Ухвала

від 22.09.2015 по справі 826/6590/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6590/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Констант-сервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2015 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Констант-сервіс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Констант-сервіс» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві від 28.11.2014 №0000302201, №0000292201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2015 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (попереднє найменування - ДПІ у Голосіївському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві) проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Констант-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ньюмодуль 2011» за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, товариством з обмеженою відповідальністю «Арттревел 2012» за період з 01.05.2014 по 30.06.2014, товариством з обмеженою відповідальністю «Пазл-Строй» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За наслідками перевірки ДПІ у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 12.11.2014 №549/1/22-01-35431642, у якому встановлено порушення позивачем «Констант-Сервіс»:

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на суму 17 819,00 грн.;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 46 642,00 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.11.2014:

- №0000302201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17 819, 00 грн.;

- №0000292201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38 933, 75 грн., у тому числі: 31 147,00 грн. - основний платіж, 7 786,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем зроблено неправомірні висновки щодо нікчемності взаємовідносин між позивачем та контрагентами, оскільки податковий кредит та валові витрати сформовано на підставі належним чином оформлених первинних документів, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим мають бути скасовані.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між товариством з обмеженою відповідальністю «Констант-Сервіс» (одержувач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ньюмодуль 2011» (постачальник) вчинено господарські операції на підставі рахунку-фактури від 19.10.2011 №СФ-1910.

На підтвердження виконання умов рахунку-фактури, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: рахунку-фактури від 19.10.2011 №СФ-1910; податкової накладної; видаткової накладної; актів приймання-передачі основних засобів.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Констант Сервіс» (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю «Арттревел 2012» (орендодавець) укладено договір оренди техніки від 01.05.2014 №1/05, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування (в оренду) техніку, згідно «Переліку техніки, що передається в оренду» (додаток №1 до цього договору), яка належить орендодавцю на праві власності.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору оренди техніки від 01.05.2014 №1/05; переліку техніки, що передається в оренду; актів передачі техніки в оренду; рахунків на оплату; податкових накладних; актів з надання послуг; акту звірки розрахунків.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Констант Сервіс» (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю «Пазл-Строй» (орендодавець) укладено договір оренди техніки від 01.06.2014 №0107, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування (в оренду) техніку, згідно «Переліку техніки, що передається в оренду» (додаток №1 до цього договору), яка належить орендодавцю на праві власності.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору оренди техніки від 01.06.2014 №0107; переліку техніки, що передається в оренду; актів передачі техніки в оренду; рахунків на оплату; податкових накладних; актів з надання послуг; акту звірки розрахунків.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів звертає увагу, що з наданих, на підтвердження виконання умов рахунку-фактури від 19.10.2011 №СФ-1910, актів приймання-передачі основних засобів не вбачається хто виписав акти та хто прийняв і передав основні засоби, відсутні підписи та печатки сторін. Рахунок - фактура від 19.10.2011 та видаткова накладна від 19.10.2011 також не містять ініціалів особи, яка їх виписала та отримала товар, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка підписала ці первинні документи.

Також, на виконання договорів від 01.05.2014 №1/05 та від 01.06.2014 №0107 контрагентами позивача виписані рахунки на оплату, в яких зазначені інші реквізити договорів: від 29.05.2014 №0501, від 11.06.2014 №0601, від 30.06.2014 №0603, від 10.07.2014 №1007, від 20.07.2014 №2007, від 25.07.2014 №2507, від 31.07.2014 №3107. Вказані договори були зазначені також в актах надання послуг і податкових накладних.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували реальне виконання умов рахунку-фактури від 19.10.2011 №СФ-1910 та договорів від 01.05.2014 №1/05, від 01.06.2014 №0107.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В свою чергу, ДПІ у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Констант Сервіс» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Ньюмодуль 2011», товариством з обмеженою відповідальністю «Арттревел 2012», товариством з обмеженою відповідальністю «Пазл-Строй» вказано на акти:

- від 26.06.2012 №598/22-40-15/37617602 ДПІ у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюмодуль 2011» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень - листопад 2011 року, січень 2014 року, з якого вбачається, що директором та засновником товариства є ОСОБА_2, який під час допиту повідомив, що створив товаристо за грошову винагороду. Крім того, у вказаному акті встановлено, що у товариства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспортні засоби.

- від 24.07.2014 №2017/26-55-22-07/38545859 державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Арттревел» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.05.2014 по 30.06.2014, з якого вбачається, що директором та засновником товариства є ОСОБА_3, яка під час перевірки повідомила, що не причетна до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності товариства. Крім того, у вказаному акті встановлено, що у товариства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспортні засоби.

- від 27.08.2014 №2279/26-55-22-07/38545801 державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Пазл-Строй» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2014 по 31.07.2014, з якого вбачається, що у товариства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, сировина, матеріали, складські приміщення, транспортні засоби.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що виписані контрагентами позивача первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві від 28.11.2014 №0000302201, №0000292201 є правомірними, оскільки винесені з дотриманням норм чинного податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Констант-сервіс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2015

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.