Рішення

від 17.09.2015 по справі 910/16422/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2015Справа №910/16422/15

За позовомІнституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України до відповідачаДержавного підприємства "Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" ІЕЗ ім. Є.О. Патона" Національної академії наук України простягнення 31234,23 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Яремчук В.В. - представник; від відповідачане з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" ІЕЗ ім. Є.О. Патона" Національної академії наук України заборгованості у розмірі 30189,20 грн., 3% річних у розмірі 607,93 грн. та пені у розмірі 437,10 грн.

Позовні вимоги мотивовані обов'язком відповідача в силу п.286.6 ст.286 Податкового кодексу України компенсувати позивачу, як землекористувачу, сплачений ним земельний податок пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в користуванні відповідача, а також неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №1444 від 25.02.2015, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, яку позивач і просить суд стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/16422/15 та розгляд справи призначено на 23.07.2015.

23.07.2015 через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, яка мотивована тим, що в липні 2015 року відповідачу було виставлено рахунок №36463-1188 від 30.06.2015 на відшкодування позивачу земельного податку у розмірі 1772,68 грн., який станом на 23.07.2015 неоплачений, тобто сума заборгованості відповідача збільшилась, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 31961,88 грн., 3% річних у розмірі 647,70 грн. та пеню у розмірі 1241,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2015, відповідно до вимог ст.22 ГПК України судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, а у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 06.08.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 за клопотанням представника позивача судом продовжено строк розгляду спору у справі №910/16422/15 на 15 днів, а у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 17.09.2015.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 17.09.2015 з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Клопотання про відкладення розгляду справи, яке подано через канцелярію Господарського суду міста Києва 17.09.2015 не підтримав.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився. Відповідач вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов та витребувані судом документи не надав. Про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №0103035235977 та 0103035234199.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.1 статуту Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - позивач), який зареєстрований державним реєстратором 19.01.2009, останній є державною неприбутковою науково - дослідною установою з правами юридичної особи, заснованою на державній власності і перебуває у віданні Національної академії наук України, інститут внесено до державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.

Державне підприємство "Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" ІЕЗ ім. Є.О. Патона" Національної академії наук України (далі - відповідач) є державним підприємством, засновником якого є Національна академія наук України.

Згідно з розпорядження Президії Національної академії наук України від 04.03.2002 року № 135 та акту про передачу приміщень від 02.04.2002, позивачем були передані зі свого балансу, а відповідачем прийняті приміщення в корпусі № 3 на вул. Боженка, 13, загальною площею 1668,00 кв.м.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" (в редакції на момент передачі майна), об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України належать Національній академії наук України на праві господарського відання та передаються нею організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 004145 від 07.05.2001 будівлі корпусу № 3 по вул. Боженка, 13 в м. Києві, в яких знаходяться приміщення, що передані на баланс відповідача, розташовані на земельній ділянці (за адресою м. Київ, Горького, 58), яка перебуває у користуванні Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України, кадастровий номер 79:019:001. Крім цього, для обслуговування будівель корпусу 3, в тому числі будівель, в яких знаходяться приміщення відповідача, використовується територія прилеглої земельної ділянки з кадастровим номером 79:019:002, яка надана позивачу в тимчасове довгострокове користування, що також підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-КВ № 004145 від 07.05.2001.

Позивач, відповідно до п. 12 ст. 1 Бюджетного кодексу України є неприбутковою бюджетною установою, що повністю фінансується з державного бюджету.

Відповідно до п.п. 14.1.72. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється в тому числі з постійних землекористувачів. Землекористувачами, згідно з п.п. 14.1.73. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідно до п.п. 282.1.3. п.282.1. ст. 282 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2015 року) до 31.12.2014 та Рішення Київської міської ради від 12.02.2015 № 66/931 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 25.12.2014 № 731/731 "Про надання пільг по сплаті земельного податку" він звільнений від сплати земельного податку на підставі застосування пільги зі сплати земельного податку, передбаченої ст. 282 Податкового кодексу України.

Однак, з урахуванням того, що приміщення в будівлях, які знаходяться на земельних ділянках позивача, передані в оренду або на баланс інших господарюючих суб'єктів, позивач в силу положень п. 284.3. ст. 284 та п. 269.1. ст. 269 Податкового кодексу України здійснює сплату земельного податку на загальних підставах.

Сплата земельного податку позивачем за 2013, 2014 та 2015 роки підтверджується податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та платіжними дорученнями за період з жовтня 2013 року по червень 2015 року.

Відповідно до п. 286.6. ст. 286 Податкового кодексу України передбачено особливості нарахування земельного податку у випадку, коли будівлі перебувають у спільному користуванні кількох осіб, зокрема за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Позивачем здійснено розрахунок площі земельних ділянок, за які відповідач повинен відшкодувати позивачу плату за землю з урахуванням загальної площі займаних відповідачем приміщень та розміру площ земельних ділянок з кадастровими номерами 79:019:001 та 79:019:002, на яких розташовані будівлі, приміщення в яких перебувають на балансі відповідача, а територія яких використовується для обслуговується будівель корпусу № 3, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу земельний податок за земельні ділянки загальною площею 693,46 кв.м. (розмір визначено пропорційно розміру приміщень, займаних відповідачем в будівлях корпусу № 3).

Як стверджує позивач у позовній заяві, до травня місяця 2013 року відповідач відшкодовував земельний податок на підставі договору № 1386 про надання послуг з забезпечення енергоресурсами від 01.01.2013, протягом травня - вересня місяців 2013 року здійснював компенсацію податку на землю на підставі виставлених позивачем рахунків у строки, вказані в рахунках, а починаючи з жовтня місяця 2013 року відповідач припинив здійснювати відшкодування позивачу податку на землю.

Позивачем виставлялися на адресу відповідача для здійснення відшкодування податку на землю рахунки за період з жовтня 2013 року по вересень 2014 року на загальну суму 17060,64 грн., з жовтня 2014 року по грудень 2014 року на загальну суму 4265,16 грн., а всього на суму 21325,80 грн.

При цьому, всі рахунки на оплату податку на землю були отримані відповідачем без застережень чи будь-яких інших зауважень.

26.12.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №67/2666 про погашення заборгованості з відшкодування плати за землю за період з 01.10.2013 по 01.12.2014, однак відповідач суму заборгованості не погасив.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що має бути перерахована відповідачем позивачу як відшкодування сплаченого позивачем земельного податку за період з 01.10.2013 до 31.12.2014 складає 21325,80 грн.

25.02.2015 між сторонами було укладено договір № 1444, відповідно до умов якого відповідач (сторона - 2) взяла на себе зобов'язання відшкодовувати позивачу (стороні - 1) плату за землю відповідно до розрахунку при користуванні приміщенням, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боженко, 13, корпус 3а, загальною площею 1668 кв.м. (п. 1.1.), сторона 1 зобов'язується до 15 числа кожного місяця надавати розрахунки по відшкодуванню плати за землю (п.2.1), сторона 2 зобов'язується своєчасно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачувати відшкодування податку за землю згідно виставлених рахунків (п.2.2), договір поширюється на відносини, що виникли між сторонами з 01.01.2015 (п.5.2).

Згідно додатку № 1 до договору № 1444 від 25.02.2015 розмір щомісячного відшкодування плати за землю складає 1772,68 грн. в тому числі ПДВ.

Позивачем було виставлено на адресу відповідача рахунки за період з січня 2015 по червень 2015 (включно) на загальну суму 10636,08 грн., однак відповідач жодного рахунку не оплатив, що призвело до виникнення заборгованості за договором № 1444 від 25.02.2015 у розмірі 10636,08 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування податку на землю у розмірі 31961,88 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що 26.12.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №67/2666 про погашення заборгованості з відшкодування плати за землю за період з 01.10.2013 по 01.12.2014, то відповідач повинен був відшкодувати позивачу сплачений останнім податок на землю у семиденний строк від дня пред'явлення такої вимоги. Крім того, п.2.2 договору №1444 від 25.02.2015 сторонами погоджено строк відшкодування відповідачем податку за землю згідно виставлених позивачем рахунків до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (з 01.01.2015).

Відповідно до листа відповідача від 11.09.2015 за вих. № 2/09, останній підтверджує, що він не є платником земельного податку, а здійснює його відшкодування позивачу. Крім цього, відповідач підтверджує щомісячне отримання рахунків від позивача на здійснення відшкодування земельного податку, починаючи з 2003 року по дату надання відповіді.

Отже, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості за період з 01.10.2013 до 31.12.2014 в розмірі 21325,80 грн. та за період з січня по червень 2015 у розмірі 10636,08 грн. не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано, вимоги позивача про стягнення з відповідача 31961,88 грн. підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 1241,38 грн. пені по договору №1444 від 25.02.2015 за період з березня місяця 2015 по липень місяць 2015, 3% річних за період з грудня місяця 2013 по травень місяць 2015 по заборгованості за період з 01.11.2013 по 31.12.2014 у розмірі 585,64 грн. та 3% річних за період з березня місяця 2015 по липень місяць 2015 по заборгованості за період з 01.01.2015 по 30.06.2015 у розмірі 62,06 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по відшкодуванню земельного податку не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 3.4 укладеного між сторонами договору №1444 від 25.02.2015 встановлено, що сума плати відшкодування податку на землю перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується в установленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Оскільки, судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі визнаються судом обґрунтованими.

Судом перераховано належний до сплати розмір пені за період, який вказаний позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, тобто з березня місяця 2015 року по липень місяць 2015 року, у зв'язку з чим за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 1235,24 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом обґрунтованими.

Судом перераховано належний до сплати розмір 3% річних за період, який вказаний позивачем у заяві про збільшення позовних вимог з урахуванням вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у розмірі 317.97 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" ІЕЗ ім. Є.О. Патона" Національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Боженка, будинок 13, ідентифікаційний код 31807880) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Боженка, будинок 11, ідентифікаційний код 05416923) 31961 (тридцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят одна) грн. 88 коп. заборгованості, пеню у розмірі 1235 (одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 317 (триста сімнадцять) грн. 97 коп. та судовий збір 1808 (одна тисяча вісімсот вісім) грн. 87 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.09.2015

Суддя Ю.М.Смирнова