ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.09.2015Справа №910/19417/15
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром-Сервіс»
про неналежне виконання та стягнення 35 354,34 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники :
від позивача Найденко І.О. - представник за довіреністю № 108/10 від 17.07.15;
Клименко Н.С. - представник за довіреністю № 179/10 від 03.09.14
від відповідача не з'явились
В судовому засіданні 23.09.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром-Серві» про стягнення неустойки в сумі 35 354,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.04.2014 між сторонами було укладено договір поставки № 53-129-01-14-00079, на підставі якого відповідачем було поставлено товар на загальну суму 265 824,00 грн. з простроченням 64 календарних дні. Положеннями п.7.2 договору поставки передбачено нарахування пені та штрафу за порушення строків поставки продукції, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 16 746,66 грн. пені та 19 607,68 грн. штрафу.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.07.2015 порушено провадження у справі № 910/19417/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 19.08.2015.
17.08.15 через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 30.07.15.
У судове засідання, призначене на 19.08.2015, з'явився представник позивача, вимоги ухвали суду виконав. Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 19.08.2015 у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи відкладався до 23.09.2015.
У судове засідання 23.09.2015 з'явилися представники позивача, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив вдруге, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялись на юридичну адресу відповідача - 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,17, офіс 208, що зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
04 квітня 2014 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергопром-Серві» (надалі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 53-129-01-14-00079 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити запасні частини до насосів виробництва ТОВ «Лебедянський машиностроительний завод», Росія (далі - продукція) для ВП «Рівненська АЕС», а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.
Згідно з п. 1.2. договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціни, належність до систем, важливих для безпеки (СВБ) і строки поставки зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Як вбачається із матеріалів справи, сторонами затверджено специфікацію № 1 до договору, в якій визначили, зокрема, термін постачання - протягом 120 днів від дати підписання договору.
Відповідно до п. 5.4. договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.
Згідно з п.п. 10.1.,10.3. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.03.2015, а в частині оплати за поставлену продукцію до повного розрахунку. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору, та виконання діючих зобов'язань.
За доводами позивача, відповідачем в порушення умов договору невчасно поставив продукцію, зокрема, мало місце прострочення поставки продукції на 64 дні, оскільки за договором поставка повинна була відбутися до 05.08.2014, в той час як згідно з видатковою накладною № РН-2/10 від 07.10.2014 р. продукція була поставлена 07.10.2014 р. за неналежне виконання зобов'язань щодо вчасності поставки товару, позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді пені у сумі 16 746,66 грн та штрафу у сумі 19 607,68 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 11431 від 16.12.2014 з вимогою виплатити штрафні санкції, які залишенні без реагування з боку відповідача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.
Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, за умовами договору поставка продукції здійснюється протягом 120 днів з моменту підписання договору.
Матеріалами справи підтверджується факт поставки продукції на виконання умов договору лише 07 жовтня 2014 року, що підтверджується видатковою накладною № РН-2/10 від 07.10.2014 р., в той час, як згідно з умовами договору повинен був поставити товар до 04.08.2014 (04.04.2014 - дата підписання договору + 120 днів), а тому суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем було порушено умови договору щодо вчасності поставки продукції.
В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Судом встановлено, що відповідачем було порушено строки поставки продукції, а відповідно позивач має право на застосування до відповідача передбачених договором штрафних санкцій за відповідні порушення.
Так, пунктом 7.2. договору його сторони передбачили, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний оплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення. Але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. N 3-88гс11.
Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені та штрафу, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 35 354,34 грн, з яких пеня - 16 746,66 грн та штраф - 18 607,68 грн за не вчасну поставку продукції, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів на спростування позовних вимог.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром-Сервіс» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 17,,офіс 208; ідентифікаційний код 38544331) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд 3; ідентифікаційний код 24584661) штрафні санкції за договором поставки у сумі 35 354 (тридцять п'ять тисяч триста п'ятдесят чотири) грн 34 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.09.2015 р.
Суддя Пукшин Л.Г.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 23.09.2015 |
Оприлюднено | 07.10.2015 |
Номер документу | 51827118 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Пукшин Л.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні