Рішення

від 23.09.2015 по справі 910/18012/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/18012/15

За позовомКомунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд до них» Деснянського району м. Києва

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД Проект»

простягнення 39 515,70 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд до них» Деснянського району м. Києва (надалі – «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД Проект» (надалі – ТОВ «Сантехнік ЛТД Проект») про стягнення 39 515,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №23 від 09.10.2013 р. позивач виконав роботи, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 19 805,26 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 614,46 грн., інфляційних у розмірі 15 091,61 грн. та 3% річних у розмірі 1 004,37 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.08.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2015 р. розгляд справи відкладено на 02.09.2015 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Судове засідання, призначене на 02.09.2015 р., не відбулося та було перенесено на 09.09.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 23.09.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02222, м. Київ, вул. Пухівська, 8, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2013 р. між Товариством (замовник) та Підприємством (підрядник) було укладено договір №23 (надалі – «Договір»), за змістом п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по відновленню асфальтобетонного покриття проїзної частини тротуарів по пр. Маяковського, 40-52.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що підрядник зобов'язується виконати за замовленням замовника роботу зазначену в п. 1.1, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу згідно договору.

Згідно з п. 5.4 Договору замовник зобов'язаний оплатити в повному обсязі виконану роботу в строк 3-х календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 6.1 Договору сума договору визначається згідно кошторисної документації складає 66 524,40 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору позивач виконав роботи на загальну суму 66 372,34 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року.

Відповідачем частково оплачено виконані позивачем роботи на суму 46 567,08 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати виконаних позивачем підрядних робіт, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 19 805,26 грн.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §4 Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 66 372,34 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року.

Згідно із ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.4 Договору замовник зобов'язаний оплатити в повному обсязі виконану роботу в строк 3-х календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року підписані уповноваженою особою відповідача 21.10.2013 р. і частково оплачені на суму 46 567,08 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи становить 19 805,26 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 19 805,26 грн. на підставі Договору за виконані роботи.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 19 805,26 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 614,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 25.10.2013 р. по 24.10.2014 р., а також інфляційних у розмірі 15 091,61 грн. та 3% річних у розмірі 1 004,37 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 25.10.2013 р. по 03.07.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п. 7.3 Договору за прострочення виконання грошового зобов'язання замовник несе відповідальність у вигляді 0,05% від вартості робіт за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

В той же час, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, правомірною є вимога про стягнення пені нарахованої за подвійною обліковою ставкою НБУ, оскільки визначена в п. 7.3 Договору пеня перевищує гранично встановлений вказаним законом України розмір.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Отже, з урахуванням викладеного за перерахунком суду, правомірним є стягнення пені у розмірі 1 316,37 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 25.10.2013 р. по 24.04.2014 р. В іншій частині (2 298,09 грн.) пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 15 091,61 грн. та 3% річних у розмірі 1 004,37 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 19 805,26 грн., пені у розмірі 1 316,37 грн., інфляційних у розмірі 15 091,61 грн. та 3% річних у розмірі 1 004,37 грн.

В іншій частині (пеня у розмірі 2 298,09 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд до них» Деснянського району м. Києва задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД Проект» (02222, м. Київ, вул. Пухівська, 8; ідентифікаційний код 34750518) на користь Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд до них» Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 29; ідентифікаційний код 04590234) заборгованість у розмірі 19 805 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот п'ять) грн. 26 коп., пеню у розмірі 1 316 (одна тисяча триста шістнадцять) грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 1 004 (одна тисяча чотири) грн. 37 коп., інфляційні у розмірі 15 091 (п'ятнадцять тисяч дев'яносто одна) грн. 61 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 75 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволені позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2015 р.

Суддя                                                                                           В.П. Босий