Постанова

від 21.09.2015 по справі 817/2250/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №817/2250/15

21 вересня 2015 року 16год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М., за участю секретаря судового засідання Левченко Т.М., сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача 1: представник не прибув,

відповідача 2: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 до Державної реєстраційної служби України в особі Департаменту реєстрації речових прав на нерухоме майно, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України в особі Департаменту реєстрації речових прав на нерухоме майно, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення від 24.06.2015 року №22347841 про відмову у державні реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання провести державну реєстрацію.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Пояснив суду на їх обґрунтування, що на підставі свідоцтва на майновий пай рішенням загальних зборів колективу співвласників майнових паїв - колишніх членів Агрофірми "Україна" позивачу було виділено у натурі з пайового фонду нерухоме майно, в тому числі, будівлі та споруди тваринницького комплексу. 15.06.2015 року позивач звернувся до реєстраційної служби Радивилівського районного управління юстиції із заявою про реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, проте оспорюваним рішенням, яке було прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, у проведенні реєстрації відмовлено. Представник позивача зазначає, що державний реєстратор дійшов помилкового висновку щодо неможливості здійснення державної реєстрації права власності через наявність зареєстрованого обтяження на усе нерухоме майно СФГ "Україна", оскільки останнє не виступає попереднім власником нерухомого майна, заявленого позивачем до реєстрації. Просить позов задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Відповідачем 2 подано письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує, що приймаючи оспорюване рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством. Зокрема, посилається на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав, передбачених ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Просить справу розглядати за її відсутності в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії РВ №225296, видане Рідківською сільською радою Радивилівського району 10.08.2012 року на пайовий фонд Агрофірми "Україна" (а.с. 10).

Рішенням загальних зборів колективу співвласників майнових паїв - колишніх членів Агрофірми "Україна", яке оформлено протоколом від 18.08.2012 року №1, вирішено виділити в натурі з пайового фонду нерухомого (рухомого) майна (основних засобів) майно за переліком в рахунок належного ОСОБА_2 майнового паю, до якого серед іншого включено будівлі та споруди тваринницького комплексу, що розташований за адресою: Рівненська область, Радивилівський район, с. Рідків, пров. Промисловий, буд. 1 (а.с. 11-15).

На підставі акту прийому-передачі від 18.08.2012 року дане майно передано позивачу.

15.06.2015 року ОСОБА_2 звернувся до реєстраційної служби Радивилівського районного управління юстиції із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлі та споруди тваринницького комплексу, що розташований за адресою: Рівненська область, Радивилівський район, с. Рідків, пров. Промисловий, буд. 1.

Рішенням від 24.06.2015 року №22347841, прийнятим державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_3, у державній реєстрації прав відмовлено (а.с. 9-10).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (надалі - Закон України №1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка є обов'язковою.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України №1952-IV, держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 5 статті 3 Закону України №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 15 Закону України №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1)прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2)встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3)прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4)внесення записів до Державного реєстру прав;

5)видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6)надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 4 статті 15 Закону України №1952-IV встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

В силу вимог пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України №1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

Як вбачається з оспорюваного рішення, в основу відмови у державній реєстрації заявленого позивачем права державним реєстратором покладено ту обставину, що згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо всього майна попереднього власника наявний активний реєстраційний запис про арешт за №9156812.

На підтвердження існування даної обставини відповідачем надано суду інформацію з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відповідно до якої 16.10.2009 року до вказаного реєстру внесено запис про арешт всього нерухомого майна СФГ "Україна", код ЄДРПОУ 30047540, на підставі постанови слідчого від 15.09.2009 року, обтяжувач - Радивилівський РВ УМВС в Рівненській області (а.с. 39-44).

За змістом абзацу 2 пункту 4 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року №1844/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за №2102/22414, пошук записів про обтяження речових прав на нерухоме майно у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна здійснюється за такими ідентифікаторами: за реєстраційним номером запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно; за кадастровим номером земельної ділянки; за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна; за ідентифікаційними даними фізичної або юридичної особи (особи, щодо майна якої встановлено обтяження/боржника); для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) - прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові, податковий номер (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); для юридичної особи (резидента та нерезидента) - найменування юридичної особи та податковий номер.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що державним реєстратором було здійснено пошук у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за критерієм "тип особи - юридична особа", "код ЄДРПОУ - 30047550".

Разом з тим, судом досліджено, що попереднім власником майна, переданого позивачу, є Агрофірма "Україна", код ЄДРПОУ 03776638, а не СФГ "Україна" (а.с. 49-50).

Зокрема, відомості про зареєстровані за СФГ "Україна" права на нерухоме майно - будівлі та споруди тваринницького комплексу за адресою: Рівненська область, Радивилівський район, с. Рідків, пров. Промисловий, буд. 1, відсутні і у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, державний реєстратор безпідставно здійснив пошук обтяжень у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за критерієм коду ЄДРПОУ юридичної особи СФГ "Україна", яка не виступає попереднім власником нерухомого майна, заявленого позивачем до реєстрації та необґрунтовано відмовив з цих підстав у реєстрації.

За наведених обставин, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора від 24.06.2015 року №22347841 знаходять підтвердження належними та допустимими доказами і в цій частині підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 провести державну реєстрацію, то суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України №1952-IV, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Отже, при проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень державний реєстратор відповідно до встановленого Законом України №1952-IV порядку приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації на власний адміністративний розсуд, тобто має певні дискреційні повноваження.

Суд не може підміняти собою чи перебирати на себе функції суб'єктів владних повноважень у сфері адміністративного управління. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Тому, позовна вимога про зобов'язання відповідача 1 провести державну реєстрацію є формою втручання у дискреційні повноваження останнього, виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому до задоволення не підлягає.

Вищий адміністративний суд України в абз. 1 пп. 10.3 п. 10 постанови Пленуму від 20.05.2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" роз'яснив, що у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої уможливлює обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Суд зазначає, що права позивача було порушено прийняттям державним реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яке визнано судом протиправним, тому належним способом захисту цих прав є вимога про зобов'язання державного реєстратора вчинити дії щодо державної реєстрації права власності позивача.

Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд приходить до висновку, що з метою повного і всебічного захисту прав, свобод та інтересів позивача існує необхідність у виході за межі позовних вимог.

За наведених обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Як передбачено частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 24.06.2015 року №22347841 про відмову у державній реєстрації права власності на будівлі та споруди тваринницького комплексу, що розташований за адресою: Рівненська область, Радивилівський район, с. Рідків, пр. Промисловий, буд. 1 за ОСОБА_2.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України вчинити дії щодо державної реєстрації права власності на будівлі та споруди тваринницького комплексу, що розташований за адресою: Рівненська область, Радивилівський район, с. Рідків, пр. Промисловий, буд. 1 за ОСОБА_2.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.