Рішення

від 21.09.2015 по справі 910/18631/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2015Справа №910/18631/15

За позовом: приватного малого підприємства "ІНТЕРСЕВЕН"

до : товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛО-СЕРВІС"

про : стягнення 100.977,82 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Востров В.О. - керівник, Шевчук П.В. - за довіреністю від 07.09.2015 № 101/15.

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Приватне мале підприємство "ІНТЕРСЕВЕН" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛО-СЕРВІС" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 100.977,82 грн.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній, на підставі укладеного між сторонами даного спору договору на технічне обслуговування ліфтів від 15.07.2010 № 4/10, виконав роботи, які відповідач прийняв, але не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 100.977,82 грн з яких: 19.659,46 грн - основна заборгованість, 2.537,28 грн - пеня, 367,60 грн - 3 % річних, 9.605,37 грн - інфляційні втрати та завдані збитки в сумі 68.808,11 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/18631/15. Розгляд справи призначено на 07.09.2015.

В судовому засіданні 07.09.2015 оголошено перерву до 21.09.2015, про що уповноважений представник відповідача повідомлений під розписку.

Представник відповідача подав до суду письмові пояснення, з яких вбачається, що останній проти позову заперечує з огляду на те, що позивачем не було належним чином дотримано умов укладеного між сторонами спору договору. У зв'язку з вказаною обставиною відповідачем неодноразово були направлені на адресу позивача листи щодо дострокового розірвання договору. Крім того, акти приймання-виконання робіт, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги не підписані відповідачем або уповноваженим його представником.

В судовому засіданні 21.09.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між приватним малим підприємством "ІНТЕРСЕВЕН", як підрядником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛО-СЕРВІС", як замовником, (далі - відповідач) укладено договір на технічне обслуговування ліфтів від 15.07.2010 № 4/10 (далі - Договір), у відповідності до предмету якого відповідач дає а позивач приймає на себе зобов'язання по технічному обслуговування ліфтів, заснованих на принципах технічного обслуговування передбаченого заводом - виробником і усунення позапланових зупинок ліфтів (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 6.1 Договору, Договір набирає законної сили з 15.07.2010 і діє до 15.07.2011.

Відповідно до п. 6.6 Договору, при розірванні даного Договору з ініціативи відповідача, останній зобов'язаний письмово повідомити керівника позивача, але не менше як за два місяці до строку розірвання.

Розрахунки за технічне обслуговування здійснюються щомісячно до 20 числа поточного місяця за виставленими рахунками (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 01.11.2013 № 6 до Договору), позивач зобов'язується забезпечити постійну технічну готовність ліфтів за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 8 в кількості 10 одиниць (секції № 1, 2, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 15)і забезпечує звільнення людей із зупиненого ліфта на протязі 45 хвилин.

Пунктом 2 додаткової угоди від 01.11.2013 № 6 до Договору передбачено, що загальна вартість робіт щомісячно складає 9.829,73 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, позивач, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором та на його умовах, виконав роботи в період вересень-жовтень 2014 загальною вартістю 19.659,46 грн, які відповідач отримав без зауважень. В подальшому позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури від 08.09.2014 № 220/14 та від 07.10.2014 № 241/14 на оплату наданих послуг на загальну суму 19.659,46 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем послуг, відповідач, у строк, визначений Договором, за отримані ним послуги на користь позивача в період вересень-жовтень 2014 не сплатив. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 100.977,82 грн з яких: 19.659,46 грн - основна заборгованість, 2.537,28 грн - пеня, 367,60 грн - 3 % річних, 9.605,37 грн - інфляційні втрати та завдані збитки в сумі 68.808,11 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в розмірі 19.659,46 грн, сторонами судового процесу до суду не подано.

З урахуванням наведених обставин справи суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 19.659,46 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 367,60 грн та інфляційних втрат в сумі 9.605,37 грн є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Вирішуючи спір в частині застосування до відповідача господарської санкції, шляхом стягнення з останнього пені, суд виходить з такого.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

У відповідності до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі . Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним .

Положенням ч. 1 ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Приписом ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином, в силу наведених положень норм права, пеня може бути стягнута саме в тому разі, коли основне зобов'язання забезпечено, у тому числі, неустойкою і така господарська санкція узгоджена сторонами у договорі (встановлено за згодою сторін).

Однак, судом встановлено, що заборгованість відповідача виникла на підставі Договору, в якому вказана господарська санкція сторонами спору не встановлена, відтак позовна вимога про стягнення пені в сумі 2.537,28 грн задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суми завданих збитків у розмірі 68.808,11 грн суд зазначає таке.

Положенням частин 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі виплати відповідачем позивачеві грошових коштів при першому зверненні останнього. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В матеріалах справи наявна копія листа відповідача від 12.09.2014 № 615, в якому останній скористався правом, передбаченим у п. 6.6 Договору та виклав свою позицію про розірвання Договору. Вказаний лист направлений на юридичну адресу позивача 12.09.2015. Таким чином, відповідач мав на меті припинення правовідносин за укладеним між сторонами спору Договором з 12.11.2014 тобто через два місяці після такого повідомлення.

Суд відзначає, що позивачем належними і допустимими доказами, в розумінні положень ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено існування конкретних обставин, які завдали позивачеві реальні збитки. Також позивачем не наведено жодних обставин, за яких останній мав отримати вигоду, і протиправна поведінка стала наслідком їх упущення.

За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача збитків у розмірі 68.808,11 грн задоволенню не підлягають.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, тому суд, керуючись ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛО-СЕРВІС". Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛО-СЕРВІС" (04053, м. Київ, пров. Бехтерєвський, будинок 14; ідентифікаційний код 30167045, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного малого підприємства "ІНТЕРСЕВЕН" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 1; ідентифікаційний код 13680597, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 19.659 (дев'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 46 коп.; 3 % річних в сумі 367 (триста шістдесят сім) грн 60 коп.; інфляційні втрати в сумі 9.605 (дев'ять тисяч шістсот п'ять) грн. 37 коп; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28 вересня 2015 року

Суддя С.В. Балац