Рішення

від 28.09.2015 по справі 172/325/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8478/15 Справа № 172/325/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Порох К. Г. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Глущенко Н.Г.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагропрогрес» на заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагропрогрес» про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

24 березня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що згідно державного акту про право приватної власності на землю серія ІІ-ДП № 109360 він є власником земельної ділянки, площею 5.840га. 03.08.2010 року ним укладено договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Дніпроагропрогрес", який зареєстровано у відділі Держкомзему Васильківського району Дніпропетровської області 29.12.2011 року за №1222078884001029. Оскільки відповідачем не виконуються вимоги ст. 24, 25 ЗУ "Про оренду землі" та розділу 3 договору оренди землі, позивач просив розірвати договір оренди земельної ділянки, скасувати його державну реєстрацію та стягнути заборгованість.

Заочним рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2015 року ухвалено: позов ОСОБА_2 - задовольнити частково; розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Дніпроагропрогрес", яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю - серія ІІ-ДП № 109360 від 14 січня 2000 року, виданого Шевченківською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області, площею 5.840 га та розташованої на території Шевченківської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220788800:01:005:0067; скасувати державну реєстрацію вказаного договору оренди, який зареєстровано у відділі Держкомзему Васильківського району Дніпропетровської області 29.12.2011 року за №1222078884001029; стягнути з ТОВ "Дніпроагропрогрес" на користь ОСОБА_2 1849,35 грн. - вартість орендної плати, 73,15 грн. - пеня за несвоєчасну виплату орендної плати; стягнути з ТОВ "Дніпроагропрогрес" на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн.

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2015 року виправлено описку, допущену в рішенні суду від 19 січня 2015 року щодо назви відповідача.

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2015 року заяву ТОВ "Дніпроагропрогрес" про перегляд заочного рішення суду від 19 січня 2015 року - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ТОВ "Дніпроагропрогрес" просить скасувати рішення суду та в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно державного акту про право приватної власності на землю серія ІІ-ДП №109360 позивач є власником земельної ділянки площею 5,840 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території с. ім. Шевченка Шевченківської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області. Між позивачем та відповідачем - ТОВ "Дніпроагропрогрес" 03.08.2010 року укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у відділі Держкомзему Васильківського району Дніпропетровської області 29.12.2011 року за №1222078884001029. Згідно п.3.1 договору оренди землі за кожен рік використання землі орендар виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі 3 % від вартості земельної ділянки, що становить 2500 грн. Сплачується орендна плата один раз на рік не пізніше 20 числа місяця останнього календарного року, за який вноситься орендна плата за місцем знаходження орендаря. Виплата орендної плати оформляється письмово. Відповідно до п.9.4 вказаного договору оренди землі, - орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та відповідно до мети, визначеної у п.4.1. договору, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; забезпечувати захист земельної ділянки від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засоленості, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; у відповідності з п.п.3.1 та 3.2 цього договору своєчасно сплачувати орендну плату. Довідкою Шевченківської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області та актом обстеження земельної ділянки від 23 липня 2014 року зазначено, що земельна ділянка ОСОБА_2 передана в оренду ТОВ "Дніпроагропрогрес" з весни 2014 року не оброблялась, що призвело до заростання бур'янами (карантинними рослинами). Згідно п.12.3 договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач будь-яких доказів на спростування доводів позивача суду не надав. З чого суд робить висновок про те, що відповідач не виконував взятих на себе обов'язків, так як лише відповідач може надати суду належні докази сплати позивачу орендної плати. Відповідачем порушенні зазначені у договорі обов'язки: він своєчасно не сплатив орендну плату орендодавцю та внаслідок того, що земельна ділянка у 2014 році не оброблялась, допустив заростання земельної ділянки бур'янами. Таким чином, договір оренди земельної ділянки може бути розірваний в судовому порядку на вимогу орендодавця у випадку невиконання орендарем свого обов'язку щодо сплати орендної плати, недотримання вимог щодо цільового використання земельної ділянки та збереження родючості ґрунтів, не забезпечив її захист від зростання бур'янами, так як дані умови є істотними для даного договору. Недотримання їх орендарем є не лише порушенням умов договору, а й вимог земельного законодавства України. Відповідач не виконує свого обов'язку щодо своєчасної сплати орендної плати, також із пояснень та документів з'ясовано, що спірна земельна ділянка з весни 2014 року відповідачем не обробляється, то є підстави для розірвання договору земельної ділянки та скасування державної реєстрації цього договору. Твердження позивача про те, що йому в 2013 році відповідачем видано 400 кг фуражної пшениці, 400 кг ячменю, 800 кг кукурудзи, 1 мішок муки, а всього на суму 2302 грн., відповідачем не спростовані. Вартість однієї земельної ділянки в 2013 році склала 138378,42 грн. (згідно довідки відділу Держземагенства у Васильківському районі від 10.01.2014 року), 3% становить 4151,35 грн. Тому відповідач залишився винним позивачу за 2013 рік орендну плату за земельну ділянку в сумі 1849,35 грн. Пунктом 3.8 договору оренди землі передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення. На день винесення рішення відповідач прострочив виконання зобов'язання на 385 днів, тому сума пені складає 73,15 грн. та підлягає стягненню з відповідача за користування земельною ділянкою ОСОБА_2, в іншій частині вимог слід відмовити за їх безпідставністю.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно статті 25 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає, зокрема, обов'язки орендаря, - орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Суд першої інстанції, застосувавши при вирішенні спору ч.2 статті 651 ЦК України, не врахував, що предметом доказування у справі є наявність підстав для дострокового розірвання договору на вимогу позивача за рішенням суду внаслідок порушення відповідачем умов договору, що передбачено нормами ст. 651 ЦК України, ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Отже, суду першої інстанції слід було встановити, чи порушив відповідач умови договору оренди землі і чи є таке порушення істотним, тобто, таким, що є підставою для дострокового розірвання договору в межах заявлених позовних вимог.

Оскільки позивач не змінював та не уточнював свої позовні вимоги, а у своїх вимогах про розірвання договору оренди землі, посилається лише на порушення умов договору відповідачем, а саме: в частині форми та розміру орендної плати, однак районний суд це не врахував, вийшов за межі позовних вимог.

Суд першої інстанції розглянув порушення відповідачем п.9.4 вказаного договору оренди землі, які позивачем не зазначені в позовній заяві, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка з весни 2014 року відповідачем не обробляється, відповідач допустив заростання земельної ділянки бур'янами і це є підставою для розірвання договору земельної ділянки та скасування державної реєстрації цього договору, таким чином, судом порушені вимоги статті 11 ЦПК України, за якими суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, і висновки суду в цій частині не відповідають нормам закону, оскільки зазначені обставини не передбачають підстав для позбавлення права користування землею орендаря та підстав для розірвання договору оренди, і до цих правовідносин судом неправильно застосовано статті 24-25 Закону України "Про оренду землі", ст. 96 ЗК України.

Пред'являючи позов, ОСОБА_2 посилався на те, що орендну плату за 2013 рік відповідач йому сплатив не в повному обсязі, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» - договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до п.«д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та не врахував того, що відповідно до вказаних норм матеріального права договір оренди землі може бути розірваний за умов систематичної несплати орендної плати.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначеним вимогам ухвалене судом рішення не відповідає.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Задовольняючи позовні вимоги, судом залишено поза увагою вимоги ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно порушуються права позивача за обставинами справи, їх істотності, а також судом не з'ясовано, в чому саме полягає порушення законних прав позивача.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України ч.1 - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди землі та відповідно до Податкового кодексу України.

Аналогічний порядок передбачений також ст. 19 Закону України "Про плату за землю".

Частиною 2 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних і юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню.

Колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Спірні правовідносини виникли між сторонами щодо розірвання договору оренди земельної ділянки внаслідок недотримання відповідачем умов договору оренди землі та щодо стягнення заборгованості по орендній платі.

Колегія суддів встановила і це підтверджується матеріалами справи, що на підставі державного акту про право приватної власності на землю серія ІІ-ДП №109360 позивач є власником земельної ділянки площею 5,840 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території с. ім. Шевченка Шевченківської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області. 03 серпня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Дніпроагропрогрес" було підписано договір оренди земельної ділянки, загальною площею 5.840 га та розташованої на території Шевченківської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220788800:01:005:0067, який зареєстровано у відділі Держкомзему Васильківського району Дніпропетровської області 29 грудня 2011 року за №1222078884001029 зі строком дії на 5 років до 31 грудня останнього року оренди (п.2.1 договору). Згідно п.3.1 договору оренди землі, укладеного між сторонами у справі від 03 серпня 2010 року, передбачена сплата орендної плати у грошовій формі в розмірі 3% від вартості земельної ділянки, що становить 2500 грн. та сплачується один раз на рік не пізніше 20 числа місяця останнього календарного року, за який вноситься орендна плата за місцем знаходження орендодавця. Згідно п.3.2 вказаного договору орендна плата по бажанню орендодавця може виплачуватись як у грошовій формі, так і у натуральному або відробітковому вираженні, в поєднанні різних форм орендної плати. (а.с.51-52).

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір оренди укладений у письмовій формі, який підписаний позивачем та спірний договір оренди землі пройшов державну реєстрацію, орендодавець тривалий час отримує орендну плату за землю.

За спірний 2013 рік відповідач видав позивачу орендну плату в натуральній формі, що зазначає та підтверджує позивач у позовній заяві. Ці обставини не заперечує відповідач та у підтвердження відсутності заборгованості по орендній платі надав апеляційному суду відомості на видачу орендної плати за 2013 рік в натуральній формі на суму 4151,35 грн. відповідно до умов договору, що становить 3% від нормативно-грошової вартості орендної плати з одночасним утриманням податку на доходи фізичних осіб.

Аналізуючи докази у справі, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, оскільки недоплата своєчасно орендної плати за 2013 рік не є підставою для розірвання договору оренди землі тому, що не є систематичним порушенням та недоплата за вказаний період орендної плати спростовується належними та допустимими доказами; не складення додаткової угоди на отримання орендної плати в натуральному вираженні не є істотним порушенням відповідачем умов договору, що передбачено нормами ст. 651 ЦК України, ст. 32 Закону України "Про оренду землі" з огляду на те, що позивач отримав таку орендну плату, не відмовився від отримання її у натуральному вираженні, не заперечував на той час про таку орендну плату, тому не встановлено спричинення йому шкоди внаслідок якої він значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору;

Підстав для розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами у справі, колегія суддів не вбачає із встановлених обставин справи та наданих доказів, оскільки не встановлено істотного порушення відповідачем умов договору оренди землі, яке спричинило позивачу шкоду.

Позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки позивач вибрав неналежний спосіб захисту, тому що це не передбачено вимогами діючого законодавства (ст. 16 ЦК України).

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості та пені за прострочку орендної плати, колегія суддів вважає недоведеними, оскільки факт своєчасної оплати за оренду землі в 2013 році знайшов своє підтвердження за розглядом справи.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними у зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки факт порушення прав, інтересів та свобод позивача зі сторони відповідача відсутній.

На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення то відповідно змінює розподіл судових витрат.

У разі залишення позову без задоволення, понесенні судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагропрогрес» - задовольнити.

Заочне рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2015 року - скасувати з ухваленням нового рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагропрогрес» про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації та стягнення заборгованості.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді Н.Г. Глущенко

З.М. Пономарь