Ухвала

від 01.10.2015 по справі 826/5651/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5651/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіз» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіз» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтербіз» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Кінос», ТОВ «Рокдейл», ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА», ТОВ «Екодит» та ТОВ «Еколайн-СТ» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, за результатами якої складено акт від 10.11.2014 року №6566/26-56-22-02-10/35464180 (надалі - акт перевірки).

У відповідності до змісту вищезазначеного акту, контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Інтербіз» положень п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 140 064,00 грн., у тому числі по періодам: липень 2014 року - 140 064,00 грн.

В якості підстави для вищезазначених висновків контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що взаємовідносини ТОВ «Інтербіз» з ПП «Кінос», ТОВ «Рокдейл», ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» та ТОВ «Екодит» не спричиняють реального настання правових наслідків. При цьому, перевіряючими також наголошено, що ТОВ «Інтербіз» не надано до перевірки в повному обсязі первинних документів, що відображають реальність господарських операцій з вказаними контрагентами, враховуючи що та з урахуванням інформації з інших ДПІ, у ТОВ «Інтербіз» відсутні підстави для формування податкового кредиту по даним контрагентам. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Еколайн-СТ» контролюючим органом вказано, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві направлено запит від 29.10.2014 року №2269/7/26-56-22-02-07 до оперативного управління ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо реальності фінансово-господарської діяльності по ТОВ «Еколайн-СТ», а остаточний висновок буде зроблений після отримання відповіді.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 року №0008242202, яким ТОВ «Інтербіз» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 175 080,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 140 064,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35 016,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, позивачем подано відповідні скарги, за результатами розгляду яких рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві від 29.01.2015 року №1278/10/26-15-10-05-35 та Державної фіскальної служби України від 24.02.2015 року №3951/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 року №0008242202 залишено без змін, а скарги ТОВ «Інтербіз» - без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Інтербіз» в звітному (податковому) періоді за липень 2014 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України, передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, на виконання положень п. 201.2 ст. 201 ПК України, наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року №10 затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 01.03.2014 року та втратив чинність 01.12.2014 року (надалі - Порядок №10).

У відповідності до п. 8 Порядку №10, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді - такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п. 18 Порядку №10).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №10 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ПП «Кінос», ТОВ «Рокдейл», ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» та ТОВ «Екодит».

Щодо взаємовідносини з ПП «Кінос» судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ПП «Кінос» (Організатор) укладено договір про надання послуг промоушн та реклами №22052014 від 22.05.2014 року, згідно умов якого Організатор надає комплекс послуг, спрямований на забезпечення просування Замовника у якості роботодавця на ринку послуг call-centеr на території України (послуги промоушн), із застосуванням елементів спрямованої (п. 1.2-1.3 цього Договору) рекламної компанії (із виготовленням та роздачею рекламних матеріалів, кількість, якість та цільова спрямованість яких визначається відповідно до концепції Організатора), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до цього Договору, Організатор зобов'язується, зокрема, розробити промоутерську концепцію з елементами рекламних послуг, невід'ємною частиною якої є, в тому числі, але не виключно, розробка, виготовлення, доставка та забезпечення роздачі рекламної продукції (включається до щомісячної абонентської плати), тобто надавати Замовнику послуги згідно рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1.1 договору), а також своєчасно передавати результати надання послуг, оформлені Актами приймання-передачі послуг та (за запитом Замовника) Звітами Організатора (п. 2.1.5 договору).

В свою чергу, Організатор має право вносити зміни у концепцію промоутерської кампанії протягом строку її проведення з обов'язковим погодженням із Замовником (п. 2.2.2 договору).

Вартість послуг по цьому Договору зазначається в рахунках-фактурах Організаторах та підтверджується Актами приймання-передачі надання послуг/виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору, а також (на запит Замовника) Звітами Організатора (п. 4.1 договору).

На підтвердження надання послуг за договором про надання послуг промоушн та реклами №22052014 від 22.05.2014 року позивачем надано суду копії наступних документів: акту №314 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2014 року на суму 320 415,00 грн. та податкової накладної від 31.07.2014 року №314 на суму 320 415,00 грн. Також, позивачем надано суду платіжні доручення на підтвердження оплати вищезазначених послуг.

Водночас, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено товарності (реальності) вказаної вище фінансово-господарської операції з ПП «Кінос», з огляду на наступне.

Так, у відповідності до змісту договору про надання послуг промоушн та реклами №22052014 від 22.05.2014 року, сторонами останнього погоджено про надання послуг у відповідності до рахунків-фактур, які є невід'ємними частинами даного договору, проте, копій останніх матеріали справи не містять, а причин їхнього не надання позивачем не вказано.

Крім того, як вбачається з вказаного договору, факт виконання умов розглядуваного договору, зокрема, підтверджується шляхом розробки промоутерської концепції, погодженої сторонами, а також складанням звіту за фактом надання послуг. Разом з тим, ані копії промоутерської концепції, ані звіту, складних за фактом виконання договору про надання послуг промоушн та реклами №22052014 від 22.05.2014 року, позивачем також не надано, а також не зазначено про причини неможливості їхнього подання до суду.

При цьому, згідно наявного у матеріалах справи акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), не вбачається за можливе встановити детальний перелік послуг, які надавалися ПП «Кінос» за вказаним договором.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Рокдейл», судом встановлено наступне.

У відповідності до матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Рокдейл» (Виконавець) укладено договір №01032014 на обслуговування та підтримку локальних мереж та маршрутизаторів на віддаленому доступі від 01.03.2014 року, згідно якого Замовник доручає, в Виконавець бере на себе обслуговування, підтримку та ремонт локальних мереж та маршрутизаторів Замовника (надалі - Обладнання).

До обслуговування приймається Обладнання, що знаходиться в експлуатації у справному стані. Технічний стан Обладнання визначається представниками Виконавця присутності представника Замовника і посвідчується Актом (Додаток №1) (п. 1.2 договору).

Замовник зобов'язаний виконувати всі вказівки уповноваженого представника (представників) Виконавця з правильної експлуатації та збереження Обладнання і допускати до роботи на них лише працівників, які пройшли спеціальний курс навчання. персонал Замовника, що експлуатує Обладнання зобов'язаний також виконувати правила експлуатації, запропоновані заводом - виготовлювачем/іншим виробником. У випадку порушення даного пункту даного Договору Виконавець не несе відповідальності за роботу машин та технічних засобів (п. 1.3 договору).

Замовник зобов'язаний виділити для зв'язку з Виконавцем і для оформлення необхідної документації відповідальну особу за місцем розташування Обладнання, що обслуговується (п. 2.3 договору).

Представник Виконавця при кожному відвіданні Замовника передає його представникові спеціальну картку обліку (Додаток №2 до цього Договору), в якій останній проставляє дату відвідання, час прибуття та відбуття і завіряє зазначені дані своїм підписом (п. 2.6 договору).

Вартість послуг Виконавця, з урахуванням положень п. 2.6 ст. 2 цього Договору вимірюється у людино-годинах і складає 300,00 грн. за людино-годину та на підставі спеціальних карток обліку відображається у рахунках-фактурах Виконавця (п. 3.3 договору).

Згідно додатку №1 до договору №01032014, на обслуговування та підтримку локальних мереж та маршрутизаторів на віддаленому доступі від 01.03.2014 року, сторонами складено акт визначення технічного стану Обладнання, що передається на обслуговування, від 01.03.2014 року, якими сторони даного договору засвідчили, що на момент його підписання Обладнання знаходиться у справному стані, технічна документація наявна.

Згідно додатку №2 до договору №01032014, на обслуговування та підтримку локальних мереж та маршрутизаторів на віддаленому доступі від 01.03.2014 року, сторони затвердили форму обліку людино-годин згідно п. 2.6 ст. 2 Договору.

На підтвердження виконання послуг за договором №01032014 на обслуговування та підтримку локальних мереж та маршрутизаторів на віддаленому доступі від 01.03.2014 року позивачем надано суду копії наступних документів: податкових накладних від 14.07.2014 року, №205 на суму 59 406,00 грн. та від 30.07.2014 року №449 на суму 60 000,00 грн., а також актів надання послуг №205 від 14.07.2014 року на суму 59 406,00 грн. та №449 від 30.07.2014 року на суму 60 000,00 грн.

Також, на підтвердження оплати послуг, наданих за договором №01032014 на обслуговування та підтримку локальних мереж та маршрутизаторів на віддаленому доступі від 01.03.2014 року, позивачем надано суду платіжні доручення №435 від 22.07.2014 року на суму 59 406,00 грн. та №462 від 30.07.2014 року на суму 60 000,00 грн., проте, суд вважає вказані платіжні доручення неналежним доказом оплати даних послуг, оскільки у призначенні платежу вказаних платіжних доручень вказано про оплату послуг, згідно рахунку №205 від 14.07.2014 року (платіжне доручення №435 від 22.07.2014 року), необхідність складання якого передбачена п. 3.3 договору, проте, останнього позивачем не надано, а також не зазначено про причини неможливості його подання. Щодо платіжного доручення та №462 від 30.07.2014 року, то останнє взагалі оформлено як авансовий платіж за послуги, без ідентифікації певного договору (рахунку), враховуючи те, що оплата послуг в розмірі 60 000,00 грн., за твердженнями позивача, відбувалася на підставі акту надання послуг №449 та податкової накладної №449, які датовані 30.07.2014 року, а, відтак, перерахування грошових коштів в розмірі 60 000,00 грн. на рахунок ТОВ «Рокдейл» в якості авансового платежу, не є належним доказом оплат послуг за договором №01032014 на обслуговування та підтримку локальних мереж та маршрутизаторів на віддаленому доступі від 01.03.2014 року.

Крім того, на підтвердження виконання послуг за даним договором, позивачем не надано суду заповненої спеціальної картки обліку (Додаток №2 до даного договору), в якій ТОВ «Рокдейл», як Виконавець за договором, проставляє дату відвідання, час прибуття та відбуття.

Також, на підтвердження виконання умов даного договору позивачем не надано суду доказів призначення особи, відповідальної за зв'язок з Виконавцем і для оформлення необхідної документації.

При цьому, з метою встановлення економічної доцільності укладення договору №01032014 на обслуговування та підтримку локальних мереж та маршрутизаторів на віддаленому доступі від 01.03.2014 року, позивачем не надано суду доказів перебування на балансі ТОВ «Інтербіз» відповідного обладнання, яке передано ТОВ «Рокдейл» для обслуговування, підтримку та ремонт.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» (Виконавець) укладено договір №21/05 про надання консультаційних послуг щодо підготовки до сертифікації послуг Замовника за стандартом ISO 9001:2008 та/або ДСТУ ISO 9001:2009 для ведення фінансово-господарської діяльності від 21.05.2014 року, згідно умов якого Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги за цим Договором, які полягають у послугах спеціалістів Виконавця щодо підготовки (експертизи та розробки рекомендацій та проектів документів) Замовника до сертифікації за стандартами ISO 9001:2008 та/або ДСТУ ISO 9001:2009.

У відповідності до п. 3.2.2 договору, послуги, які надаються за цим Договором. надаються Виконавцем виключно після дотримання Замовником наступної вимоги, а саме: заповнення (не пізніше, ніж потягом 3 (трьох) банківських днів після підписання цього Договору) анкети відповідно до зразка, що міститься у Додатку №1 до цього Договору і є його невід'ємною частиною, та надання її Виконавцю для опрацювання.

Результати послуг, що надаються, передаються Замовнику у вигляді Рекомендацій та Проектів документів, необхідних для отримання Сертифікатів у електронному та/або письмовому вигляді (п. 3.3 договору).

Згідно додатку №1 до договору №21/05 про надання консультаційних послуг щодо підготовки до сертифікації послуг Замовника за стандартом ISO 9001:2008 та/або ДСТУ ISO 9001:2009 для ведення фінансово-господарської діяльності від 21.05.2014 року, сторонами договору затверджено зразок анкети для проведення підготовки сертифікації.

На підтвердження надання послуг за вказаним вище договором позивачем надано суду копії наступних документів: актів надання послуг №184 від 31.07.2014 року на суму 59 108,51 грн., податкової накладної від 31.07.2014 року №86 на суму 59 108,51 грн., результат Діагностичного аудиту третьою стороною системи менеджменту якості телекомунікаційної компанії ТОВ «Інтербіз» - завдання із само оцінювання як складової підготовки системи управління якістю підприємством до сертифікації на відповідність ДСТУ ISO 9001:2009, а також платіжне доручення №489 від 19.08.2014 року.

Водночас, суд вважає, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено реальності (товарності) фінансово-господарської операції позивача з ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА», з огляду на наступне.

Так, на виконання умов п. 3.2.2 даного договору позивачем не надано суду копії заповненої анкети відповідно до зразка, що міститься у Додатку №1 до цього Договору і є його невід'ємною частиною, а також не зазначено про причини неможливості її надання до суду.

Крім того, у відповідності до змісту договору №21/05 про надання консультаційних послуг щодо підготовки до сертифікації послуг Замовника за стандартом ISO 9001:2008 та/або ДСТУ ISO 9001:2009 для ведення фінансово-господарської діяльності від 21.05.2014 року, позивачем не надано суду копій Рекомендацій та Проектів документів, які є свідченням виконання послуг за даним договором.

При цьому, згідно наявного у матеріалах справи акту надання послуг, не вбачається за можливе встановити детальний перелік консультаційних послуг, які надавалися ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» за вказаним договором.

Взаємовідносини з ТОВ «Екодит».

У відповідності до матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Екодит» (Виконавець) укладено договір №1502/И про надання консультаційних послуг (маркетингових послуг із вивченням кон'юнктури ринку «call-centеr» та ринку праці) від 15.02.2013 року, згідно умов якого Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату консультаційні послуги з проведення маркетингових досліджень попиту і пропозиції на послуги ринку за напрямами, що цікавлять Замовника і які визначені у письмових Замовленнях на проведення маркетингового дослідження. Предметом маркетингових досліджень є попит і пропозиція на категорії послуг, визначених у Замовленні на проведення маркетингового дослідження.

Предметом маркетингових досліджень є попит і пропозиція на категорії послуг, визначені в Замовленнях на проведення маркетингових досліджень відповідно до п.п. 1.1.1-1.1.2 п. 1.1 ст. 1 цього Договору. Додатково в Замовленні можуть бути визначені інші характеристики маркетингового дослідження (п. 2.1 договору).

Виконавець надає результати досліджень у вигляді інформаційного звіту на паперовому та/або електронному форматі, погодженому із Замовником (п. 6.2 договору).

На підтвердження надання послуг за вказаним договором позивачем надано суду копії наступних документів:

- актів здачі прийняття робіт (надання послуг) №721 від 04.07.2014 року на суму 59 304,80 грн., №722 від 11.07.2014 року на суму 52 943,70 грн., №723 від 18.07.2014 року на суму 58 915,30 грн., №724 від 25.07.2014 року на суму 52 673,40 грн., №725 від 30.07.2014 року на суму 59 683,90 грн., №726 від 31.07.2014 року на суму 57 930,20 грн.;

- податкових накладних від 04.07.2014 року №721 на суму 59 304,80 грн., від 11.07.2014 року №722 на суму 52 943,70 грн., від 18.07.2014 року №723 на суму 58 915,30 грн., від 25.07.2014 року №724 на суму 52 673,40 грн., від 30.07.2014 року №725 на суму 59 683,90 грн., від 31.07.2014 року №726 на суму 57 930,20 грн.

- звіту про результати проведеного маркетингового дослідження на тему «Оцінка кон'юнктури ринку «call-centеr» та ринку праці», згідно договору №1502/И від 15.02.2013 року.

Також, позивачем надано суду платіжні доручення на підтвердження оплати вищезазначених послуг.

Наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено реальності (товарності) фінансово-господарської операції позивача з ТОВ «Екодит», оскільки, як вбачається зі змісту договору №1502/И про надання консультаційних послуг (маркетингових послуг із вивченням кон'юнктури ринку «call-centеr» та ринку праці) від 15.02.2013 року, надання даних послуг ставиться у залежність від письмових Замовленнях на проведення маркетингового дослідження, якими і визначається конкретний перелік послуг, що надаються.

При цьому, згідно наявних у матеріалах справи актів здачі прийняття робіт (надання послуг), не вбачається за можливе встановити детальний перелік маркетингових досліджень, які виконувалися ТОВ «Екодит» за вказаним договором.

Крім того, слід зазначити, що інші докази, надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, як то докази оскарження контрагентом акту відповідного контролюючого органу (дій щодо його складання), використаного під час перевірки ТОВ «Інтербіз», не спростовують викладених вище висновків суду щодо нереальності (безтоварності) перевіряємих фінансово-господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 року №0008242202 винесено Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не спростовано висновків контролюючого органу щодо не спричинення реального настання правових наслідків за результатами взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтербіз» з ПП «Кінос», ТОВ «Рокдейл», ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» та ТОВ «Екодит» за перевіряємий період, на підставі яких позивачем сформовано оскаржуваний податкових кредит.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіз» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: О.Г. Хрімлі

А.Ю. Коротких

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.