Постанова

від 21.09.2015 по справі 802/2847/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

21 вересня 2015 р. Справа № 802/2847/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання Щербацької О.С.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу за позовом

приватного підприємства «Азімут-Центр»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось приватне підприємство «Азімут-Центр» до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування підприємством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2014 року податковим органом виявлено ряд порушень вимог податкового законодавства, з урахуванням чого складено акт від 29.10.2014 №2842/1502/35599718. На підставі виявлених в ході перевірки обставин перевірки Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією 12.11.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення №0041891502, яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2014 року в сумі 449974 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись, при цьому, на обставини, що наведені у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечив і вважає обґрунтованими висновки зазначені у акті перевірки від 29.10.2014 та наданих до суду письмових заперечень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши адміністративну справу, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Азімут-Центр» зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 19 грудня 2007 року, включено до ЄДРПОУ код 35599718. У період з 16 жовтня 2014 року по 22 жовтня 2014 року податковим органом, на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування приватним підприємством «Азімут-Центр» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 454375 грн. за серпень 2014 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт №2842/1502/35599718 від 29 жовтня 2014 року (а.с.11-24).

В ході проведеної перевірки виявлено порушення приватним підприємством «Азімут-Центр» п.п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, з урахуванням цього, завищено суму від'ємного значення ПДВ за серпень 2014 року на суму 449974 гривень.

Вказані обставини слугували підставою для прийняття Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією 12 листопада 2014 року податкового повідомлення-рішення №0041891502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 449974 грн.(а.с.10). Вважаючи дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню і не відповідає дійсності, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.

Зі змісту положень п.п.14.1.181. ст.14 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України закріплено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відтак, визначаючись з приводу обґрунтованості віднесення витрат до складу валових витрат, суду варто враховувати, по-перше, наявність належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, по-друге, наявність відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю суб'єкта господарювання, зокрема, актів виконаних робіт та інших документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, наявність податкової накладної, по-четверте, подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цієї операції.

Відповідно до підпункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, у податковій накладній в окремих рядках зазначаються такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Так, у відповідності до п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01.11.2014), - податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції. Згідно з поданою ПП «Азімут-Центр» до Вінницької ОДПІ податковою декларацією за серпень 2014 року, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 454375 грн. Як свідчать матеріали акту перевірки, підприємством допущено порушення п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, адже позивачем віднесено до податкового кредиту суми, податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженого податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України. Вказаного висновку податковий орган дійшов з огляду на дослідження господарських операцій позивача з ТОВ «Рітейл-Девелопмент» на загальну суму ПДВ 449973,59грн., чим завищено суму податкового кредиту на 449974 грн.. що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 449974 грн. у серпні 2014 року на 449974 гривень.

Положення ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 вищезазначеного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктами 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Як свідчать матеріали справи між приватним підприємством «Азімут-Центр» - довіритель, та товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл -Девелопмент» - повірений, 10.09.2012 року укладено договір доручення (а.с.38-43), предметом якого є - надання юридичних послуг. Згідно п.п.1.1..4. п.1.1 розділу 1 «Предмет договору»: повірений від імені та за рахунок довірителя для ведення будівництва об'єкта розташованого за адресою м. Вінниця, вул. Немирівське шосе - вул. Іванова, надалі «об'єкт», зобов'язується здійснювати наступні юридичні дії, а саме: здійснювати від імені довірителя усі необхідні дії під час ведення будівництва об'єкту.

За договором доручення відповідно ст.1000 Цивільного кодексу України, одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Як стверджує відповідача та відповідає акту перевірки, що укладеним договором між позивачем та ТОВ «Рітейл-Девелопмент» не передбачено здійснення попередньої оплати (авансу) за юридичні дії, а сплату коштів щомісячно, до 5 числа місяця, що настає за місяцем, в якому сторони підписали акт здачі-прийняття наданих послу відповідності до п. 5.1 договору(а.с.38-43).

Варто відзначити, що сам факт реальності ведення будівельних робіт відповідач не заперечував під час судового засідання і як доказ, на підтвердження здійснення ТОВ «Рітейл-Девелопмент» господарських операцій, надано суду, зокрема: акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року (а.с.56-67); підсумкова ресурсів (витрати за прийнятими нормами)(а.с.68-78); розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в №3 на торгово-офісний комплекс по вул. Немирівське шосе - вул. Іванова в м. Вінниці (а.с.79); звіт повіреного від 31.10.2013 по договору №12-598/1009 від 10.09.2012 за жовтень 2013 року(а.с.53).

Таким чином, в даному випадку при підписанні акта виконаних робіт за жовтень 2013 року сторонами 31.10.2013р., термін оплати наступав з 31.10.2013 по 05.11.2013 року, а не 11.10.2013, 14.10.2013 - дати здійснення оплат. Оплата могла становити 1568948.40грн. погоджені в акті обсяг послуг, а не 2699841,50грн., які було сплачено платником як попередня оплата, які стали підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

В судовому засіданні позивач на спростування зазначеного в вказує, що договір підряду №30-07/4 від 30 липня 2013 року, згідно з яким від імені та в інтересах приватного підприємств «Азімут-Центр» на підставі договору №12-598/1009 від 10.09.2012 р. і довіреністю №568/1009 від 10.09.2012 р. діє ТОВ «Рітейл-Девелопмент». Дію договору доручення продовжено строком на два роки у відповідності до додаткової угоди №1 від 10.09.2014 про продовження строку дії договору доручення №12-598/1009.

Предметом договору є виконання власними силами, або при необхідності - залученими силами робіт з будівництва об'єкта, розміщеного за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 26 - вул. Іванова, у відповідності з вимогами проектно-кошторисної документації і наданням замовнику концепцію устрою об'єктів, здати об'єкт робочій комісії замовника для монтажу торгового обладнання у встановлений договором строк після закінчення всіх робіт, передбачених даним договором (а.с.96-110).

За договором підряду, відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб(субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

В контексті зазначеного встановлено, що приватне підприємство «Азімут-Центр» включено до складу податкового кредиту за серпень 2014 року суму податку на додану вартість підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, на загальну суму ПДВ - 449973,59 грн., а саме по податкових накладних складених ТОВ «Рітейл-Девелопмент» №4 від 11.10.2013р. на суму ПДВ - 30006.92 грн., №5 від 14.10.2013р. на суму ПДВ - 103300,00грн., №11 від 16.10.2013р. на суму ПДВ - 316666.67грн., в яких обов'язковий реквізит - опис (номенклатура) товарів/послуг не відповідає фактичному стану справ, в зазначених податкових накладних відображено номенклатуру товарів/послуг продавця - будівельно-ремонтні роботи, але при цьому, згідно предмету договору доручення №12-598/1009 від 10.09.2012р. ТОВ «Рітейл-Девелопмент» здійснюватиме саме юридичні дії.

Позивач на спростування доводів зазначених в акті перевірки зазначає, що 15.10.2013 року ПП «Азімут-Центр» здійснено оплату в адресу ТОВ «Рітейл-Девелопмент» в сумі 1900000 грн. (в т.ч. 316666,67 грн.) за платіжним дорученням №65. Листом від 15.10.2013 року ПП «Азімут-Центр» повідомило свого контрагента ТОВ «Рітейл-Девелопмент» про те, що зазначений платіж є помилковим. Проте, 16.10.2013 року на адресу ТОВ «Рітейл-Девелопмент» було направлено нового листа, згідно якого ПП «Азімут-Центр» просило платіж від 15.10.2013 року згідно платіжного доручення №65 зарахувати в рахунок авансових платежів по витратах повіреного за придбані будівельно-монтажні роботи.

Отже податкові зобов'язання у ТОВ «Рітейл -Девелопмент» виникли саме з 16.10.2013 року, відповідно податкова накладна заповнена правильно, відтак суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Окрім того, суд акцентує увагу відповідача, що у відповідності до п.п.21.1.1 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст.70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області №0041891502 від 12 листопада 2014 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом Суддя Секретар