Рішення

від 18.09.2015 по справі 910/18074/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2015Справа №910/18074/15 За позовом Приватного підприємства «АЛИНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-ІН-КАРД»

про стягнення 77032 грн. 00 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Тітов В.В. - представник за довіреністю б/н від 05.08.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «АЛИНА» (далі - позивач, ПП «АЛИНА») з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-ІН-КАРД» (далі - відповідач, ТОВ «ОЛ-ІН-КАРД») про стягнення 77032 грн. 00 коп., з яких: 72000 грн. 00 коп.- заборгованості з орендної плати за договором суборенди № СВА 100/Л1 від 19.01.2015 та 5032 грн. 00 коп. відшкодування вартості комунальних послуг.

Позов мотивований тим, що відповідачем всупереч умов договору суборенди № СВА 100/Л1 від 19.01.2015 не здійснено оплату суборендної плати загалом у сумі 72000 грн. 00 коп. з лютого по липень 2015 року включно, а також не здійснено відшкодування вартості отриманих комунальних послуг у січні 2015 року у сумі 5032 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2015 порушено провадження у справі № 910/18074/15 та розгляд справи призначено на 10.08.2015.

10.08.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у відповідності до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 07.09.2015 у звґязку з неявкою у судове засідання представників відповідача.

07.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Крім того, 07.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 72000 грн. 00 коп. - заборгованості з орендної плати за договором суборенди № СВА 100/Л1 від 19.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015, у відповідності до вимог ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи у відповідності до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено до 18.09.2015 у звґязку з неявкою представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

18.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору.

В судове засідання 18.09.2015 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 18.09.2015 не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20898970, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011.

В судовому засіданні 18.09.2015 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а саме: стягнути з відповідача заборгованість зі сплати суборендної плати у розмірі 72000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.09.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2014 між громадянином США ОСОБА_2 (орендодавець) та Приватним підприємством «Алина» укладено Договір оренди № ОВА100/1, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю у користування за плату на певний строк приміщення, розташовані у місті Одесі, по вул. Велика Арнаутська, 100, загальною площею 350 кв.м.

Відповідно до п. 1.3 Договору оренди, приміщення передається в користування з 01.03.2014 до 01.03.2016.

Згідно з п. 4.2.5 Договору оренди, орендар має право з письмової згоди орендодавця здавати приміщення або його частину в суборенду і/або використовувати його за договором про спільну діяльність з третіми особами.

Судом встановлено, що 01.03.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування, за плату та на певний строк приміщення, розташоване у місті Одесі по вулиці Велика Арнаутська, 100, загальною площею 350 кв.м., що підтверджується складеним представниками сторін актом прийому-здачі приміщення, належним чином засвідчена копрія якого знаходиться в матеріалах справи.

19.01.2015 між ПП «АЛИНА» як орендарем та ТОВ «ЛОТОС-ЛОГИСТИК» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «ОЛ-ІН-КАРД», відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20898970 від 20.07.2015) як суборендарем укладено договір суборенди № СВА100/Л1 (далі - договір суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015), за умовами якого орендар передає суборендарю у користування за плату на певний строк приміщення площею 150 кв.м. (далі - приміщення), розташоване в м.Одесі по вул. В.Арнаутська, 100 (п. 1.1.1).

Згідно з п. 1.3 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015, приміщення передається в користування з 19.01.2015 до 19.01.2016.

Пунктом 1.4 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015 встановлено, що приміщення перебуває в тимчасовому користуванні орендаря на підставі договору оренди від 01.03.2014.

Згідно з п. 2.2.1 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015, приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання акту прийому-здачі приміщення.

Відповідно до п. 2.3.3 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015, при поверненні приміщення складається акт здачі - прийому приміщення, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 2.3.4 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015 визначено, що приміщення вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами акту здачі-прийому приміщення.

Згідно з п.3.1 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015, суборендар зобов'язаний не пізніше 20 числа кожного місяця перерахувати орендарю місячну орендну плату за поточний місяць в розмірі 12000 грн. 00 коп.

Пунктом 3.5 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015 сторони узгодили, що суборендар не пізніше 10 календарних днів з моменту підписання цього договору зобов'язаний перерахувати орендарю суму у розмірі місячної орендної плати. Дана сума є «гарантією» для орендаря. Орендар має право утримувати (зараховувати) з цієї суми не виплачену своєчасно орендну плату, в т.ч. штрафні санкції, і інші зобов'язання, по яких суборендар зобов'язаний здійснити виплати і/або відшкодування орендарю. Залік зобов'язань суборендаря з суми «гарантії» не звільняє суборендаря від обов'язків, обумовлених в цьому договорі.

Згідно з пунктом 3.6 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015, сума гарантії підлягає поверненню суборендарю у випадку належного виконання ним своїх грошових зобов'язань за договором, не пізніше 10 робочих днів після підписання акту здачі - прийому приміщення.

Пунктом 3.7 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015 визначено, що орендна плата сплачується суборендарем починаючи з дати підписання акту прийому-здачі. Останнім днем сплати орендної плати є підписання сторонами акту здачі - прийому при поверненні приміщення орендарю.

Відповідно до п.п. 4.1.10 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015, суборендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі виплачувати орендну плату.

Крім того, сторони у п.п. б п. 6.1 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015 обумовили, що за ініціативою суборендаря договір може бути розірваним при умові письмового повідомлення орендаря за 30 календарних днів до дати розірвання. Однак, в будь-якому випадку суборендар на день розірвання договору суборенди повинен сплатити всю заборгованість з орендної плати, комунальних платежів та інших платежів, передбачених даним договором. У випадку наявності заборгованості у суборендаря , договір не вважається розірваним. Інших підстав розірвання договору на вимогу суборендаря сторони не передбачають.

Відповідно до акту прийому-здачі приміщення від 19.01.2015 до договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015 орендарем - ПП «АЛИНА» було передано, а суборендарем - ТОВ «ЛОТОС-ЛОГИСТИК» (яке в подальшому змінило найменування на ТОВ «ОЛ-ІН-КАРД») прийнято у користування за плату на певний строк приміщення площею 150 кв.м., розташоване в м. Одесі по вул. В. Арнаутська, 100.

05.03.2015 відповідач листом № 036 повідомив позивача про те, що у зв'язку з закриттям філії відповідача у м. Одесі, він розриває договір суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015 з 06.03.2015.

10.03.2015 відповідач листом № 042 повідомив позивача про те, що він гарантує оплату згідно з договором суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015.

Як зазначав позивач у додаткових письмових поясненнях, долучених у судовому засіданні 18.09.2015, відповідачем як суборендарем, було сплачено частину орендної плати за період з 19.01.2015 по 30.01.2015 в розмірі 5032 грн. 26 коп., а також 12000 грн. 00 коп. як гарантійну суму, обумовлену п. 3.5 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015.

Крім того, у позові позивач наголошував на тому, що оплата орендної плати за лютий-липень 2015 року включно загалом у сумі 72000 грн. 00 коп. здійснена відповідачем не була, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015, позивачем було передано, а відповідачем прийнято в оренду приміщення площею 150 кв.м., розташоване в м. Одесі по вул. В. Арнаутська, 100, про що між сторонами підписано акт приймання - передачі від 19.01.2015. Таким чином, враховуючи приписи п. 2.2.1 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015 приміщення є переданим в оренду відповідачу з 19.01.2015, і саме з 19.01.2015 у відповідача виник обов'язок зі сплати орендних платежів у строк, передбачений п. 3.1 наведеного договору (до 20 числа кожного місяця).

Судом встановлено, що відповідачем 30.01.2015 було сплачено частину суборендної плати за період з 19.01.2015 по 30.01.2015 (за січень 2015 року) у розмірі 5032 грн. 26 коп., а також 12000 грн. 00 як гарантійну суму, обумовлену п. 3.5 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015. Вказана обставина підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 10.08.2015 банківською випискою з рахунку позивача.

Жодних інших платежів щодо сплати у визначений договором суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015 строк суборендної плати за користування приміщенням з лютого по липень 2015 року включно відповідачем не здійснювалось. Доказів протилежного матеріали справи на момент вирішення спору не містять.

Крім того, суд зазначає, що лист відповідача № 036 від 05.03.2015, яким відповідач повідомив про розірвання договору з 06.03.2015, - не є доказом припинення між сторонами правовідносин суборенди за договором суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015, зокрема, не є доказом припинення обов'язку відповідача щодо своєчасної сплати суборендних платежів за користування приміщенням з огляду на такі обставини.

У підпункті «б» п. 6.1 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015 сторони обумовили єдиний випадок наявності у відповідача права розірвати договір в односторонньому порядку, зокрема при наявності в сукупності двох умов, а саме: письмового повідомлення орендаря за 30 календарних днів до дати розірвання та при умові відсутності заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів.

В свою чергу, судом встановлено, що лист відповідача № 036 від 05.03.2015 не є письмовим повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору, адже датований 05.03.2015 та повідомляє про розірвання договору з наступного дня - 06.03.2015, що суперечить умові підпункту «б» п. 6.1 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015 щодо строку повідомлення про розірвання, та крім того, у відповідача станом на березень місяць 2015 року існувала непогашена заборгованість зі сплати суборендних платежів за лютий 2015 року, що в сукупності свідчить про те, що договір суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015 не є розірваним і правовідносини за ним тривають, а тому обов'язок відповідача сплачувати суборенду плату не є припиненим станом на момент вирішення даного спору.

До того ж, суд враховує і те, що акт приймання - передачі приміщення з оренди сторонами, згідно з п. 2.3.4 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015, не підписувався, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було, а отже приміщення перебуває у суборендному користуванні відповідача згідно з умовами договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015.

Крім того, суд зазначає, що відсутні підстави для зарахування перерахованої відповідачем позивачу гарантії у сумі 12000 грн. 00 грн. в рахунок оплати суборендних платежів, оскільки: по-перше, здійснювати відповідне зарахування є правом позивача, що передбачено п. 3.5 договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015; а по-друге, у випадку виконання відповідачем свого грошового зобов'язання перед позивачем зі сплати суборендних платежів, відповідач має право при припиненні у встановленому порядку договору суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015 вимагати повернення суми сплаченої гарантії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч п. 3.1, 3.7, 4.1.10 суборенди № СВА100/Л1 від 19.01.2015 не було сплачено у визначений строк (до 20 числа кожного місяця) суборендні платежі за користування орендованим приміщенням з лютого 2015 року по липень 2015 року включно загалом у сумі 72000 грн. 00 коп. (по 12000 грн. 00 коп. щомісячно за 6 місяців оренди), у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість зі сплати суборендних платежів у сумі 72000 грн. 00 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача перед позивачем заборгованості зі сплати суборендних платежів у сумі 72000 грн. 00 коп. за період з лютого 2015 по липень 2015 року включно, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 72000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про відшкодування вартості отриманих у січні 2015 року комунальних послуг у розмірі 5032 грн. 00 коп., суд встановив такі обставини.

У судовому засіданні 18.09.2015 суд розглянув заяву позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача лише заборгованість зі сплати суборендної плати у розмірі 72000 грн. 00 коп. та не заявляв вимог про стягнення відшкодування вартості комунальних послуг, спожитих у січні 2015 року у розмірі 5032 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно з правовою позицією, викладеною у п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодекс України, до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

З огляду на те, що позивач не змінює кількісних показників заявлених позовних вимог, а просить стягнути з відповідача лише заборгованість зі сплати суборендних платежів у розмірі 72000 грн. 00 коп., суд розцінює подану позивачем заяву як заяву про відмову від позову в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача відшкодування вартості комунальних послуг, спожитих у січні 2015 року у розмірі 5032 грн. 00 коп.

Враховуючи, що заява про відмову від позову підписана директором позивача Єфановою Г.Л. (відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20898948 від 20.07.2015), яка діє на підставі Статуту та не обмежена у праві на відмову від позову, та судом було роз'яснено представнику позивача у судовому засіданні 18.09.2015 процесуальні наслідки такої відмови, суд приймає відмову позивача від позову в частині відшкодування вартості комунальних послуг, спожитих у січні 2015 року у розмірі 5032 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-ІН-КАРД» відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 5032 грн. 00 коп., спожитих у січні 2015 року.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, з огляду на відмову позивача від позову в частині стягнення відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 5032 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 119 грн. 35 коп. покладається на позивача; інша частина судового збору у розмірі 1707 грн. 65 коп. покладається на відповідача (у зв'язку із задоволенням позову у цій частині).

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1, ст. 49, ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-ІН-КАРД» (03680, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 1, павільйон 60; ідентифікаційний код: 38840374) на користь Приватного підприємства «АЛИНА» (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Тираспольська, буд. 4; ідентифікаційний код: 25033070) грошові кошти у розмірі 72000 (сімдесят дві тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1707 (одна тисяча сімсот сім) грн. 65 коп.

3. Прийняти відмову Приватного підприємства «АЛИНА» від позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-ІН-КАРД» відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 5032 грн. 00 коп., нарахованих за січень 2015 року.

4. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-ІН-КАРД» відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 5032 грн. 00 коп., нарахованих за січень 2015 року.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.09.2015

Суддя І.М. Отрош