Справа № 758/6590/14-ц
Категорія 54
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(ЗАОЧНЕ)
28 вересня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Сербіної Н. Г. ,
при секретарі - Гончарук Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «БАРАКУДА І К» про виплату заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, свої вимоги обґрунтовує тим, що в жовтні 2013 року влаштувався на роботу в ТОВ «БАРАКУДА і К», на співбесіді з директором була погоджена заробітна плата у розмірі 120 грн. за одну робочу зміну, після чого був прийнятий на посаду охоронця та був допущений до роботи.
Працюючи в ТОВ «Баракуда і К» він не отримував заробітну плату за грудень 2013 року - 2640 грн. ( 22 відпрацьовані зміни) січень 2014 року- 2520 грн. (21 зміна), лютий 2014 року - 2880 грн. (24 зміни), березень 2014 року- 2 520 грн. ( 21 зміна), квітень 2014 року-216- грн.. ( 18 змін), травень 2014 року- 600 грн. (5 змін), загальна сума боргу по заробітній платі на момент звільнення складала 13 320 грн..
При звільнення 6 травня 2014 року йому не видали трудову книжку та не провели розрахунки в строки, як того вимагає законодавство.
Понад п»ять місяців він не отримував заробітну плату та продовжував сумлінно виконувати свої обов»язки з надією отримати винагороду за свою працю, тривалий час знаходився під залежністю влади роботодавця, який не бажав дотримуватись загальновідомих норм законодавства. Постійно знаходиться під психологічним тиском, хвилюванням у зв»язку з неможливістю влаштуватися на роботу та забезпечити собі гідне життя, що призвело до моральних страждань, порушення його життєвих зв»язків, приниження репутації та руйнування його життя, тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5 000 гривень.
Просив зобов»язати відповідача виплатити заробітну плату в сумі 10 920 гривень ( 2 400 грн. було виплачено до моменту подання позову), виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення, стягнути моральну шкоду в сумі 5 000 грн.
В ході розгляду справи , заявою від 20.05.2015 року, представник позивача збільшив розмір позовних вимог, де зазначив, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків від 14.01.2015 року заробітна плата ОСОБА_1 за січень 2014 року склала- 4 353,83 грн., за лютий 2014 року- 2 165, 86 грн, а в березні та квітні 2014 року заробітна плата не нараховувалась.
ОСОБА_1 було звільнено з посади охоронника 30 квітня 2014 року. У зв»язку з відсутністю повної інформації щодо розміру заробітної плати за березень та квітень 2014 року вважає за необхідне розраховувати середній заробіток за цей період часу. Вважає, що заробітна плата позивача за березень 2014 року становила 3 260 грн., за квітень 2014 року- 3 586 грн., а загальний борг по заробітній платі за січень- квітень 2014 року складає 10 844, 94 грн. Виходячи з розміру середньоденної заробітної плати позивача в розмірі 163 грн. просив стягнути, крім заборгованості по заробітній платі в сумі 10 844,94 грн., ще й середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що станом на 20.05.2015 року становить 42 543 грн..
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з тих же підстав, просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з»явився, повторно, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та ухвалити заочне рішення, оскільки проти такого вирішення справи позивач не заперечує.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено в судовому засіданні, наказом № 30-к від 01.10.2013 року позивача було прийнято на посаду охоронника до ТОВ «БАРАКУДА і К», що підтверджується копією наказу ( а.с.7) та записом у трудовій книжці (а.с. 137)
30 квітня 2014 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням, відповідно до наказу № 15-к від 29.04.2014 року ( а.с.137- копія трудової книжки позивача).
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Як зазначає позивач йому не виплачувалась заробітна плата за січень, лютий, березень та квітень 2014 року та не було виплачено розрахунок при його звільненні.
Відповідачем надано суду відомості про виплату заробітної плати за січень- травень 2014 року, з яких вбачається, що позивачу нарахована та виплачена заробітна плата за грудень 2013 року, яка виплачена 17 січня 2014 року, за січень 2014 року, виплачена 11 лютого 2014 року, за лютий 2014 року, виплачена 14 березня 2014 року, за березень 2014 року, виплачена 16 квітня 2014 року, за квітень 2014 року, виплачена 13 травня 2014 року ( а.с. 29-33).
Факт виплати заробітної плати позивачу за січень - квітень 2014 року також підтверджується актом перевірки додержання суб»єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов»язкове державне соціальне страхування № 26-07-47/779 ТОВ «БАРАКУДА іК», складений територіальною державною інспекцією з питань праці у м.Києві ( а.с.36), приписом № 26-07-47/394 від 01.07.2014 року ( а.с.38-39), листом територіальної державної інспекції з питань праці у м.Києві від 02.07.2014 року № 26/05-47/1232 а.с.135).
Позивач та його представник в заяві про збільшення розміру позовних вимог зазначають, що позивачу не виплачувалась заробітна плата за січень- лютий 2014 року. А за березень- квітень 2014 року не нараховувалась, при цьому посилаються на відомості з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків від 14.01.2015 року та зазначають, що заробітна плата позивача в січні 2014 року становила 4 353,83 грн., а в лютому 2 165,86 грн..
Однак, суд не погоджується з такими твердженнями, оскільки як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків від 14.01.2014 року відомості про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 вказані за перівод з 01.01.2014 року по 30.09.2014 року. Підприємство надає такі відомості до державної податкової інспекції щоквартально, тому сума 4 353,83 грн. є заробітною платою позивача у першому кварталі 2014 року, а 2 165,86 грн.- у другому кварталі 2014 року і не є заробітною платою відповідно за січень та лютий 2014 року, як про це зазначає позивач.
Будь- яких інших доказів, які б підтверджували невиплату заробітної плати позивачу за період січень - квітень 2014 року останнім суду не надано.
Однак, як встановлено у судовому засіданні усі нараховані ОСОБА_1 при звільненні кошти виплачені не у день звільнення 30.04.2014 року, а лише 13.05.2014 року, що підтверджується відомістю про виплату грошей № 112 за травень 2014 року по ТОВ «БАРАКУДА і К».
Доказів того, що в день звільнення позивач не працював відповідачем суду не надано.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, відповідно до ст. 117 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку ( ст. 117 КЗпП ).
Пленум Верховного Суду України у п. п. 20, 21, 23 постанови « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12. 1999 р. N 13 роз»яснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок), передбачається, що у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується шляхом ділення на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).
Про застосування вказаного порядку розрахунку середнього заробітку зазначено і у листі Верховного Суду України від 01.07.2012 року «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2012 року».
ОСОБА_1 був звільнений 30.04.2014 року.
З довідки про доходи ОСОБА_1 від 06.10.2014 року ( а.с.48) вбачається, що заробітна плата позивача у березні 2014 року становила 1 496,23 грн., в квітні 2014 року- 2 165,86 грн., а тому середньоденна заробітна плата позивача становить 87 грн. 19 коп. ( 1 496,23 + 2 165,86= 3 662,09 грн.: 42 дні = 87,19 грн.).
Розрахунок при звільненні з позивачем було проведено 13 травня 2014 року, отже час затримки становить 5 днів. Отже середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становитиме 435 грн. 95 коп. ( 87,19 х 5= 435,95 грн.).
Відповідач не довів відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні позивача, тому відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 435 грн.95 коп.
Крім того, позивач зазначає, що порушення його трудових прав призвело до моральних страждань, порушення життєвих зв»язків тому просить стягнути з відповідача 5 000 грн. як компенсацію моральної шкоди.
Положеннями ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд вважає, що позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди з вини підприємства, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.
Стягненню з відповідача підлягають судові витрати відповідно до ст.. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, ст.. ст..116, 117, 221, 232, 233, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 9208, 212, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БАРАКУДА і К» ( ЄДРПОУ 36632174) на користь ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 435 грн. 95 коп..
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БАРАКУДА і К» ( ЄДРПОУ 36632174) на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. ( двісті сорок три гривні шістдесят копійок).
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд міста Києва в установленому законом порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н. Г. Сербіна
Суд | Подільський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 29.09.2015 |
Оприлюднено | 07.10.2015 |
Номер документу | 51810695 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Подільський районний суд міста Києва
Сербіна Н. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні