Рішення

від 23.09.2015 по справі 910/18014/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/18014/15

За позовомКомунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЯППІ Трейдінг» простягнення 11 747,24 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Іващенко Б.Б. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯППІ Трейдінг» (надалі - «Товариство») про стягнення 11 747,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договорів №03/14 від 03.03.2014 р. та №12/14 від 03.11.2014 р. позивач надав послуги, а відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5 820,39 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 820,39 грн., 3% річних у розмірі 17,22 грн. та інфляційних у розмірі 89,24 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.08.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2015 р. розгляд справи відкладено на 02.09.2015 р. у зв'язку з неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

02.09.2015 р. судове засідання не відбулося та було перенесено на 09.09.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 23.09.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, оф. 43, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2014 р. між Підприємством (виконавець) та Товариством (споживач) був укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №03/14 (надалі - «Договір 1»).

Відповідно до п. 1 Договору його предметом є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку №2 по вул. Київській в м. Вишгороді, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 3 Договору 1 визначено, що розмір щомісячної плати за надані послуги, що становить їх загальну вартість на дату укладення цього договору згідно додатку становить 1 941,13 грн.

За змістом п. 4 Договору 1 розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

03.11.2014 р. між сторонами був укладений договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №12/14 (надалі - «Договір 2») на аналогічних умовах.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договорів у липні, серпні та листопаді 2014 року позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 5 820,39 грн., що підтверджується відповідними актами надання послуг.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 5 820,39 грн.

Договори є договорами надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи (акти надання послуг у липні, серпні та листопаді 2014 року) вбачається, що на виконання умов Договорів позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 5 820,39 грн.

Вказані акти хоча і не містять підпису уповноваженої особи та печатки установи відповідача, вважаються підписаними відповідачем з огляду на наявність в матеріалах справи доказів направлення позивачем на адресу відповідача актів надання послуг за спірний період, а також відсутність будь-яких заперечень відповідача стосовно факту надання послуг за такими актами та відсутність складених на підставі п. 25 Договорів актів-претензій.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4 Договорів грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 5 820,39 грн. , а строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договорів за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 5 820,39 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 5 820,39 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 820,39 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 11.12.2014 р. по 11.06.2015 р., а також 3% річних у розмірі 17,22 грн. та інфляційних у розмірі 89,24 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 11.08.2014 р. по 10.12.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9 Договорів визначено, що за несвоєчасне та/або е в повному обсязі внесення плати за житлово-комунальні послуги зі споживача стягується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу, яка нараховується за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу. Зміна визначеного розміру пені за погодженням сторін не допускається.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежитлові будинки та приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено, зокрема статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні відносини.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 820,39 грн., 3% річних у розмірі 17,22 грн. та інфляційні у розмірі 89,24 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 5 820,39 грн., пені у розмірі 5 820,39 грн., 3% річних у розмірі 17,22 грн. та інфляційних у розмірі 89,24 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯППІ Трейдінг» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, оф. 43; ідентифікаційний код 37265690) на користь Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, 9-А; ідентифікаційний код 33007799) заборгованість у розмірі 5 820 (п'ять тисяч вісімсот двадцять) грн. 39 коп., пеню у розмірі 5 820 (п'ять тисяч вісімсот двадцять) грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 17 (сімнадцять) грн. 22 коп., інфляційні у розмірі 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.09.2015 р.

Суддя В.П. Босий