Постанова

від 24.09.2015 по справі 813/3791/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року № 813/3791/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Інстал-Плаза» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Інстал-Плаза» (далі - ПП «Інстал-Плаза») звернулося до суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Городоцька ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.06.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 157 845 грн, у тому числі 126 276 грн за основним платежем та 31 569 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та від 23.06.2015 року №0000402201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 142 060 грн, у тому числі 113648 грн за основним платежем та 28 412 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 23.06.2015 року № 163/2201/36769049, про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток за рахунок проведення операцій з оформлення документів без реального факту вчинення господарських операцій з ТзОВ «Денікс Груп». Господарські операції між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Денікс Груп» фактично відбувались, у позивача наявні всі підтверджуючі документи, пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував. Придбані товари були використані підприємством у своїй господарській діяльності, підтвердженням чого є усі належним чином оформленні первинні документи. На момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент ТзОВ «Денікс Груп» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зазначає, що суми з податку на додану вартість та податку на прибуток, підтверджені належними первинними документами. Договори, акти прийому-передачі виконаних робіт, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення тощо відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік», відтак формування підприємством податкового кредиту за господарськими операціями з вказаним контрагентом є правомірним. Вказав на неправомірність обґрунтування податковим органом висновків акту перевірки на підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва, оскільки рішенням суду визнано протиправними дії податкового органу, що полягають у внесенні змін в інформаційну систему щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року. Вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення необґрунтованими та такими, що суперечить законодавству з питань оподаткування, тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позову не визнала та надала суду пояснення, зміст яких відповідає письмовим запереченням та полягає в наступному. Городоцькою ОДПІ відповідно до наказу від 23.02.2015 року № 164 та постанови слідчого слідчої групи СВ ГУМВС України у Львівській області про призначення позапланової документальної перевірки від 17.12.2014 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Інстал-Плаза» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТзОВ «Денікс Груп» за період з 01.10.12 року по 31.12.14 року, про що складено акт № 163/2201/36769049 від 05.06.2015 року. В ході проведення перевірки встановлено, що у ТзОВ «Денікс Груп» відсутні можливості виконання взятих на себе зобов'язань за договорами, укладеними з ТзОВ «Інстал-Плаза». До таких висновків податковий орган дійшов на підставі інформації, здобутої в ході проведення перевірок ТзОВ «Денікс Груп», які свідчать про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання послуг з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат та, як наслідок, забезпеченню податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання, а також на підставі листа СУ ГУМВС України у Львівській області від 14.01.2015 року про наявність кримінального провадження, порушеного стосовно посадових осіб ТзОВ «Денікс Груп». Вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 23.06.2015 року № НОМЕР_1 та від 23.06.2015 року № НОМЕР_2 законними. Просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ПП «Інстал Плаза», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 25.02.2010 року за кодом ЄДРПОУ 36769049 та перебуває на податковому обліку в Городоцькій ОДПІ з 26.02.2010 року.

ПП «Інстал Плаза» є платником ПДВ відповідно до виданого Городоцькою ОДПІ Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.09.2012 року №367690413165.

Городоцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Інстал-Плаза» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТзОВ «Денікс Груп», за період з 01.10.12 року по 31.12.14 року.

Результати перевірки оформлені актом № 163/2201/36769049 від 05.06.2015 року.

Як слідує з акту перевірки № 163/2201/36769049 від 05.06.2015 року, податковим органом встановлено наступні порушення:

- п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 126 276 грн, в тому числі за серпень 2014 року на 43 776 грн, за вересень 2014 року на 82 500 грн;

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, ст. 138 пп. 139.1.9, п. 139 ст. 139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік всього на суму 113 648 грн.

На підставі вказаного акту Городоцькою ОДПІ 23.06.2015 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 157 845 грн, у тому числі 126 276 грн за основним платежем та 31 569 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 142 060 грн, у тому числі 113648 грн за основним платежем та 28 412 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач податкові повідомлення-рішення від 23.06.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в адміністративному порядку не оскаржував.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про заниження підприємством податку на додану вартість та податку на прибуток.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено відомості акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.09.2014 № 263/26-55-22-07/37882958. Акт містить висновки про те, що ТзОВ «Денікс Груп» проводить діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, що свідчить про відсутність фактичного відвантаження товарів постачальником та штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Крім цього, відповідач посилається на лист СУ ГУМВС України у Львівській області від 14.01.2015 року №2/120141400000000355, яким повідомляється про проведення досудового розслідування кримінального провадження №2/120141400000000355, внесеного 12.06.2014 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо посадових осіб ТзОВ «Денікс Груп» порушено кримінальне провадження від 12.06.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України, а саме вчинення дій спрямованих на ухилення від сплати податків.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 Податкового кодексу, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних, для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 23.06.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Як встановлено судом та зазначено по тексту постанови вище, підставою для його прийняття стали висновки податкового органу про заниження ПП «Інстал Плаза» податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях із ТзОВ «Денікс Груп».

На підтвердження здійснення ПП «Інстал Плаза» господарських операцій з ТзОВ «Денікс Груп», а також використання отриманих ТМЦ у власній господарській діяльності позивачем надано копії наступних документів:

- договір поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, предметом якого є поставка товару відповідно до умов договору та згідно специфікацій, укладений між ПП «Інстал Плаза» та ТзОВ «Денікс Груп» (т. 1, а.с. 51-52);

- специфікація № 1 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №1, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 40 653,79 грн (т. 1, а.с. 53-57);

- специфікація № 2 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №2, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 15 399,05 грн (т. 1, а.с. 58-60);

- специфікація № 3 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №3, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 35 052,72 грн (т. 1, а.с. 61-64);

- специфікація № 4 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №4, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 54 000 грн (т. 1, а.с. 65-68);

- специфікація № 5 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №5, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 24 000 грн (т. 1, а.с. 69-72);

- специфікація № 6 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №6, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 21 600 грн (т. 1, а.с. 73-76);

- специфікація № 7 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №7, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 21 211,99 грн (т. 1, а.с. 77-80);

- специфікація № 8 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №8, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 50 737,97 грн (т. 1, а.с. 81-84);

- специфікація № 9 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №9, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 51 954,11 грн (т. 1, а.с. 85-88);

- специфікація № 10 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №10, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 31 598,40 грн (т. 1, а.с. 89-92);

- специфікація № 11 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №11, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 52 984,02 грн (т. 1, а.с. 93-96);

- специфікація № 12 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №12, видаткова накладна та податкова накладна 51 349,55 (т. 1, а.с. 97-100);

- специфікація № 13 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №13, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 28 419,16 грн (т. 1, а.с. 101-104);

- специфікація № 14 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №14, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 26 315,54 грн (т. 1, а.с. 105-108);

- специфікація № 15 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №15, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 44 394,50 грн (т. 1, а.с. 109-112);

- специфікація № 16 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №16, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 43 743,89 грн (т. 1, а.с. 113-116);

- специфікація № 17 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №17, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 53 590,37 грн (т. 1, а.с. 117-120);

- специфікація № 18 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №18, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 55 704,85 грн (т. 1, а.с. 121-124);

- специфікація № 19 до договору поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, акт передачі-приймання товару №19, видаткова накладна та податкова накладна на загальну суму з ПДВ 54 947,30 грн (т. 1, а.с. 125-128);

Позивачем здійснено оплату придбаного товару, підтвердженням чого є наявні у матеріалах платіжні доручення (т. 1, а.с. 129-131).

Наказом директора ПП «Інстал-Плаза» №02/д від 01.04.2014 року право на отримання ТМЦ по кількості та якості безпосередньо на об'єкті будівництва надано виконробу ОСОБА_3, на підставі якого останньому була видана довіреність №2 від 01.04.2014 року (т. 1, а.с. 132-133).

Як видно з актів передачі-приймання товару та видаткових накладних, саме ОСОБА_3 одержував ТМЦ від ТзОВ «Денікс Груп».

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ПП «Інстал Плаза» є: (42.99) Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; (43.22) Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (основний); (43.99) Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; (46.73) Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; (46.74) Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; (46.90) Неспеціалізована оптова торгівля; (41.20) Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Аналіз ТМЦ, які буди предметом поставки за договором поставки від 01.08.2014 р. № 01/08-14, дає підстави стверджувати, що всі вони відносяться до тих груп товарів, використання яких зумовлено у тих видах діяльності, які здійснює ПП «Інстал Плаза». Вказане свідчить, що їх придбання зумовлене використанням у межах господарської діяльності платника податку.

Придбані у ТзОВ «Денікс Груп» ТМЦ позивач використовував у своїй господарській діяльності при виконання будівельних робіт за договорами підряду на об'єктах будівництва за наступними адресами: м. Львів, пл. Ринок 32; м. Львів, вул. Шевська 1; м. Львів, вул. Пасічна 33; м. Львів. вул. Роксолани 33, що знайшло своє відображення у наявних у матеріалах справи відповідних документах до договорів підряду (т. 1, а.с. 139 - т. 2, а.с. 14).

Також, частина товару була продана ТзОВ «Укрсвіт-2008» згідно договору купівлі-продажу № 24 від 24.06.2014 року, на підтвердження чого позивач долучив копію зазначеного договору та кошторис проданих ТМЦ (т. 1, а.с. 134-136)

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ПП «Інстал Плаза» з ТзОВ «Денікс Груп» по придбанню ТМЦ та використання їх в господарській діяльності позивача.

На момент здійснення господарських операцій ПП «Інстал Плаза» та ТзОВ «Денікс Груп» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

Доводи відповідача про відсутність у ТзОВ «Денікс Груп» реальних господарських операцій з його контрагентами з посиланням на акт ДПІ у Печерському районі Києва від 01.09.2014 р. № 2623/26-55-22-07/37882958 є безпідставними з огляду на таке.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі № 813/8239/14 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, що полягають у внесенні на підставі акта №2623/26-55-22-07/37882958 від 01.09.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Денікс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року» змін в інформаційну систему «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в частині коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість (т. 2, а.с. 15-18).

Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві зобов'язано поновити задекларовані ТзОВ «Денікс груп» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року в інформаційній системі «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року постанова залишена без змін (т. 2, а.с. 19-22).

Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі № 813/8239/14 набрала законної сили 02.04.2015 року.

Висновки акту перевірки № 163/2201/36769049 від 05.06.2015 року Городоцької ОДПІ ґрунтувалися на висновках акту ДПІ у Печерському районі м. Києва №2623/26-55-22-07/37882958 від 01.09.2014.

Зважаючи на наявність постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі № 813/8239/14, яка як на час проведення перевірки протягом 27.05.2015 - 28.05.2015 року, так і на день складання акту № 163/2201/36769049 - 05.06.2015 року, вже набрала законної сили, у податкового органу не було правових підстав використовувати висновки акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №2623/26-55-22-07/37882958 від 01.09.2014 року.

В силу частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як на одну із підстав висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій ПП «Інстал-Плаза» з ТзОВ «Денікс груп» відповідач посилається на відсутність бухгалтерських документів, довіреностей на отримання товару та товарно-транспортних накладних (акт, стор.25, т.1, а.с.27).

Як зазначено в акті перевірки, позивач повідомляв податковий орган про неможливість подання документів до перевірки у зв'язку із їх втратою, зокрема листом від 24.02.2015 року № 02/15 (вх. № 757) проінформовано податковий орган про факт крадіжки 17.01.2015 року низки первинних документів за IV квартал 2012 - 2014 років та про відкриття з вказаного приводу кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань за № 12015140050000196, з представленням довідки Галицького РВ ЛМУ МВСУ у Львівській області від 19.01.2015 року № 67/196.

З огляду на вказане, суд зазначає наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, містяться у статті 44 Податкового кодексу.

Відповідно до пп. 44.1. цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп.44.2. ст. 44 Податкового кодексу для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності до п.44.3. цієї ж статті платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Підпунктом 44.5. ст. 44 Податкового кодексу передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідно до пп.44.6. ст. 44 Податкового кодексу у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, 28.05.2015 року викрадені первинні документи директору підприємства повернули, про що було повідомлено ревізора.

Однак посадовими особами податкового органу не було враховано наявні у позивача первинні документи по взаємовідносинах з ТзОВ «Денікс груп», які містили відомості про господарські операції, оскільки серед них не було товарно-транспортних накладних.

Аналіз представлених суду первинних документів, описаний по тексту постанови вище, свідчить, що поставка ТМЦ відбувалася ТзОВ «Денікс груп» безпосередньо на об'єкти будівництва, де і відбувався прийом таких уповноваженою особою ПП «Інстал-Плаза».

Вказане дає підстави стверджувати, що за таких умов поставки ТМЦ продавцем (ТзОВ «Денікс груп») у покупця (ПП «Інтал-Плаза») не могло бути товарно-транспортних накладних.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що під час проведення перевірки у позивача були наявні первинні документи, копії яких долучені до матеріалів справи, проте вони не були предметом вивчення при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки і відповідно не знайшли свого відображення у акті від 05.06.2015 року № 163/2201/36769049, зміст якого є практично повністю дублює зміст скасованого судовим рішенням акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №2623/26-55-22-07/37882958 від 01.09.2014 року.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законодавством України не пов'язано право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати податків його постачальниками. Несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 31.01.2011р., якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, таке рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А у рішенні ЄСПЛ від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» міститься висновок про те, що уразі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Беручи до уваги викладене, ТзОВ «Інстал Плаза» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 23.06.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення - рішення Городоцької ОДПІ від 23.06.2015 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, суд дійшов переконання, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому їх слід визнати протиправними і скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України (в редакції, чинній на дату звернення до суду з даним позовом) підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 487 грн 20 к., сплаченого за платіжним дорученням № 55 від 06 липня 2015 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 23.06.2015 року № НОМЕР_1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 23.06.2015 року № НОМЕР_2.

Стягнути з Державного бюджету України в користь приватного підприємства «Інстал Плаза» 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.