Рішення

від 05.08.2015 по справі 910/13490/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/13490/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едіпресс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агенство "Стратеджист Медіа Україна"

про стягнення 95 055,22 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача: Доброгорська М.Е., довіреність № б/н від 05.02.2015 р.

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Едіпресс Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агенство "Стратеджист Медіа Україна" про стягнення основного боргу у сумі 88138,00 грн., пені в розмірі 6590,85 грн., 3 % річних в розмірі 326,37 грн. а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1901,10 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача зобов'язань за договором № 0626-Р про надання послуг по розміщенню рекламних, інформаційних та рекламно-інформаційних матеріалів від 04.01.2010 в частині своєчасної та повної оплати за наданні послуги, внаслідок чого у відповідача утворився борг, за наявності якого позивачем нараховані пеня та проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2015 порушено провадження у справі № 910/13490/15 та призначено до розгляду на 10.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.07.15 р..

14.07.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.15 р. розгляд справи призначено на 05.08.2015 р.

У судові засідання 10.06.15 р. та 05.08.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду справи 10.06.15 р. та 05.08.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103034551638, 0103034553550.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

До початку судового засідання 05.08.2015 р. через канцелярію суду представником позивача супровідним листом № 752-06/15L від 26.06.15 р. подані документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 10.06.15 р. та 05.08.15 р. до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 29.05.15 р., 10.06.15 р. та 20.07.15 р. відповідачем суду не надані.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Відповідно до п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2. Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 05.08.2015 р. повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 05.08.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наявні в матеріалах справи докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

04.01.2010 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна» (виконавець за договором, позивач у справі) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Стратеджист Медіа Україна» (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір № 0626-Р про надання послуг по розміщенню рекламних, інформаційних та рекламно-інформаційних матеріалів (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору виконавець за завданням відповідача зобов'язується надати послуги, вказані у відповідних додатках до даного Договору, а відповідач зобов'язується оплатити послуги позивача в строки та на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього, а саме: підготовка виконавцем редакційних матеріалів, написання статей для замовника, написання та розміщення матеріалів рекламного характеру, рекламно - інформаційного та інформаційного характеру, наданих замовником, а замовник зобов'язується оплатити послуги виконавця в строки та на умовах, передбачених даним договором.

04.01.2010 р. між сторонами підписано два додатки до Договору (№ 1/1, № 1/2), якими узгоджено умови подачі готової реклами в періодичних виданнях позивача та встановлено форму заявки на резервування місця для розміщення реклами.

Розділами 2 - 5 Договору сторонами узгоджені умови розміщення рекламних, інформаційних та рекламно - інформаційних послуг, строки і порядок оплати, відповідальність сторін, додаткові умови тощо.

Пунктом 7.4. Договору встановлено, що договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 р. Договір пролонгується на 1 рік, якщо жодна із сторін не надасть письмового повідомлення про припинення договору не менш, ніж за 30 календарних днів до закінчення дії договору.

Як свідчать матеріали справи Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Суд зазначає, що можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм § 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України, з елементами договору поставки, який регулюється нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п.1.2 договору умови надання послуг, включаючи строки розміщення, найменування та номери ЗМІ, об'єм рекламних, інформаційних, рекламно- інформаційних матеріалів, що будуть розміщуватись, характер, форму, види носіїв, теми статей та матеріалів, інші технічні вимоги, графік виходу, вартість і строки та порядок оплати, інші істотні умови обумовлюються сторонами у відповідних додатках до даного договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін і з моменту підписання набирають статусу невід'ємних частин даного договору.

Згідно наданих позивачем пояснень № 740-06/15L від 08.06.15 р., заявки замовника згідно п.2.1 Договору не збереглися, оскільки їх зберігання здійснюється лише до моменту фактичного здійснення розміщення матеріалів у друкованому виданні. Натомість сторонами підписані Додатки до Договору з умовами розміщення рекламних матеріалів, у вигляді рахунків на оплату № Е-1213/05 від 01.10.13 р. на суму 69069,00 грн. та № Е-1213/06 від 01.10.13 р. на суму 69069,00 грн., згідно яких узгоджені послуги «рекламні послуги щодо розміщення ТМ Біона в журналі «Единственная» № 12/2013 (19.12.2013)» в загальній кількості 2 полоси. Копії вказаних рахунків наявні в матеріалах справи.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч. 2ст. 843 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна даного договору складається із сум вартості послуг з розміщення матеріалів.

Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У відповідності до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Виконавець після розміщення матеріалів оформляє і передає замовнику акт наданих послуг. Замовник протягом 5 календарних днів розглядає такий акт і або підписує його, або повертає разом із письмовими рекламаціями. Якщо зі сплином зазначеного строку замовник не поверне його разом із письмовими запереченнями, на акті наданих послуг генеральним директором і головним бухгалтером виконавця здійснюється надпис «Заперечень і підписаного акту від замовника у встановлений строк не надійшло». Це означає, що із спливом 5-ти денного строку рекламації не приймаються, а такий акт стає підставою для проведення остаточних розрахунків по договору, а обов'язки виконавця вважаються виконаними належним чином (п. 5.2. Договору).

Як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судових засіданнях, на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу рекламні послуги з розміщення ТМ Біона в журналі «Единственная» № 12/2013 (19.11.2013) на 2 полосах, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів наданих послуг № Е-1213/05 від 19.11.2013 р. на суму 69069,00 грн., № Е-1213/06 від 19.11.2013 р. на суму 69069,00 грн., на загальну суму 138 138,00 грн.. Зазначені акти наданих послуг від 19.11.2013 р. підписані керівниками обох сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Як вбачається із наданих актів надання послуг від 19.11.13 р., а також підтверджено представником позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вищевказаними актами, а також заперечень щодо визначеного актами переліку, обсягів, строків робіт (послуг) та їх ціни відсутні.

Таким чином, зміст актів щодо обсягу та вартості наданих послуг № Е-1213/05 від 19.11.2013 р. та № Е-1213/06 від 19.11.2013 р. до Договору повністю відповідає умовам Договору та додатків до нього.

Факт виконання робіт (надання послуг) за вказаними актами згідно умов Договору відповідачем не заперечувався.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню робіт та наданню послуг, обумовлених Договором, в обсягах, зазначених в актах надання послуг, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт (послуг) без будь - яких зауважень.

Згідно приписів ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умовами п. 3.2 Договору встановлено, що вартість послуг сплачується відповідачем на основі рахунку-фактури, виставленого позивачем, в строк не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення такого рахунку-фактури, якщо в додатку сторони не узгодять інший порядок і строки оплати.

Окрім цього, 18.12.2014 р. між сторонами підписано додаткову угоду № 1-р до Договору, відповідно до якої відповідач підтверджує заборгованість на загальну суму 138138,00 грн. та узгоджує відповідний графік погашення зазначеної заборгованості перед позивачем: 25000,00 грн. - не пізніше 25.12.2014 р.; 25000,00 грн. - не пізніше 25.01.2015 р.; 25000,00 грн. - не пізніше 25.02.2015 р.; 30000,00 грн. - не пізніше 25.03.2015 р.; 33138,00 грн. - не пізніше 25.04.2015 р..

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом за матеріалами справи та позивачем не заперечується, у відповідності до умов Договору та додатків до нього відповідачем здійснено часткову оплату за отримані послуги у сумі 50000,00 грн., а саме 25000,00 грн. - 25.12.2014 р. та 25000,00 грн. - 27.01.2015 р., що підтверджується банківською довідкою № 14 116/LK/1064 від 24.06.2015 р..

Отже, враховуючи вищезазначені положення Договору та приписи чинного законодавства з урахуванням здійснених відповідачем оплат за Договором в сумі 50000,00 грн. залишок неоплачених виконаних робіт та наданих послуг становить 88 138,00 грн., зокрема, за актами надання послуг № Е-1213/05 від 19.11.2013 р. та № Е-1213/06 від 19.11.2013 р..

Таким чином, відповідач свої зобов'язання щодо перерахування коштів за виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Едіпрес Україна" роботи та надані послуги по розміщенню рекламних матеріалів у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у встановленому судом вище розмірі, яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 0626-Р від 04.01.2010 р. про надання послуг по розміщенню рекламних, інформаційних та рекламно - інформаційних матеріалів та додатків до нього або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання з боку сторін відсутні.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 88138,00 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст. ст. 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами пункту 4.4 Договору передбачено, що у випадку прострочки відповідачем строків платежу, позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання з оплати отриманих послуг та виконаних робіт у строки, визначені умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 6590,85 грн. та 3 % річних у сумі 326,37 грн. за період з 25.02.2015 р. по 14.05.2015 р., які останній просить стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Згідно п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені та відсотків річних судом встановлено, що розмір пені та процентів річних, перерахованих судом у відповідності до вимог цивільного законодавства та положень Договору в межах визначеного позивачем періоду з з 26.02.2015 р. по 14.05.2015 р. становить 6619,93 грн. пені та 335,31 грн. 3 % річних, а отже є більшим, ніж заявлено до стягнення позивачем.

Проте, приймаючи до уваги пред'явлення позивачем до стягнення пені в сумі 6590,85 грн. та 326,37 грн. 3 % річних, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині пені та 3 % річних, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату отриманих послуг (виконаних робіт) та 3 % річних підлягають задоволенню в сумах, нарахованих позивачем, а саме 6590,85 грн. пені та 326,37 грн. 3 % річних.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Стратеджист Медіа Україна» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 1/8 Б, код ЄДРПОУ 34481823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 10-А; код ЄДРПОУ 31057188) 88 138 грн. 00 коп. (вісімдесят вісім тисяч сто тридцять вісім грн. 00 коп.) основної заборгованості, 6 590 грн. 85 коп. (шість тисяч п'ятсот дев'яносто грн. 85 коп.) пені, 326 грн. 37 коп. (триста двадцять шість грн. 37 коп.) 3% річних та 1901 грн. 10 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складений та підписаний 24 вересня 2015 року.

Суддя А.М. Селівон