Рішення

від 29.09.2015 по справі 909/1022/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 р. Справа № 909/1022/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О. М., секретаря судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Надвірнянського району Івано-Франківської області, майдан Шевченка, 39, м. Надвірна, Івано-Франківська область, в інтересах держави в особі Гвіздської сільської ради, вул. Д. Синяка,126, с. Гвізд, Надвірнянський район, Івано-Франківська область,78423

до відповідача: Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу ОКАП "Івано-Франківськоблагроліс", вул. Дем"янчука,12, м. Надвірна, Івано-Франківська область,78400

про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 128 378 грн. 32 коп.

за участю:

від прокуратури: ОСОБА_1 - прокурор відділу, (службове посвідчення № 032235 від 19.02.2015 року)

від позивача та відповідача представники не з'явилися

встановив: прокурор Надвірнянського району звернувся до господарського суду Івано-Франківської області із позовом в інтересах держави в особі Гвіздської сільської ради до Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу ОКАП "Івано-Франківськоблагроліс" про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 128 378 грн. 32 коп.

Позовні вимоги мотивовано тим, що службовою особою Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" вчинено службове недбальство, внаслідок якого навколишньому природному середовищу завдано збитків на суму 120 339 грн. 14 коп., та обґрунтовано положеннями статей 47, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 1, 19, 64, 69, 105, 107 Лісового та 1166, 1172 Цивільного кодексів України.

Керуючись ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, Надвірнянський районний прокурор в позовній заяві №100-61-15 від 28.08.15 (вх.№9298/13 від 02.09.15) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту. Тому, у відповідності до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги, викладені у позовній заяві, підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Позивач (Гвіздська сільська рада) своїм процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений ухвалою суду від 17.09.2015р., про що свідчить відмітка на зворотньому боці даної ухвали. Клопотання про відкладення розгляду справи суду не подав.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№10106/15 від 25.09.15), яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, вислухавши прокурора, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

10 квітня 2015 року Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Надвірнянським спеціалізованим агролісгоспом, про що складено відповідний акт.

Зазначеною перевіркою виявлено незаконну рубку 19 дерев породи дуба звичайного на території обходу №7 кварталу 2 Надвірнянсьеого спеціалізованого агролісгоспуОКАП "Івано-Франківськоблагроліс".

Згідно п.1.3. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008, вказаний нормативно-правовий акт поширюється, зокрема, на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб). Пунктом 1.4. даного порядку передбачено, що акт перевірки - це документ, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями; зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки (п.4.19. даного Порядку).

Представником відповідача згаданий акт від 10.04.2015р підписаний без зауважень. Доказів оскарження акту у встановленому порядку суду не подано, а тому акт є належним доказом, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Згідно аналітичного розрахунку Державної екологічної інспекції в Івано-Франквіській області від10.04.2015р., що проведений згідно Постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008р., сума збитків за зрубані дерева становить 128378 грн.32 коп.

Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.07.2015, який набрав законної сили 21.08.2014, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у вигляді штрафу розміром 4 250,00 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на 1 рік.

Як передбачено ч.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

При вирішенні спору слід виходити з того, що відповідно до ст. 16, та ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 19 та ч.ч. 1, 5 ст. 86, ст. 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Згідно з п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов'язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.

Як передбачено п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до ст. 107 вказаного вище Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Системний аналіз змісту положень п. 1 ч. 2 ст.19, п.5 ст. 64, ч. ч.1, 5 ст. 86, п.5 ч.2 ст. 105 та ст.107 Лісового кодексу України свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.

Відповідно до вимог ст. 66 Конституції України, ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду у повному обсязі.

Як передбачено ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

Судом встановлено, що працівник відповідача внаслідок службового недбальства допустив незаконну рубку лісу, що, в свою чергу, спричинило збитки навколишньому середовищу, а відтак з урахуванням норми ст. 1172 Цивільного кодексу України є підставою для стягнення з відповідача цих збитків.

В ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Оскільки при вирішенні даного спору слід виходити з презумпції вини правопорушника, то саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідач не подав доказів відсутні вини у вчиненні правопорушення - незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території. При цьому, факт наявності вини відповідача у заподіянні шкоди, який пов'язаний з неналежним виконанням службових обов'язків його працівником, встановлений вищевказаним вироком суду і має преюдиційне значення.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустив незаконну рубку лісу, що є підставою для стягнення з нього збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Щодо судового збору, то суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI (далі-Закон), який відповідно до статті 10 набрав чинності з 01.11.2011 року (із змінами та доповненнями) за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством справляється судовий збір.

Відповідно до частини 1 статті 4 вищевказаного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.14 становить 1 218 грн.

В спірному випадку позовні вимоги заявлені прокурором майнового характерую . На момент звернення прокурор ,зка приписами п. 11 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями ) звільнений від сплати судового збору.

В силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України судового збору в сумі 2 567 грн. 57 коп. (2% від ціни позову).

Керуючись ст. ст. 66, 124 Конституції України, ст. ст. 3, 4 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 47, 66, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 19, 64, 86, 90, 105, 107 Лісового кодексу України, ст. 69 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 75, ст. ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

задовольнити позов прокурора Надвірнянського району в інтересах держави в особі Гвіздської сільської ради до Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 128 378 грн. 32 коп.

Стягнути з Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" ( вул. Дем'янчука,12, м. Надвірна, Івано-Франківська область 78400, код 05442412) на користь Гвіздської сільської ради ( вул. Д. Синяка,126, с. Гвізд, Надвірнянський район, Івано-Франківська область,78423, (р/р 31529056317909, код 04354597, МФО 836014, УДКСУ у Надвірнянському районі) - 128 378 грн. 32 коп. (сто двадцять вісім тисяч триста сімдесят вісім гривень тридцять дві копійки) збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

Стягнути з Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" ( вул. Дем'янчука,12, м. Надвірна, Івано-Франківська область 78400, код 05442412) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) - 2 567 грн. 57 коп. (дві тисячі п"ятсот шістдесят сім гривень п"ятдесят сім копійки) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.10.15

Суддя Фанда О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"