Постанова

від 07.09.2015 по справі 826/9891/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року                     № 826/9891/15

Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а, у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомПриватного підприємства "Перша Алчевська недержавна залізнична експедиційна контора"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Приватного підприємства "Перша Алчевська недержавна залізнична експедиційна контора" (надалі – ПП "ПАНЗЕКо") до Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог вх. №01-5/62918/15 від 23.07.2015 р., позивач просить суд:

1.          Визнати протиправним рішення №286/26-55-18-09-25 від 18 березня 2015 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації ПП "ПАНЗЕКо" (код ЄДРПОУ 30091170) як платника податку на додану вартість на підставі підпункту "ж" п.184.1. ст.184 ПК України - в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;

2.          Скасувати рішення №286/26-55-18-09-25 від 18 березня 2015 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації ПП "ПАНЗЕКо" (код ЄДРПОУ 30091170) як платника податку на додану вартість на підставі підпункту "ж" п.184.1. ст.184 ПК України - в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;

3.          Зобов'язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про реєстрацію ПП "ПАНЗЕКо" (код ЄДРПОУ 30091170) як платника податку на додану вартість з моменту анулювання реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані рішення (дії) були прийняті (вчинені) безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим вони є протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані рішення (дії) є законними та обґрунтованими, прийнятими (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ПП "ПАНЗЕКо" зареєстроване як юридична особа 01.10.1998 р., зареєстроване як платник податку на додану вартість 16.10.1998 р.

18.03.2015 р. ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняте рішення №286/26-55-18-09-25 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП "ПАНЗЕКо" (надалі – рішення №286/26-55-18-09-25), у зв'язку із наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно положень пп.21.1.1 – пп.21.1.5 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Відповідно до положень п.181.1 ст.181 та ст.182 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку на додану вартість у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою (ст.182 ПК України).

Згідно абз. "ж" п.184.1 ст.184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, зокрема, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до п.184.2 ст.184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 р. (надалі – Закон №755-IV).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №755-IV Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Згідно ч.1 ст.16 Закону №755-IV Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч.1 ст.17 Закону №755-IV).

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб (ч.5 ст.17 Закону №755-IV).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.03.2015 року до ЄДР було внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи (ПП "ПАНЗЕКО") за вказаною адресою, при цьому, запис про підтвердження відомостей про юридичну особу було внесено державним реєстратором 23.03.2015 р.

Суд звертає увагу, що дії державного реєстратора по внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запису щодо відсутності юридичної особи (ПП "ПАНЗЕКО") за вказаною адресою позивачем не оскаржувались.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Частиною 12 статті 19 Закону N 755-IV встановлено, що у разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження (поштовим відправленням або в електронному вигляді в порядку взаємообміну) державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Відповідно до ч. 14 цієї ж статті у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міститься інформація щодо місцезнаходження юридичної особи. Підставами для внесення відомостей про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням є: ненадання реєстраційної картки державному реєстратору про підтвердження відомостей про юридичну особу (ініціатива державного реєстратора) або ініціатива податкового органу.

Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18 - ОПП.

Отже, обов'язковою передумовою направлення податковим органом до державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням за формою 18- ОПП є попереднє проведення підрозділами податкової міліції заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого Наказом ДПА України 17.05.2010 N 336 (надалі – Положення № 336), зокрема підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 розділу ІІ, - щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІ Положення № 336 у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Враховуючи вищенаведене, на підставі аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що підрозділ органу ДПС надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма № 18-ОПП) державному реєстратору для вжиття заходів, передбачених абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 Закону № 755-IV лише після здійснення, передбачених Порядком № 1588 та Положенням № 336 заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Вказана позиція також узгоджується із позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року справа № 21-4а14.

З матеріалів справи вбачається, що ОУ ОДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено довідку про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 274/01/26-55-07-03 від 21.01.2015 р., згідно якої місцезнаходження платника податків не встановлено.

В подальшому, податковим органом направлено повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням за формою № 18 – ОПП від 23.01.2015 року за наявності підстав, визначених Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів" від 09.12.2011 № 1588.

Натомість, як встановлено судом, відповідачем не було вчинено всіх належних заходів, передбачених Порядком № 1588 та Положенням № 336, для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, а саме: не проведено спілкування (телефон, пошта, факс тощо) із платником податків, не надано доказів встановлення за допомогою Єдиного банку даних платників податків місця проживання засновників і керівників платника податків.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача, оскільки фактичні обставини справи свідчать про формальне складання вказаних документів та не свідчать про належне виконання своїх обов'язків посадовими особами відповідача, зокрема, вчинення всіх необхідних, передбачених чинних законодавством дій щодо належного та достовірного встановлення місцезнаходження юридичної особи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з направлення форми № 18-ОПП до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві є протиправними.

Крім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії поштового відправлення лист не був вручений позивачу та повернувся до відправника у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Разом з тим, аналіз наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 04.02.2015 р. та станом на 23.03.2015 року позивачем підтверджено відомості про юридичну особу, отже підстава для внесення запису про відсутність юридичної особи - позивача відсутня.

Судом приймається до уваги те, що позивач щорічно виконував вимоги чинного законодавства та подавав підтвердження відомостей про місцезнаходження державному реєстратору, про що свідчать записи в ЄДР, а також докази щодо ведення господарської діяльності за адресою, вказаною в ЄДР: провулок Інженерний, 4, літ. "В2, офіс 102, м. Київ (за станом на 31.03.2015 рік).

Натомість 18.03.2015 р. відповідачем на підставі повернутого повідомлення з відміткою та відтиском штампу «Укрпошти», у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання, було зроблено висновок щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою та прийняте рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Враховуючи, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 286/26-55-18-09-25 від 18.03.2015 р. було прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі спірних відомостей та запису, законність та обґрунтованість якого не доведена під час судового вирішення справи, суд вбачає наявними підстави для скасування зазначеного рішення.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві вчинити дії з поновлення реєстрації платником ПДВ ПП ПАНЗЕКо», а саме: внести запис до Реєстру платників ПДВ підприємство позивача, оскільки вказані дії спрямовані на захист права у майбутньому і суду не відомо чи буде вказане право порушено.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до абз. 3 п. 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року №1130 підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за ініціативою контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру, з огляду на що суд дійшов висновку, що станом на момент розгляду справи судом вказана вимога є передчасною, а право позивача – непорушеним, оскільки лише після набрання судовим рішенням, яким скасоване рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, такі зміни (з метою поновлення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість) вносяться до реєстру.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

          Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №286/26-55-18-09-25 від 18 березня 2015 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації Приватного підприємства "Перша Алчевська недержавна залізнична експедиційна контора" (код ЄДРПОУ 30091170) як платника податку на додану вартість.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 52 коп. на користь Приватного підприємства "Перша Алчевська недержавна залізнична експедиційна контора" (код ЄДРПОУ 30091170) за рахунок Державного бюджету України.

4. В решті позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 М.А. Бояринцева