Рішення

від 23.09.2015 по справі 910/18121/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/18121/15

За позовом Firma W.B. Transport miedzynarodowy i krayowy доТовариства з обмеженою відповідальністю «Бюро особистих рішень» простягнення 3 600,00 євро Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Firma W.B. Transport miedzynarodowy i krayowy (надалі - «Фірма») звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро особистих рішень» (надалі - «Товариство») про стягнення 3 600,00 євро.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договорів-заявок від 11.12.2014 р. та від 17.12.2014 р. позивач здійснив перевезення вантажів, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті здійснених перевезень не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 600,00 євро.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.08.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2015 р. розгляд справи відкладено на 02.09.2015 р. у зв'язку з неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

Судове засідання 02.09.2015 р. не відбулося, та було перенесено на 09.09.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 23.09.2015 р. у зв'язку з неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, на адресу суду з метою виконання вимог ухвал направив додаткові докази.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02105, м. Київ, просп. Возз'єднання, 2/1, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2014 р. та 17.12.2014 р. між Фірмою (виконавець) та Товариством (замовник) були укладені замовлення послуг перевезення вантажу (надалі - «Договори-заявки»), відповідно до яких позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Італія - Польща.

Відповідно до умов Договорів-заявок вартість перевезення складає 1 800,00 євро за кожне перевезення, строк оплати - 14 робочих днів після отримання оригіналу СМR і рахунку-фактури.

На виконання умов Договору-заявки, позивач здійснив перевезення вантажу на загальну суму 3 600,00 євро, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) №1113 та №1134.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 3 600,00 євро.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

За змістом ч. 1 ст. 7 вказаного Закону при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Договори-заявки є договорами перевезення вантажів, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Матеріалами справи (міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) №1113 та №1134) підтверджується здійснення позивачем на підставі Договорів-заявок перевезення вантажу на суму 3 600,00 євро.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем перевезення, а також надання відповідачу оригіналів міжнародних товарно-транспортних накладних та рахунків №337/2014 від 16.12.2014 р. та №344/2014 від 29.12.2014 р.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та Договорів-заявок зобов'язання відповідача з оплати послуг переведення становить 3 600,00 євро, а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 3 600,00 євро на підставі Договорів-заявок за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Фірми про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 3 600,00 євро є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача вартості послуг перекладача у розмірі 735,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, за здійснення перекладу з польської мови на українську Договорів-заявок, міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) №1113 та №1134 та рахунків-фактур №337/2014 від 16.12.2014 р. та №344/2014 від 29.12.2014 р., позивачем було сплачено на користь Бюро перекладів «Літера» (ПП Деремешко С.О.) грошові кошти у розмірі 735,00 грн., що підтверджується товарним чеком №152 від 10.07.2015 р.

За змістом п. 6.4 постанови пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати, пов'язані з перекладом документів, а також з оплатою за вручення їх за кордоном відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (до якої приєдналася Україна), під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після закінчення розгляду справи такі витрати розподіляються господарським судом на загальних підставах згідно з частиною п'ятою статті 49 ГПК.

З урахуванням повного задоволення позовних вимог у даній справі, витрати на оплату послуг перекладача на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Firma W.B. Transport miedzynarodowy i krayowy задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро особистих рішень» (02105, м. Київ, просп. Возз'єднання, 2/1; ідентифікаційний код 38408527) на користь Firma W.B. Transport miedzynarodowy i krayowy (bl. Edmunda Bojanowskiego 15, 39-310 Radomysl Wielki, powiat mielecki, woj. PODKARPACKIE, Polska; 850025140) заборгованість у розмірі 3 600 (три тисячі шістсот) євро 00 євроцентів, судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. та витрати на оплату послуг перекладача у розмірі 735 (сімсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2015 р.

Суддя В.П. Босий