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р.№14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" роз"яснино, що при матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку, він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 Порядку обчислення середньої заробітної плати, а саме виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, а якщо справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві ( в установі, організації).

Судом встановлено, що сторони є роботодавцем та працівником відповідно.

Згідно договору від 17.09.2012 року між працедавцем, - ТОВ «ТАТИУС» та робітником,- ОСОБА_1, було укладено трудовий договір, термін дії якого зазначено в один рік, до 17.09.2013 року.

Трудовий договір укладено на виконання договору від 14.09.2012 року між позивачем та Кремінським районним центром зайнятості населення про працевлаштування безробітного на посаду водія автотранспортних засобів з наданням дотації ТОВ «ТАТИУС» (лс11,9-10).

З найманим працівником 17.09.2012 року було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, безпосередньо пов»язану із збереженням та перевезенням матеріальних цінностей. Пункт 3 якого передбачає, що у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розмірів збитків, заподіяних підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства (лс12).

04.07.2013 року, близько 17 години, з вини водія ОСОБА_1В, який порушив правила дорожнього руху, сталася ДТП, яка мала місце на автодорозі Р-66, в районі повороту на об»їздну дорогу м. Кремінна. При цьому було пошкоджено ввірений йому (ОСОБА_1В) транспортний засіб марки RENAULT LOGAN FSR, реєстраційний номер НОМЕР_1, орендований підприємством (лс 14-15).

Винним у ДТП визнано водія, відповідача у справі, та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України (лс16-31). Постанова є чинною й не оскаржувалася відповідачем у справі.

Вартість відновлювального ремонту авта, яку суд бере до уваги, згідно висновків судово-автотоварознавчої експертизи становить 61575,43 грн (лс 114- 134).

Таким чином, судом встановлено наявність завдання винними діями працівника-водія ОСОБА_1В, шкоди підприємству, яка полягає в пошкодженні майна підприємства, на загальну суму 61575,43 грн. саме його працівником, а розмір шкоди підтверджується відповідним висновком експертизи.

Тому оціночне дослідження, зроблене до порушення цивільної справи, за ініціативою позивача (розмір шкоди) та його вартість (лс 32-57,64), суд до уваги не приймає.

Оскільки судом встановлено саме трудові правовідносини сторін, тому відповідач, повинен нести відповідальність за пряму дійсну шкоду , заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків, лише в межах і порядку, передбачених законодавством про працю , відповідно до приписів наведених у рішенні норм КЗпП України.

Враховуючи вимоги законодавства про працю та наявність договору про повну матеріальну відповідальність відповідача, він, на переконання суду, повинен нести повну матеріальну відповідальність у розмірі прямої, заподіяної з його вини шкоди, а саме 61575,43 грн, що дорівнює вартості відновлювального ремонту авта. Ця сума й підлягає відшкодуванню відповідачем.

Не підлягають відшкодуванню витрати позивача, пов»язані із наймом стороннього транспортного засобу в сумі 16791,4 грн (лс58-63) з огляду на відсутність контрагентів такого найму (договорів про це) і будь яких достовірних та достатніх доказів здійснення такого найму саме позивачем, інших заслуговуючи на увагу доказів, викладених в розрахунках позивача відносно існування самих транспортних перевозок в розрахунковий період, їх наявності та необхідності для виробництва.

Вимоги позивача щодо стягнення 1тис. грн витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають з огляду на приписи ст. 56 ЦПК України, позаяк особа, яка надає правову допомогу, особисто не брала участі у розгляді справи разом з позивачем, позивач про допуск такої особи для надання йому правової допомоги суд не просив, при цьому правовою допомогою особи, яка є фахівцем в галузі права не користувався, будь яких доказів витрат на правову допомогу суду не надав.

Відповідно до вимог ст. 88 частини 1 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати пропорційно до задоволенних вимог, а саме 615,75 грн.

Керуючись т 1166 ЦК України, ст. 130, п1ст 134 КЗпП України, ст10,60, 88,158, 212-215 ЦПК Украины, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТИУС» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТИУС», ідентифікаційний код 32341614, - 61575,43 грн завданої шкоди та 615,75 грн судових витрат, а разом 62191,18 грн.

В частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТИУС» до ОСОБА_1 про стягнення втрати товарної вартості автомобіля, вартості експертного дослідження, збитків, пов»язакних з наймом стороннього транспортного засобу та витрат на правову допомогу повністю відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Є.М. Акулов