Рішення

від 23.09.2015 по справі 910/19398/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/19398/15

За позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Кірова в особі голови Дурача О.В.

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення 6 266 414,00 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Єфімов В.В. - представник за довіреністю від 07.09.15

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 23.04.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Кірова в особі голови Дурача О.В. про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" 6 266 414,00 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір банківського вкладу "Класичний" № 1870 від 29.10.2014 на підставі якого позивач зобов'язався надати відповідачу суму грошових коштів у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а відповідач зобов'язався виплатити таку суму та проценти, нараховані не неї. За доводами позивача, Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Кірова на виконання умов договору надав відповідачу грошові кошти в сумі 5 000 000,00 грн. у тимчасове користування, на умовах договору, проте, відповідач в порушення умов договору у встановлений строк суму вкладу та нараховані на нього проценти в повному обсязі не виплатив, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з від відповідача 4 950 000,00,00 грн. суми вкладу, 298 535,27 грн. процентів по вкладу, 969 222,74 грн. інфляційних втрат та 48 655,48 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.07.2015 порушено провадження у справі № 910/19398/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 19.08.2015.

17.08.2015 до господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване необхідністю надання часу для підготовки відзиву на позовну заяву та надання додаткових доказів, які необхідні для дослідження обставин справи.

18.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва надійшло клопотання Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Кірова в особі голови Дурача О.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 19.08.2015, у режимі відео конференції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.08.2015 суд керуючись ч.ч. 2,3 ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України відмовив Сільськогосподарському виробничому кооперативу ім. Кірова в особі голови Дурача О.В. у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відео конференції.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 19.08.2015, не з'явились, у зв'язку з чим ухвалою суду від 19.08.2015 розгляд справи було відкладено до 23.09.2015.

У судовому засіданні 23.09.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0405029474265, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 25.08.2015. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

29.10.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Банк, відповідач) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Кірова (далі - Клієнт, позивач) було укладено Договір банківського вкладу «Класичний» № 1870 (далі - Договір), відповідно до якого Клієнт надає Банку суму грошових коштів (далі - Вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Банк виплачує Клієнту таку суму та виплачує проценти, нараховані на неї (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Вклад складається з вкладних траншів, що розміщені Клієнтом згідно з умовами цього Договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана Клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та додатками, укладеними в рамках цього Договору, і які є його невід'ємною частиною (далі - Додатки).

У пункті 1.4 Договору сторони погодили, що Договір діє до 12.02.2019. Внесення коштів на вкладний (депозитний) рахунок відбувається протягом строку дії цього Договору.

Для обліку Вкладу Банк відкриває Клієнту вкладний рахунок № 2610021054601 у Філії "Центральне РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит". Перерахування Вкладного траншу на вкладний рахунок здійснюється Клієнтом зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок, що вказаний у відповідному Додатку.

Згідно п. 2.2 Договору проценти за коштами Клієнта в національній валюті України нараховуються за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці і році), проценти за Договором нараховуються лише на залишок грошових коштів на вкладному рахунку. Нараховані проценти не збільшують розмір вкладу.

Положеннями п. 2.3 Договору визначено, що нарахування процентів за Вкладом проводяться від дня, наступного за днем надходження Вкладного траншу у Банк, до дня, який передує його поверненню Клієнту або списанню з рахунка Клієнта, відповідно до строку Вкладного траншу, що вказаний у відповідному Додатку.

Порядок виплати процентів обумовлюється Сторонами в Додатку, який є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.4 Договору)

Відповідно до п. 3.1 Договору при закінченні строку розміщення Вкладного траншу повернення Вкладного траншу здійснюється Банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, що вказаний в розділі 7 цього Договору. Повернення Вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок Клієнта, що вказаний в листі Клієнта про повернення коштів.

Після закінчення строків надання Вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в Додатках та є невід'ємною частиною цього Договору, Банк зобов'язаний повернути суму Вкладних траншів на умовах, зазначених в Договорі та у Додатках до цього Договору (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

У межах даного Договору між Клієнтом (позивачем) та Банком (відповідачем) було укладено Додаток № 1870-1 від 04.11.2014 до Договору, відповідно до п. 1 якого сторони погодили, що для розміщення вкладного траншу у Банку, Клієнт не пізніше 06.11.2014 здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок № 29094210546001 в філії "Центральне РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на вкладний рахунок у Банку № 26105210546001 у розмірі 5000000,00 грн..

Відповідно до п. 2 Додатку № 1870-1 від 04.11.2014 до Договору сума грошових коштів, вказаних в п. 1 цього Додатку, надана Клієнтом Банку на строк до 12.01.2015.

Згідно п. 3 Додатку № 1870-1 від 04.11.2014 до Договору на суму грошових коштів, вказаних в п. 1 цього Додатку, Банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 17,5% річних.

Згідно п. 5 Додатку № 1870-1 від 04.11.2014 до Договору виплата Клієнту нарахованих процентів здійснюється Банком щомісячно, в останній робочий день кожного місяця. Нараховані Банком проценти не збільшують суму Вкладу.

Додатком № 1870-1/1 від 12.01.2015 до Договору сторони погодили викласти п. 2 Додатку № 11870-1 від 04.11.2014 до Договору в наступній редакції: "Сума грошових коштів, вказаних в п. 1 цього Додатку, надана Клієнтом Банку на строк до 13.02.2015.

Положеннями п. 3 Додатку № 1870-1/1 від 12.01.2015 до Договору визначено, що на суму грошових коштів, вказаних в п. 1 Додатку, Банком нараховуються проценти, виходячи із процентної ставки у розмірі 18,5 % річних.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов Договору позивач перерахував на вкладний рахунок у Банку грошові кошти у сумі 5000000,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач, належним чином не виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо повернення вкладного траншу та сплати нарахованих процентів на суму вкладного траншу в повному обсязі, після спливу терміну дії Договору, позивач надіслав на адресу Відповідача претензію № 7 від 02.03.2015, якою вимагав повернути суму Вкладного траншу та сплатити нараховані відсотки за Договором.

Проте, Відповідач вимоги Позивача викладені у претензії не виконав, внаслідок чого, за Відповідачем рахується заборгованість з повернення суми Вкладного траншу в розмірі 4 950 000,00 грн., та з виплати процентів, нарахованих за період з січня по квітень 2015 року, на суму вкладу, в загальному розмірі 298 535,27 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Приписами ст. 1060 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Згідно з п. 1 ст. 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

За договором банківського вкладу, незалежно від його, виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до п. 6 ст. 1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно з п. 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1070 Цивільного кодексу України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач своїх зобов'язань щодо повернення суми Вкладного траншу, сплати процентів, нарахованих за період з 01 січня по 30 квітня 2015 року, належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість з повернення суми Вкладного траншу в розмірі 4 950 000,00 грн. та зі сплати процентів, нарахованих на суму Вкладного траншу за період з 01 січня по 29 квітня 2015 року в сумі 298 535,27 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 4 9500 00,00 грн. заборгованості з повернення суми Вкладного траншу та 298 535,27 грн. заборгованості по сплаті процентів, нарахованих на суму вкладу, за період з січня по квітень 2015 року є обґрунтованими та документально підтверджені.

Стосовно того, що станом на день вирішення спору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перебуває в процедурі виведення його з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації, розпочатої на виконання постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 р. № 612 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» до категорії неплатоспроможних», (зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.uaта у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказування), суд відзначає наступне.

Так, відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 вересня 2015 р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ».

За змістом частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Тобто, в розумінні наведених положень законодавства та з огляду на рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 р. №171 у період з 17.09.2015 по 7.12.2015 р. стосовно ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів чи примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно.

В той же час, підстави припинення зобов'язань визначені Главою 50 Цивільного кодексу України , а ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є підставою для припинення цивільних зобов'язань, а лише встановлює певні особливості виконання таких зобов'язань.

Норма закону про не здійснення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку з огляду на поняття задоволення (фактичне одержання управленою стороною від боржника предмету зобов'язання) не є підставою для відмови у задоволенні відповідного позову, оскільки судове рішення є лише способом захисту порушених прав та безпосередньо не призводить до задоволення вимоги кредитора (позивача), оскільки таке задоволення відбувається внаслідок виконання такого рішення (добровільно чи примусово).

Умови і порядок виконання рішень судів в примусовому порядку у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Внаслідок внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи", який набрав чинності 11.07.2014 р., пункт 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що підлягають обов'язковому зупиненню виконавчі провадження у випадку тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку або ліквідації банку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" .

Тобто, із системного аналізу пунктів 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що забезпечення механізму заборони задоволення вимог кредиторів та/або примусового стягнення коштів, звернення стягнення на майно банку забезпечується шляхом обов'язкового зупинення виконавчого провадження, відкритого на підставі виданого судом виконавчого документа.

За змістом ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 р . ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (надалі "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Наведене дає підстави для висновку, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є перешкодою для розгляду судом відповідного позову та у випадку встановлення порушення прав позивача - його задоволення.

В іншому ж випадку (відмови у задоволенні позову внаслідок тимчасової адміністрації банку-відповідача) будуть порушені конституційні права особи на судовий захист, адже після усунення такої обставини, відповідна особа буде позбавлена права на повторне звернення до суду із відповідним позовом, а припинення тимчасової адміністрації не буде новою підставою позову, оскільки в первісному позові позивач на таку обставину не посилається. Крім того, права особи на судовий захист не можна буде відновити з дотриманням визначеної ст. 112 Господарського процесуального кодексу України процедури, адже такі підстави не будуть відповідати правовій природі нововиявлених обставин.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми Вкладного траншу в розмірі 4 950 000,00 грн. та суми відсотків у розмірі 298 535,27 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що Відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо повернення суми Вкладного траншу та процентів, нарахованих за період з 04.11.2014 по 12.02.2015, Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 969 222,74 грн та 3% річних у сумі 48 655,48 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений Позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення 48 655,48 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягають суми у розмірах, заявлених позивачем: інфляційні втрати - 969 222,74 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача з повернення Вкладного траншу та нарахованих процентів перед Позивачем прострочений, на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, ідентифікаційний код 09807856) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Кірова (85553, Донецька обл., Великоновосілковський р-н, с. Завітне Бажання, вул. Первомайська, буд. 33, корп.. А, ідентифікаційний код 30835126) 4 950 000 (чотири мільйони дев'ятсот п'ятдесят тисяч) грн 00 коп. - вкладного траншу, 298 535 (двісті дев'яносто вісім тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн 27 коп. - процентів за вкладним траншем, 969 222 (дев'ятсот шістдесят дев'ять тисяч двісті двадцять дві) грн 76 коп. - інфляційних втрат, 48 655 (сорок вісім тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн 48 коп. - 3% річних, 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 15 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2015 р.

Суддя Л.Г. Пукшин