Рішення

від 23.09.2015 по справі 910/17411/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/17411/15

за позовом: Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м.Київ, ЄДРПОУ 31731838

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр», м.Київ, ЄДРПОУ 33230418

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» Шевченківського району, м.Київ, ЄДРПОУ 34966013

про стягнення 115 764,32 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Поліщук Л.П. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 86 630,99 грн., інфляційних втрат в розмірі 22 406,26 грн. та 3% річних в сумі 6727,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр» умов договору №41 від 20.06.2007р. в частині внесення плати за спожиті комунальні послуги за період з вересня 2010р. по квітень 2014р. (включно), що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 23.09.2015р., як і в попередні засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Ухвалою від 17.07.2015р. господарського суду міста Києва залучено Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» Шевченківського району до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Третя особа пояснень по суті спору не представила, у судове засідання 23.09.2015р. не з'явилась.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр» та Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» Шевченківського району були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04080, м.Київ, Подільський район, вул.Костянтинівська, буд.64, офіс 315; місцем знаходження третьої особи є: 04060,м.Київ, вул.Щусєва, буд.10-А.

На вказані адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 16.09.2015р. з метою повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце розгляду справи.

Одночасно, конверт з ухвалою від 16.09.2015р., скерований на адресу відповідача, до господарського суду міста Києва не повертався. Попередня судова кореспонденція була повернута до суду з відмітками «За закінченням встановленого терміну зберігання» та «Інші причини, що не дати змоги виконати».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Про отримання третьою особою ухвали від 16.09.2015р. свідчить поштове повідомлення 0103035745215.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр» та Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» Шевченківського району, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача та третьої особи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач та третя особа не були позбавлені права та можливості ознайомитись, в тому числі, з ухвалою від 16.09.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на неявку відповідача та третьої особи у судове засідання 23.09.2015р. господарський суд зазначає наступне. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

Розгляд справи №910/17411/15 здійснюється з 08.07.2015р., а отже подальше відкладення може призвести до порушення приписів господарського процесуального законодавства України та вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків судового розгляду спору.

Судом також враховано, що ухвалою від 16.09.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а клопотань про відкладення розгляду спору не заявлялось.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач та третя особа в процесі розгляду справи 23.09.2015р. так і не скористались всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, 30.03.2007р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м.Києві ради (довіритель) (перейменоване на Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району») та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» (повірений) було укладено договір №9 доручення, відповідно до п.1.1 якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання за рахунок та на користь довірителя вчинити наступні юридичні дії: укласти з власниками, наймачами, орендарями жилих приміщень договори на надання комунальних послуг; укласти з власниками, наймачами, орендарями жилих приміщень договори на транзитний збір платежів за надані комунальні послуги на користь виробників таких послуг; здійснювати облік, нарахування та збір платежів на користь виробників комунальних послуг.

30.07.2007р. Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м.Києві ради довіреністю №9 уповноважило директора Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» Каплуна Михайла Миколайовича, в тому числі, від імені та на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м.Києві укладати з власниками, наймачами, орендарями жилих приміщень договори на надання комунальних послуг; укладати з власниками, наймачами, орендарями жилих приміщень договори на транзитний збір платежів за надані комунальні послуги на користь виробників таких послуг; здійснювати облік, нарахування та збір платежів на користь виробників комунальних послуг.

20.06.2007р. між Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» в особі директора Каплуна Михайла Миколайовича, що діяв на підставі статуту та довіреності №9 від 30.03.2007р. (сторона 1), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр» (сторона 2) було укладено договір №41 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників, відповідно до п.1.1. якого сторона 1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті стороною 2 комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними у додатках до договору.

Договір №41 від 20.06.2007р. діє з моменту його укладання по 31.03.2010р. У разі закінчення дії договору і за відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або його зміну після закінчення строку чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені правочином (п.п.5.1, 5.4 договору №41 від 20.06.2007р.).

Ухвалою від 13.07.2015р. учасників судового процесу було зобов'язано надати пояснення щодо чинності договору №41 від 20.06.2007р.

Позивачем у поясненнях без номеру та дати, що надійшли до господарського суду міста Києва 23.07.2015р., зазначено, що договір №41 від 20.06.2007р. було пролонговано у відповідності до п.5.4 вказаного правочину, а від відповідача заяв про припинення правочину не надходило.

Відповідачем всупереч приписам ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, витребуваних судом пояснень представлено не було.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до окремого доручення №905 від 13.09.2010р. Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущення безоплатного використання теплової енергії та водопостачання, зобов'язано комунальні підприємства по утриманню житлового господарства укласти прямі договори з орендарями та власниками житлових приміщень Шевченківського району, а житлово-експлуатаційні контори зобов'язано передати всю первинну документацію, провести звірку з орендарями станом на 01.10.2010р.

З представлених заявником до суду документів вбачається, що 24.09.2010р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м.Києві ради (виконавець) та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» (замовник) було укладено договір №117 про надання послуг, згідно з п.1.1 якого виконавець зобов'язується в інтересах замовника надати юридичні послуги з обліку своєчасності виконання споживачами зобов'язань з оплати послуг по утриманню будинків та прибудинкових територій, стягненню заборгованості споживачів за послуги по утриманню будинків та прибудинкової території, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві визначені послуги.

Наразі, доказів визнання вказаних правочинів та доручення №905 від 13.09.2010р. у передбаченому чинним законодавством порядку недійсними матеріали справи не містять, а отже, суд приймає до уваги наведені вище документи в якості належної та достатньої підстави для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків зі збору та внесення платежів за спожиті комунальні послуги, в тому числі, послуги з теплопостачання.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Постачання теплової енергії (теплопостачання) - це діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (ст.1 Закону України «Про теплопостачання»).

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору б/н від 19.05.2008р., укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр» (покупець) відповідачем було придбано у власність нежиле приміщення загальною площею 165,70 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Ольжича, 11 (літера А). Доказів визнання недійсним вказаного правочину матеріали справи не містять.

Одночасно, в матеріалах справи також відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр» вказаного нежитлового приміщення у спірний період.

При цьому, як вказує позивач, до моменту отримання наведених приміщень у власність, станом на момент укладання спірного правочину Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр» здійснювало користування нежилим приміщенням загальною площею 165,70 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Ольжича, 11 (літера А), на підставі договору оренди. Вказані обставини з боку відповідача не заперечені та не спростовані.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача не оспорювались, забезпечення, в тому числі, приміщення площею 165,70 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Ольжича, 11 (літера А), тепловою енергією у період з вересня 2010р. по квітень 2014р. (включно) здійснювалось на підставі договору №8262048 від 01.11.2003р., укладеного між Акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго» та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м.Києві ради.

У відповідності до додатку №6 до вказаного правочину до будинку, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Ольжича, 11, здійснювалось теплопостачання.

З представлених до суду документів, а саме облікових карток споживання теплової енергії вбачається, що за період з вересня 2010р. по квітень 2014р. (включно) Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр» було спожито теплову енергію на загальну суму 86 630,99 грн.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалами від 13.07.2015р., від 29.07.2015р., від 12.08.2015р. та від 16.09.2015р. відповідача було зобов'язано надати заперечення у разі наявності стосовно користування у період з вересня 2010р. по квітень 2014р. комунальними послугами, що передбачені договором №41 від 20.06.2007р., на загальну суму 86 630,99 грн.

Проте, як вже зазначалось відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, факту споживання у спірний період теплової енергії на загальну суму 86 630,99 грн. не спростовано.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).

За умовами п.3.1.1 договору №41 від 20.06.2007р. сторона 2 в триденний термін після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язана сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це сторону 1.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи на оплату послуг у період з жовтня 2010р. по квітень 2014р. (включено) позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що облік заборгованості за вересень 2010р. здійснювався ще Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Сирець» Шевченківського району та відомості щодо заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр» було передано третьою особою заявнику на підставі окремого доручення №905 від 13.09.2010р. Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації у відповідності до зведеного переліку сальдо погоджених актів звірок станом на 01.10.2010р.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у даному випадку відсутність договору на теплопостачання, укладеного між сторонами судового процесу, не нівелює обов'язку відповідача, як фактичного споживача комунальних послуг вносити плату за спожиту теплову енергію. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.10.2013р. Верховного Суду України по справі №6-59цс13 та від 26.02.2015р. і від 05.03.2015р. Вищого господарського суду України по справах №908/4206/13 й №908/358/14.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалами від 13.07.2015р., від 29.07.2015р., від 12.08.2015р. та від 16.09.2015р. відповідача було зобов'язано надати заперечення у разі наявності стосовно отримання від заявника рахунків на оплату спожитих у спірний період комунальних послуг, зокрема, теплопостачання.

Однак, відповідачем відповідних пояснень не представлено, факту отримання рахунків на оплату теплопостачання за означений вище період не спростовано.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на умови договору №41 від 20.06.2007р., суд дійшов висновку, що строк внесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр» на рахунок Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» оплати за спожиті у період з вересня 2010р. по квітень 2014р. (включно) послуги з теплопостачання на загальну суму 86 630,99 грн. настав.

Проте, за твердженнями Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відповідачем належним чином свої обов'язки за спірним правочином не виконано, спожиті у період з вересня 2010р. по квітень 2014р. (включно) послуги з теплопостачання не оплачено, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр» утворилась заборгованість на суму 86 630,99 грн.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалами 13.07.2015р., від 29.07.2015р., від 12.08.2015р. та від 16.09.2015р. судом було зобов'язано відповідача надати докази повного чи часткового виконання своїх грошових зобов'язань зі сплати комунальних послуг за договором №41 від 20.06.2007р.

Однак, як неодноразово зазначалось, відповідачем правової позиції по суті не висловлено, витребуваних судом доказів не надано, факту наявності заборгованості перед позивачем в сумі 86 630,99 грн. не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр» про стягнення основного боргу в сумі 86 630,99 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 22 406,26 грн. та 3% річних в сумі 6727,07 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків внесення плати за спожиті у період з вересня 2010р. по квітень 2014р. (включно) послуги з теплопостачання позивачем було нараховано інфляційниі втрати в розмірі 22 406,26 грн. та 3% річних в сумі 6727,07 грн.

Здійснивши перевірку наведених заявником розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останні є вірними, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, з огляду на всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позову Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр» про стягнення основного боргу в сумі 86 630,99 грн., інфляційних втрат в розмірі 22 406,26 грн. та 3% річних в сумі 6727,07 грн.

23.09.2015р. до господарського суду надійшло клопотання б/н від 23.09.2015р. Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про повернення надлишково сплаченого судового збору.

За приписами ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в тому числі, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Статтею 4 вказаного Закону України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з розглядуваним позовом) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2015р. становить 1 218 грн.

За приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080 грн.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (1 218 грн.).

Отже, при заявленні позову про стягнення з відповідача грошових кошів в сумі 115 764,32 грн. позивачем повинно було бути сплачено судовий збір в розмірі 2315,29 грн.

Проте, як встановлено судом, при звернені до суду з розглядуваним позовом позивачем було внесено до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2328,52 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №193 від 27.08.2014р. на суму 1827 грн. та №877 від 11.06.2015р. на суму 501,52 грн.

Отже, на підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у розмірі 13,23 грн., сплачений Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на підставі платіжного доручення №877 від 11.06.2015р., підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2315,29 грн. підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 86 630,99 грн., інфляційних втрат в розмірі 22 406,26 грн. та 3% річних в сумі 6727,07 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес-центр» (04080, м.Київ, Подільський район, вул.Костянтинівська, буд.64, офіс 315, ЄДРПОУ 33230418) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м.Київ, Шевченківський район, вул.Кирпоноса, буд.10/8, ЄДРПОУ 31731838) основний борг в сумі 86 630,99 грн., інфляційні втрати в розмірі 22 406,26 грн., 3% річних в сумі 6727,07 грн. та судовий збір в розмірі 2315,29 грн.

Повернути Комунальному підприємству «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м.Київ, Шевченківський район, вул.Кирпоноса, буд.10/8, ЄДРПОУ 31731838) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 13,23 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №877 від 11.06.2015р.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 25.09.2015р.

Суддя М.О.Любченко