Рішення

від 29.09.2015 по справі 906/1221/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" вересня 2015 р. Справа № 906/1221/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 6 від 09.02.2015р. ( в режимі відеоконференції)

від відповідача: ОСОБА_2, договір від 07.09.2015р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка"

про стягнення 38584,58 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 38584,58грн. заборгованості, з яких: 25594,78грн. заборгованість по оплаті товару з урахуванням індексації за курсом США, 5868,42грн. - пеня, 655,61грн. - 3% річних та 6165,77грн. - інфляційні.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.08.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.09.2015р.

В судовому засіданні від 22.09.2015р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 29.09.2015р.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві та письмових поясненнях (а.с.83-85).

Представник відповідача вказав, що відповідач частково заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у письмовому відзиві (а.с. 33-35). Вважає, що позивач має намір двічі стягнути інфляційні

При прийнятті рішення відповідач просить застосувати строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, посилаючись на однорічний спеціальний строк позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

30.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" (постачальник, позивач) укладено договір поставки № 030/юр (а.с. 10-11).

За умовами п. 1.1. позивач зобов'язався передати (поставити) у власність покупця продукцію, а відповідач, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання продукцію прийняти у власність та оплатити на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2 Договору, асортимент, кількість і ціна продукції вказуються в накладних на поставку продукції.

Загальна сума даного договору визначається на підставі всіх накладних (п. 1.3).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до умов договору поставив відповідачу за видатковою накладною № 10790 від 07.11.2013р. товар на суму 33537,24грн. та за видатковою накладною № 8753 від 10.10.2012р. товар на суму 3561,90грн. (а.с. 12,13).

Відповідно до п. 2.4 Договору, покупець зобов'язаний оплатити продукцію протягом 21-го календарного дня з моменту поставки продукції. Моментом поставки продукції є дата видаткової накладної.

Грошове зобов'язання покупця по оплаті товару підлягає оплаті в національній валюті України. В разі оплати товару на умовах відстрочки платежу чи перевищення строків оплати, розмір боргового грошового зобов'язання покупця може бути збільшений (індексований) за наступною формулою: Х=((П/К1)*К2)-П,

де Х- сума, на яку збільшується розмір неоплаченого грошового зобов'язання;

П- розмір неоплаченого грошового зобов'язання;

К1- курс покупки НБУ 1,00 долара США на момент поставки партії товару;

К2- курс покупки НБУ 1,00 долара США на момент фактичного перерахування грошових коштів.

Якщо величина Х буде мати нульове чи від'ємне значення, то розмір неоплаченого грошового зобов'язання не змінюється.

Дане правило вступає в дію при зміні К2 більш ніж на 5% відносно К1.

При проведенні покупцем розрахунків за поставлений товар в першу чергу погашається розмір індексованої суми за неоплачений товар, потім - сума основного боргу.

В порушення умов договору, відповідач провів часткову оплату на суму 33537,24грн., що підтверджується платіжним дорученням №1191 від 28.07.2014р. В призначенні платежу вказано: "за отримані будівельні суміші згідно накладної від 07.11.2013р. (а.с.14).

01.08.2014р. позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 2825 з вимогою протягом семи календарних днів з дня виставлення даної претензії погасити заборгованість, за товар отриманий за накладною № 8753 від 10.10.2012р., у розмірі 3561,90 грн .(а.с. 16).

Відповідач вимоги претензії не виконав, заборгованість не погасив.

Посилаючись на умови п. 2.4 Договору, після проведеної оплати, позивач збільшив вартість, отриманого за видатковою накладною № 10790 від 07.11.2013р. до 49295,40 грн. та вважає, що на момент звернення до суду у відповідача існує заборгованість по вищевказаній накладній в сумі 15758,16грн. (49295,40 грн. - 33537,24грн.) (а.с. 4).

Боргове зобов'язання за видатковою накладною № 8753 від 10.10.2012р. позивач збільшив станом на 27.07.2015 р. до 9836,62 грн., тобто на 6274,72 грн. (а.с. 4).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що кожна із сторін за кожен день прострочки виконання своїх зобов'язань по поставці чи оплаті продукції сплачує другій стороні на її вимогу щоденно неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за весь час і весь період такої прострочки, а також незалежно від сплачених штрафних санкцій. Для покупця неустойка нараховується від суми простроченого платежу.

На підставі зазначеного пункту договору, за несвоєчасно проведені розрахунки, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5868,42 грн. пені

Крім того, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 955,61грн. 3% річних та 6165,77 грн. інфляційних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ч.1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 030/юр від 30.01.2012р.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки товару на загальну суму 37099,14грн., що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача. Відповідач факт отримання товару на зазначену суму не оспорив.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що розрахунки за отриманий товар мають бути проведені покупцем протягом 21-го календарного дня з моменту поставки товару.

Таким чином, у відповідача за видатковою накладною № 8753 від 10.10.2012р. виник обов'язок оплатити поставлений товар до 01.11.2012року, за видатковою накладною № 10790 від 07.11.2013р. - до 29.11.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, оплату вартості отриманого товару за видатковою накладною № 10790 від 07.11.2013р. в сумі 33537,24грн. відповідач провів з порушенням строків оплати (а.с.14).

Станом на день розгляду справи має місце заборгованість в сумі 3561,90грн. за товар, отриманий за видатковюї накладною № 8753 від 10.10.2012р. Доказів сплати вищевказаної суми відповідач не надав. Факт несплати представник відповідача в судовому засіданні підтвердив.

За таких обставин, сума 3561,90 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача коштів в сумі 22032,88грн. (15758,16грн. + 6274,72 грн.), які заявлені позивачем внаслідок перевищення строків оплати та зміни курсу долара США по відношенню до гривні, суд зазначає наступне.

Так, умовами п. 2.4 Договору сторони передбачили, що розмір боргового грошового зобов'язання може бути збільшений в разі оплати товару на умовах відстрочки платежу чи перевищення строків оплати.

Отже, враховуючи факт прострочення зобов'язання з боку відповідача, позивач мав право збільшити розмір боргового грошового зобов'язання покупця на суму індексації за курсом долара США.

При цьому матеріали справи не містять доказів, що відповідач був обізнаний про реалізацію позивачем свого права на збільшення розміру боргового грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки умовами договору не визначено строк оплати збільшеного розміру боргового зобов'язання покупцем, такий обов'язок боржник міг настати у строк, визначений письмовою вимогою.

Слід зазначити, що така вимога позивачем до відповідача не пред'являлась. Матеріали справи доказів виставлення такої вимоги, в порядку ст. 530 ЦК України, не містять.

Разом з тим, суд бере до уваги, що 01.08.2014 р., тобто після отримання оплати за видатковою накладною № 10790 від 07.11.2013р. в сумі 33537,24рн., відповідачу була пред'явлена претензія про сплату заборгованості за видатковою накладною № 8753 від 10.10.2012р. в сумі 3561,90 грн. (а.с. 16).

Крім того, матеріали справи містять проект акту звірки розрахунків за період січень 2012- грудень 2014 року, який 12.08.2015р. направлявся позивачем для підписання відповідачу, з якого вбачається, що за даними бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" заборгованость відповідача становить саме 3561,90грн. (а.с. 51-54).

За таких обставин, суд вважає, що вимога про стягнення збільшеного розміру боргового грошового зобов'язання заявлена безпідставно, тому в задоволенні 22032,88грн. слід відмовити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 5868,42грн. пені, суд враховує наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, умовами договору сторони визначили, що неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, сторона, що прострочила виконання свого зобов'язання, сплачує за весь період такої прострочки.

Як вбачається з розрахунку позивача, пеню нараховано за весь період прострочки на суму боргу 3561,90грн. з 01.11.2012р. по 27.07.2015р. та з 29.11.2013р. по 27.07.2014р. на суму заборгованості 33537,24грн. Загальна сума пені становить 5868,42грн. (а.с. 4-5).

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що розрахунок є обгрунтованим та арифметично вірним.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року № 10, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Як наголошувалось вище, відповідачем заявлено клопотання про застосування до вимог позивача про стягнення пені строків позовної давності.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу.

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Приписами п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України визначено, що до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Враховуючи, що позовна заява направлена до суду 31.07.2015 р., правомірним є нарахування пені в межах однорічного строку з 30.07.2014 р. по день, який визначив позивач у своєму розрахунку

Отже, враховуючи приписи чинного законодавства, умови укладеного договору, беручи до уваги вихідні дані позивача при обрахунку пені, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені в сумі 3512,68 грн. за несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий товар по видатковій накладній № 10790 від 07.11.2013р. в сумі 33537,24рн., яка нарахована за період з 29.11.2013 р. по 27.07.2014 р.

За несвоєчасно проведені розрахунки за отриманий товар по видатковій накладній № 8753 від 10.10.2012р. на суму 3561,90грн., пеня підлягає стягненню за період з 30.07.2014. по 27.07.2015р і її розмір становить 1442,23грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 1442,23грн. В частині стягнення 4426,19 грн. пені (5868,42 грн. - 1442,23 грн.) суд відмовляє.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача 955,16 грн. 3 % річних та 6165,77 інфляційний суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (а.с. 5-6) вбачається, що нарахування 3% річних здійснено за періоди: з 29.11.2013р. по 27.07.2014р. на суму заборгованості 33537,24грн. та з 01.11.2012р. по 27.07.2015р. на суму заборгованості 3561,90грн., які склали 955,61грн.

Перевіривши нарахування 3% річних, суд дійшов до висновку, що вони заявлені правомірно, є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Інфляційні нарахування позивачем здійснено за періоди: грудень 2013 року - липень 2014 року на суму простроченої заборгованості 33537,24грн. та листопад 2012 року по червень 2015 року на суму простроченої заборгованості 3561,90грн., які складають 6165,77грн. (а.с. 6).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних, суд встановив, що позивачем допущено арифметичну помилку в застосованому індексів інфляції. За розрахунком суду інфляційні за визначений позивачем період, складають 6949,33грн.

Проте, позивачем про збільшення позовних вимог не заявляв, тому вимога про стягнення інфляційних підлягає задоволенню в сумі 6165,77грн.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню в сумі 12125,51 грн. з яких: 3561,90грн.- основний борг, 1442,23грн. - пеня, 955,61 грн. - 3% річних, 6165,77 грн.- інфляційні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки саме його неправильні дії призвели до звернення позивача до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Спілка" (10001, м. Житомир, майдан Привокзальний, буд.2, код ЄДРПОУ 37520702)\

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" (65025, м. Одеса, 19 км. Старокиївської дороги, буд.4, код ЄДРПОУ 33658179)

- 3561,90 грн. - заборгованість за поставлений товар;

- 955,61 грн. - 3% річні;

- 6165,77 грн.- інфляційні нарахування;

- 1442,23 грн. - пеня;

- 1827,00 грн. - судовий збір.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.10.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу