Ухвала

від 24.09.2015 по справі 804/8378/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2015 рокусправа № 804/8378/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року по справі № 804/8378/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САМАРА-ЛЮКС» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «САМАРА-ЛЮКС» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним дій відповідача, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «САМАРА-ЛЮКС», за результатами якої складено акт №843/22-02/33669290 від 06.04.2015 року «Про результати проведення документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «САМАРА-ЛЮКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2015 року за № 0002032202 про збільшення грошових зобов'язань товариства з податку на прибуток - 5 422 238,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем під час проведення перевірки були надані документи первинної звітності, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.198 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 за № 88). Отримані від вказаних господарських операцій товари та послуги позивачем використано у власній господарській діяльності, що відображено в бухгалтерському та податковому обліку позивача. Вказані обставини свідчать про правомірність формування позивачем валових витрат за здійсненими господарськими операціями. Крім того, позивач зазначає, що в акті перевірки відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження висновків про порушення позивачем податкового законодавства, у зв'язку з чим, дії відповідача є протиправними, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів Дніпропетровської області щодо проведення перевірки ТОВ «САМАРА-ЛЮКС» на підставі наказу № 86 від 25.02.2015 року, за результатами якої було складено акт №843/22-02/33669290 від 06.04.2015 року «Про результати проведення документальної планової виїзної перевірки товариство з обмеженою відповідальністю «САМАРА-ЛЮКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002032202 від 08.05.2015 року.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено, що операції між позивачем та його контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання зобов'язань або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а відтак, вказане свідчить про відсутність реального вчинення операцій з надання послуг. Відповідач вказує, що не зрозуміло, яким чином контрагенти позивача виконували роботи в інших областях та містах України, яким чином робочий персонал, який виконував будівельно-монтажні роботи діставався до об'єктів; відсутня інформація про основні засоби, транспорт, обладнання, матеріальні та трудові ресурси для виконання відповідних робіт, що свідчить про маніпулювання податковою звітністю.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, на підставі наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Самара-Люкс» від 25.02.2015 року №86 вбачається, що перевірка позивача повинна була бути проведена за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. з 10 березня 2015 року терміном 20 робочих днів, проте з акту перевірки від 06.04.2015 року вбачається, що перевірку було здійснено за інші періоди.

02 березня 2015 року до ДПІ у Жовтневому районі ТОВ «Самара Люкс» подано скаргу від 02.03.2015 року № 017-Сл, якою позивач відмовив у наданні первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку за 2014 рік, та просив змінити період, що підлягає перевірці з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року на 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, та вказати строк проведення перевірки 10 календарних днів.

Листом від 23.03.2015 року №5812/10/22-0118 ДПІ у Жовтневому районі було змінено період проверки, а саме зазначено - з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року з 10 березня терміном 10 робочих днів.

23.03.2015 року податковим органом у зв'язку із значними обсягами операцій, проведених платником податків у перевіряємому періоді, з метою забезпечення якісного проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Самара Люкс» за період з 01.10.2012р. по 31.12.2014р., було видано наказ №192, яким строк проведення вказаної перевірки продовжено з 24.03.2015 року терміном на 5 робочих днів.

Разом з тим, положеннями п.3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України

Як вбачається з податкової декларації ТОВ «САМАРА - ЛЮКС» за 2014 рік обсяг доходів підприємства складає - 16 796 185 грн.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем проведено перевірку з порушенням норм чинного на момент проведення перевірки податкового законодавства, оскільки ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області не мало правових підстав для проведення планової виїзної перевірки ТОВ «САМАРА - ЛЮКС» за 2014 рік за наказом № 86 від 25.02.15р. Вказані обставини відповідачем у апеляційній скарзі не спростовуються.

За результатом проведеної перевірки на підставі акта № 843/22-02/33669290 від 06.04.2015 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002032202 від 08.05.2015 року, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 601 492,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 800 746,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Як визначено п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що у період, що підлягав перевірці, для виконання робіт за договорами, укладеними із наступними замовниками: ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», ТОВ «АТБ-ІНВЕСТ», ТОВ «РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ», ТОВ «ІСТРЕЙТ», ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», позивач - ТОВ «САМАРА - ЛЮКС» укладало договори з наступними підприємствами: ПП «Наша Марка», ТОВ «АВАЛОН ІНВЕСТ ЛТД», ПП «Строймонтаж - ЛМЛ», ТОВ «АСТЕР ГРУП», ТОВ «ЕЛІС - БУД», ТОВ "ТД АЛЬТ», ТОВ «СТРОЙ ІНВЕСТ КО», ТОВ «ФАЙ-ТОРГ», ТОВ «ПКЦ «ВОСТОКТОРГ-СЕРВІС - ГРУПП», ПП «БОМА СЕРВІС», ТОВ «БАСКО», ТОВ «Движущая Сила», ТОВ «ЕДС - ІНЖИНІРИНГ», ТОВ «ІЕС», ТОВ «ПП ІНТЕРСТРОЙ СЕРВІС», ТОВ «ТЕХНОТЕРМ - ПЛЮС», ТОВ «ТД «ПРОМТЕХСТРОЙ», які виконували замовлення позивача як підрядники за відповідними договорами та поставляли продукцію.

Факт реальності виконання догорів з вище вказаними контрагентами є спірним з огляду на висновки податкового органу, викладені в акті, який покладений в основу податкового повідомлення-рішення, що оскаржується.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач стверджує, що при проведенні аналізу податкової звітності контрагентів було встановлено відсутність у підприємств основних засобів, трудових ресурсів, офісних, складських приміщень, транспорту та обладнання, сировини, матеріалів для здійснення відповідних робіт; надані позивачем документи по взаємовідносинам з контрагентами-підрядниками не містять доказів на підтвердження того, що зазначені підприємства могли виконати дані роботи; яким саме чином відбувалось виконання робіт.

Разом з тим, вказані доводи відповідача не можуть прийняті судом до уваги як належні докази порушення позивачем норм податкового законодавства з огляду на наступне.

Згідно з п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, аналіз матеріалів податкової звітності не має жодних правових наслідків та не може вважатись доказом у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача (в тому числі й за ланцюгом постачання), суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податку на прибуток в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Подані позивачем первинні документи в їх сукупності в повній мірі підтверджують отримання позивачем замовлень на виконання певних робіт (підтверджено позивачем у акті перевірки), залучення підрядників для виконання вказаних замовлень, надання послуг підтверджено договорами, податковими накладними, видатковими накладними, довідками про вартість виконаних робіт, актами виконаних робіт, факт наявності вказаних документів та правильність їх оформлення відповідачем не заперечується.

Оплату за надані послуги та виконані роботи було здійснено шляхом перерахування з розрахункового рахунку позивача на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджено банківськими виписками та платіжними дорученнями, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення та реалізації договорів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Докази, які б свідчили про позбавлення контрагентів позивача статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем з зазначеними вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, а факти виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання умов договорів надання послуг та виконання робіт, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені договори, настання правових наслідків, обумовлені цими договорами, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Стосовно зазначених у акті перевірки відсутності певних документів у наступних контрагентів: ТОВ «СТРОЙ ІНВЕСТ КО», ТОВ «ФАЙ-ТОРГ», ТОВ «ПКЦ «ВОСТОКТОРГ-СЕРВІС - ГРУПП», ПП «БОМА СЕРВІС», ТОВ «БАСКО», ТОВ «Движущая Сила», ТОВ «ЕДС - ІНЖИНІРИНГ», ТОВ «ІЕС», ТОВ «ПП ІНТЕРСТРОЙ СЕРВІС», ТОВ «ТЕХНОТЕРМ - ПЛЮС», ТОВ «ТД «ПРОМТЕХСТРОЙ», колегія суддів зазначає, що вказані документи містяться в матеріалах справи, що спростовує доводи відповідача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності підтверджує, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення до складу валових витрат витрати, оскільки вони підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення та не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 28 вересня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов