Постанова

від 17.09.2015 по справі 820/3946/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 вересня 2015 р. № 820/3946/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій Г.А.,

за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2, третя особа - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новінтех" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Магірус ЛТДВ» про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новінтех", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № НОМЕР_1 від 01 грудня 2014 року, № НОМЕР_2 від 01 грудня 2014 року, № НОМЕР_3 від 03 березня 2015 року, прийнятих на підставі акту № 2/20-36-22-03-07/22634952 від 06 листопада 2014 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробниче підприємство В«НОВІНТЕХВ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 01.07.2014, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП В«Магірус ЛТДВ» п.н. 37122550 за період з 29.10.2010 по 30.06.2014 та з питань дотримання вимог податкового по взаємовідносинам з ТОВ В«Надра ГазВ» (п.н. 38488471) та ТОВ В«Екліпс 2009В» (п.н. 38655963) за період липень 2014 року та подальшому ланцюгу постачання.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами ПП В«Магірус ЛТДВ» , ТОВ В«Надра ГазВ» та ТОВ В«Екліпс 2009В» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, з огляду на те, що, на думку податкового органу, відсутні докази реального постачання контрагентами придбаних ТМЦ. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання. Так, по вказаним контрагентам відсутня інформація щодо подання податкової звітності, а також відповідні докази на проведення транспортування придбаних ТМЦ та довіреності відповідним особам на отримання придбаного товару, а відтак вказані обставини вказують на факт відсутності реального вчинення господарських операцій. В зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Новінтех" із контрагентами, у т.ч. В«Магірус ЛТДВ» , ТОВ В«Надра ГазВ» та ТОВ В«Екліпс 2009В»

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні 17.09.2015 року підтримали свої правові позиції по справі.

Представник третьої особи, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у зазначене судове засідання не прибув.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 22.10.2014 року № 2046, 2047 та наказів № 1735 від 16.10.2014 року та від 18.10.2014 року № 1826, у період з 22.10.2014 року по 30.10.2014 року співробітниками Індустріальної ОДПІ м. Харкова проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Новінтех" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 01.07.2014, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП В«Магірус ЛТДВ» п.н. 37122550 за період з 29.10.2010 по 30.06.2014 та з питань дотримання вимог податкового по взаємовідносинам з ТОВ В«Надра ГазВ» (п.н. 38488471) та ТОВ В«Екліпс 2009В» (п.н. 38655963) за період липень 2014 року та подальшому ланцюгу постачання.

За результатами перевірки був складений ОСОБА_4 від 06.11.2014 року № 2/20-36-22-03-07/22634952, яким встановлені порушення:

-п. 198.1. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 183015грн.;

-п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 163571, 00грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, контролюючим органом було винесено податкові повідомлення - рішення області № НОМЕР_1 від 01 грудня 2014 року, № НОМЕР_2 від 01 грудня 2014 року, № НОМЕР_3 від 03 березня 2015 року.

Позивач, не погодившись з такими рішеннями податкового органу, провів процедуру їх адміністративного оскарження.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.02.2015 року № 1208/10/20-40-10-04-17 та рішенням Державної фіскальної служби України від 20.03.2015 року № 5873/6/99-99-10-01-01-25 вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача-без задоволення.

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність перевірки під час розгляду даної справи висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як було встановлено під час розгляду справи та фактично не заперечувалось відповідачем, між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Новінтех" (Покупець) та ТОВ «Магірус ЛТД» (Постачальник) укладено договір поставки № 27/п-1 від 21.01.2011 року з відповідною додатковою угодою (т.1 а.с. 139-142).

Реальність виконання умов укладеного правочину № 27/п-1 від 21.01.2011 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: рахунками-фактурами, накладними, податковими накладними, ТТН, подорожніми листами, платіжними дорученнями (т.1 а.с. 143-201, 215-250, т.2 а.с. 26-50).

Окрім того, факт перебування у користуванні підприємства автотранспортного засобу підтверджується договорами оренди автомобіля від 25.05.2005 року та від 25.05.2011 року, а перебування у штаті водії підтверджується наказами № 17-к від 03.11.2008 року та № 16-к від 01.11.2010 року.

Наявність у позивача відповідного складського приміщення для зберігання ТМЦ підтверджується договором оренди № 1201/01 від 01.12.2010року, укладеного з ПрАТ «ХУМ-11) (т.2 а.с. 2-3).

Облік товарно-матеріальних цінностей підтверджується карткою рахунку 201, витягом з журналу оприбуткування товарів та прибутковими накладними (т.2 а.с. 4-25).

Приймання придбаного товару здійснювалось уповноваженою особою ТОВ «НВП»НОВІТЕХ» ОСОБА_5А, у відповідності з вказаними видатковими накладними, на виконання наказу № 1002/2 від 02.10.2013 року та згідно довіреностей на отримання ТМЦ, що підтверджується випискою з журналу реєстрації довіреностей (т.1 а.с. 203-214).

З приводу господарських відносин ТОВ НВП «Новітех» з ТОВ «Классіка», то суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ НВП «Новітех» ( Покупець) та ТОВ «Классіка» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 2504-1 від 25.04.2014 року, на підтвердження реальності виконання якого позивачем залучено до матеріалів справи рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні (т.2 а.с. 136-146).

Приймання придбаного позивачем товару здійснювалося уповноваженою ТОВ «НВП НОВІНТЕХ» особою ОСОБА_5, якому довірено отримувати товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Классіка», у відповідності з вказаними видатковими накладними, на виконання наказу .У» 1002/02 від 02.10.2003 року та на підставі довіреностей № 91 від 28.04.2014 року та № 106 від 20.05.2014 року на отримання товарно-матеріальних цінностей, котрі відображені позивачем в журналі реєстрації довіреностей за квітень 2014 року та травень 2014 року, що підтверджується витягами з даного журналу (т. 2 а.с. 147-148)

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ «Классіка». були перевезені позивачем та поставлені на його склад, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 25, що підтверджується наступними документами: товарно-транспортна накладна № 280401 від 28.04.2014 року; подорожній лист вантажного автомобіля № 93595004 від 28.04.2014 року; товарно-транспортна накладна № 200501 від 20.05.2014 року; подорожній лист вантажного автомобіля № 93595044 від 20.05.2014 року; товарно-транспортна накладна № 210501 від 21.05.2014 року; подорожній лист вантажного автомобіля № 93595049 від 21.05.2014 року (т.2 а.с. 149-155).

Автотранспортні засоби, якими позивач користувався для перевезення вказаного товару знаходяться у ТОВ «НВП,«МРВЇНТЕХ» в лізингу та в оренді на підставі вищевказаних договорів, а також належать на праві приватної власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САК № 342165.

Водії ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які зазначені у вказаних товарно-транспортних накладних та подорожніх листах, та які здійснювали транспортування товару віл "ГОВ «Классіка», перебували та перебувають в штаті ТОВ «НВП «НОВЩТЕХ», що підтверджується вищевказаними наказами та Наказом №. 7-К від 26.03.2012 року.

Склад, на який був поставлений вищезазначений товар, знаходився у користуванні ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» на підставі Договору.оренди № 0406/01 від 06,04.2014.року, укладеного з ПрАТ«ХУМ-11» (т.2 а.с. 157-159).

На підтвердження факту ведення позивачем на даному складі обліку товарно-матеріальних цінностей, придбаних ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» у ГОВ «Классіка». є наступні документи: витяг із журналу оприбуткування товарів по ТОВ «Классіка»; картка рахунку 201 за квітень 2014 р. - травень 2014 р.; прибуткова накладна № 306 від 28.04.2014 року; прибуткова накладна № 307 від 20.05.2014 року; прибуткова накладна № 308 від 21.05.2014 року (т.2 а.с. 160-164).

Розрахунки за товар, поставлений ТОВ «Классіка». було здійснено ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» у безготівковій формі у повному обсязі, підтвердженням чого є платіжні доручення №. 181 від 25.04.2014 року, № 1221 від 28.04.2014 року, № 1278 від 20.05.2014 року; № 1281 від 21.05.2014 року (т.2 а.с. 165-168).

З приводу господарських відносин позивача з ТОВ «Надра Газ», то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ НВП «Новітех» ( Покупець) та ТОВ «Надра Газ» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 2506-1 від 25.06.2014 року, на підтвердження реальності виконання якого позивачем залучено до матеріалів справи рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні (т.2 а.с. 180-186).

Приймання придбаного позивачем товару здійснювалося уповноваженою ТО В «НВП ІВІНТЕХ» особою - ОСОБА_5, якому довірено отримувати товарно матеріальні цінності від ТОВ «Надра Газ», у відповідності з вказаними видатковими накладними, па виконання наказу :002/02 від 02.10.2003 року та на підставі довіреностей № 150 від 25.06.2014 року та № 173 від 28.07.2014 року на отримання товарно-матеріальних цінностей, котрі відображені позивачем в журналі реєстрації довіреностей за червень 2014 року та липень 2014 року, що підтверджується витягами з даного журналу 9т.2 а.с. 197-198).

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ «Надра Газ», були перевезені позивачем та поставлені на його склад, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 25, що підтверджується наступними документами: товарно-транспортною накладною № 260601 від 26.06.2014 року; подорожнім листом вантажного автомобіля № 9359501 30 від 26.06.2014 року; таварно-транспортною накладною № 300601 від 30.06.2014 року; подорожнім листом вантажного автомобіля № 9359501 32 від 30.06.2014 року; товарно-транспортною накладною № 280701 від 28.07.2014 року; подорожнім листом вантажного автомобіля № 9359501 87 від 28.07.2014 року (т.2 а.с. 199-204).

Автотранспортний засіб, яким позивач користувався для перевезення вказаного товару, находиться у ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» в лізингу на підставі вищевказаного договору.

Водії ОСОБА_6 та ОСОБА_4, котрі зазначені у вказаних товарно-транспортних накладних та подорожніх листах, та котрі здійснювали транспортування товару від "ОВ «Надра Газ», перебували та перебувають в штаті ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ», що підтверджується вищевказаним наказом та Наказом № 20 від 01.11.2012 року.

Склад, на який був поставлений вищезазначений товар, знаходився у користуванні ТОВ НВП «НОВІНТЕХ» на підставі вищезазначеного Договору оренди № 0406/01 від 06.04.2014 року. На підтвердження факту ведення позивачем па даному складі обліку товарно-матеріальних цінностей, придбаних ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» у ТОВ «Надра Газ», с наступні документи: витяг із журналу оприбуткування товарів по ГОВ «Надра Газ»; картка рахунку 201 за червень 2014 р. - липень 2014 р.; прибуткова накладна № 385 від 26.06.2014 року; прибуткова накладна № 386 від 26.06.2014 року: прибуткова накладна № 365 від 30.06.2014 року; прибуткова накладна № 502 від 28.07.2014 року; прибуткова накладна № 503 від 28.07.2014 року (т.2 а.с. 206-217).

Розрахунки за товар, поставлений ТОВ «Надра Газ», було здійснено ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» у безготівковій формі у повному обсязі, підтвердженням чого є платіжні доручення № 1369 від 25.06.2014 року, № 1370 від 26.06.2014 року, № 1408 від 09.07.2014 року, № 1445 від 24.07.2014 року, № 1447 від 25.07.2014 року, № 193 від 25.07.2014 року (т.2 а.с. 213-218).

Щодо особливостей господарських відносин позивача з ТОВ «Велторг 2013», то суд звертає увагу на наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, між ТОВ «НВП «Новітех» та ТОВ «Велторг 2013» укладено договір поставки у спрощений спосіб, реальність виконання якого підтверджується рахунками-фактурами, видатковою накладною та податковими накладними (т. 2 а.с. 110- 113).

Приймання придбаного позивачем товару здійснювалося уповноваженою ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» особою - ОСОБА_5, якому довірено отримувати товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Велторг 2013», у відповідності з вказаною видатковою накладною, на виконання наказу № 1002/02 від 02.10.2003 року та на підставі довіреності № 285 від 24.12.2013 року на отримання товарно-матеріальних цінностей, котра відображена позивачем в журналі реєстрації довіреностей за грудень 2013 року, що підтверджується витягом з даного журналу (.2 а.с. 114).

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ «Велторг 2013», були перевезені позивачем та поставлені на його склад, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 25, що підтверджується товарно-транспотною накладною від 25.12.2013 року та подорожнім листом вантажного автомобіля № 99581 8 від 25.12.2013 року (т.2 а.с. 115-11).

Автотранспортний засіб, яким позивач користувався для перевезення вказаного товару, знаходиться у ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» в лізингу, що підтверджується Договором № 110920-240/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 20.09.2011 року, укладеного з ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ААС № 874571 від 30 вересня 2011 року (т.2 а.с. 117).

Водій ОСОБА_6, котрий зазначений у вказаній товарно-транспортній накладній та подорожньому листі, та який здійснював транспортування товару від ТОВ «Велторг 2013», перебував та перебуває в штаті ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ», що підтверджується Наказом № 7-к від 05.05.2009 року (т.2 а.с. 118).

Склад, на який був поставлений вищезазначений товар, знаходився у користуванні ТОВ Т1ВП «НОВШТЕХ» на підставі вищевказаного Договору №1201/01 оренди від 01 грудня 2010 року, укладеного з ПрАТ «ХУМ-11».

На підтвердження факту ведення позивачем на даному складі обліку товарно-матеріальних цінностей, придбаних ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» у ТОВ «Велторг 2013». є наступні документи: витяг із журналу оприбуткування товарів по ТОВ «Велторг 201 З»; картка рахунку 201 за грудень 2013 р.; прибуткова накладна № 861 від 29.11.2013 року; прибуткова накладна № 908 від 25.12.201 3 року (т.2 а.с. 120-122).

Розрахунки за товар, поставлений ТОВ «Велторг 2013». було здійснено ТОВ «НВП НОВІНТЕХ» у безготівковій формі у повному обсязі, на підтвердження чого позивачем залучено до матеріалів справи платіжні доручення № 922 від 24.12.2013 року та № 933 від 25.12 2013 року (т.2 а.с. 123-124).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чинон, суд приходить до висновку, що договір поставки між позивачем та його контрагентом ТОВ «Велторг 2013», укладений у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, що не суперечить вимогам закону.

Як вбачається з пояснень позивача та фактично не заперечувалось податковим органом, придбаний ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Новінтех» був використаний позивачем в технологічному процесі знешкодження небезпечних промислових відходів, що не суперечить статутній діяльності підприємства, що підтверджується актами виконаних робіт (т.2 а.с. 51-53).

Утилізацію небезпечних промислових відходів з використанням товару, придбаного у ТОВ «Магірус ЛТД» було здійснено позивачем на виконання договорів, укладених із замовниками даних послуг, а саме: ДСАППНВ ІСМА НАН України (договір № 0901/01 від 01.09.2004 року), ТОВ «НВП Екотехпром» (договір № 0901/02 від 01.09.2011 року), Харківський регіональний центр поводження з небезпечними відходами (договір № 0402/01 від 02.04.2009 року та додаткова угода № 1 від 04.01.2010 року), ТОВ «Бурова компанія «Рудіс» (договір № 05-11 від 03.05.2011 року), ТОВ «Тандем СВ» (договір № 0524/02 від 24.05.2011 року), ПрАТ «Бліц Інформ№» (договір № 92 від 24.10.2011 року), ТОВ «НВП»Вимпел» (договір № 0211,/01 від 16.02.2009 року), ТОВ «Кант» (договір № 0416/01/1026/2 від 16.04.2010 року), ПрАТ»Новий Стиль», ДП «ОСОБА_9 Україна», ДП «Гальванотехніка ВАТ «Київський завод «Радар», ПАТ «Полтавський алмазний інструмент», ДП завод «Електротяжмаш», ПАИ» Фармстандарт-Біолік», СП ТОВ «Модерн-Експо», на підтвердження виконання яких позивачем залучено до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг), акти надання послуг (т.2 а.с 54-109, 125-135, 170-179, 219-213 ).

З приводу зауважень податкового органу про відсутність доказів фактичного отримання послуг транспортування за період січень-лютий 2013 року, травень-липень 2013 року, вересень-листопад 2013 року внаслідок включення до складу витрат результатів операцій з ПП «ВАЛГА», ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ», ТОВ»ЛАНКОРН», ТОВ «БУМПАК ПЛЮС», то суд звертає увагу на наступнею

Як вбачається з пояснень позивача та фактично не заперечувалось податковим органом, між ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» та його контрагентами ПП «ВАЛГА», ПП «ПОЛТАВА-ПРОЕКТ-МОНТАЖ», ТОВ»ЛАНКОРН», ТОВ «БУМПАК ПЛЮС» укладено договори на автотранспортні послуги № 31/13 від 31.01.2013 року, № 31/13 від 31.01.2013року, № 0416/01Т від 16.04.2013 року та № 0109/01 від 01.09.2013 року відповідно, реальність виконання яких підтверджується відповідними документами первинного обліку, а саме: рахунками, актами прийому-передачі виконаних робіт, ТТН, податковими накладними, платіжними доруче6ннями (т. 3.а.с.24-68).

Суд вважає за потрібне зазначити, що будь-яких належних доказів того, що отриманий від контрагентів ТОВ В«Магірус ЛТДВ» , ТОВ В«Надра ГазВ» та ТОВ В«Екліпс 2009В» товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Надаючи правову оцінку вищезазначеним договірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також суд зазначає, що форма та зміст документів первинної бухгалтерської звітності, наданих суду на підтвердження виконання договорів поставки, відповідають вимогам закону і свідчать про реальність операцій проведених договірними сторонами. Зокрема, податкові накладні, що в силу приписів податкового закону є підставою для формування податкового кредиту, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності.

Окрім того, суд вважає за потрібне зауважити, що серед залучених до матеріалів справи документів відсутній додаток № 3 до акту перевірки, в якому має бути узагальнений перелік документів, які були використані при проведенні перевірки. Таким чином висновки контролюючого органу про відсутність факту реального здійснення господарських операція позивача з вищезазначеними контрагентами зроблені на припущеннях без дослідження необхідних доказів

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ НВП «Новінтех» витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Таким чином, висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням на перевірку первинних документів також не підтвердження подальшого використання придбаної продукції слід вважати недоведеним.

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ними товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч.1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах підтверджені відповідними податковими накладними, а також належним чином складеними первинними документами.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

ОСОБА_10 адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 В«Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової службиВ» зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Суд також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами В«Магірус ЛТДВ» , ТОВ В«Надра ГазВ» та ТОВ В«Екліпс 2009В» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також В«Протокол 1 до КонвенціїВ» ), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: В«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного праваВ»

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також В«ЄСПЛВ» ). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі В«БулвесВ» АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що В«власністьВ»може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні В«правомірні очікуванняВ»отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі В«Щокін проти УкраїниВ» (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: В«Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише В«на умовах, передбачених закономВ»і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію В«законівВ» . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття В«законуВ» ) вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.В»

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Також суд вважає за потрібне зазначити, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах актів складених іншими ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача В«Магірус ЛТДВ» , ТОВ В«Надра ГазВ» та ТОВ В«Екліпс 2009В» .

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним

Також, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі В«БулвесВ»АД проти БолгаріїВ»ЄСПЛ дійшов такого висновку: В« ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власностіВ» .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами В«Магірус ЛТДВ» , ТОВ В«Надра ГазВ» та ТОВ В«Екліпс 2009В» і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, приймаючи до уваги те, що судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то поданий позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новінтех" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Магірус ЛТДВ» про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № НОМЕР_1 від 01 грудня 2014 року, № НОМЕР_2 від 01 грудня 2014 року, № НОМЕР_3 від 03 березня 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Новінтех" (61176, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 22634952) судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22.09.2015 року.

Суддя Горшкова О.О.