Рішення

від 21.09.2015 по справі 910/18759/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2015Справа №910/18759/15

За позовом заступника військового прокурора Центрального регіону України

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, уповноваженим органом якого у спірних правовідносинах є Київське квартирно-експлуатаційне управління

до Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Артур"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Учасники судового засідання:

від прокуратури: Пантюхов О.В. - за посвідченням від 11.03.2015р.;

від позивача: Боголей І.Ю. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 21 вересня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В липні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява заступника військового прокурора Центрального регіону України (надалі - прокурор або заявник) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1), уповноваженим органом якого у спірних правовідносинах є Київське квартирно-експлуатаційне управління (позивач-2) до Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Артур" (відповідач) про стягнення 119 960,93 грн. заборгованості з орендної плати, 16 491,47 грн. пені, 1 019,73 грн. відсотків за користування коштів, 33 328,57 грн. втрат від інфляції, 45 198,87 грн. компенсації земельного податку, 789,28 грн. відсотків за користування коштами, 16 105,86 грн. інфляційних втрат.

03 вересня 2015 року через канцелярію до суду від прокурора надійшла заява № 05/3-303 вих.-15 від 01.09.2015 року, в якій останній просить збільшити розмір позовних вимог, стягнути з відповідача 231 163,99 грн. заборгованості з орендної плати, 34 641,02 грн. пені, 1 859,59,73 грн. відсотків за користування коштами, 20 993,96 грн. втрат від інфляції, 59 114,84 грн. компенсації земельного податку, 1 136,39 грн. відсотків за користування коштами, 18 728,01 грн. інфляційних втрат. Зазначена заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди № 152/2002/ ГоловКЕУ від 16.09.2002 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/18759/15. Розгляд справи призначено на 02.09.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2015р. розгляд справи відкладено на 21.09.2015р.

18 вересня 2015 року через канцелярію до суду надійшла заява ТОВ «Трініті-Плюс», у якій останнє просить залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ТОВ «Трініті-Плюс». В обґрунтування зазначається, що між ТОВ «Трініті-Плюс» та ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Артур» укладено Договір № 1/05-ор, за яким ТОВ «Трініті-Плюс» зобов'язалося оплачувати орендну плату за Договором № 152/2002/ ГоловКЕУ від 16.09.2002 року.

Згідно зі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Дослідивши Договір № 1/05-ор про комерційне представництво від 30 вересня 2005 року, суд дійшов висновку, що обов'язків зі сплати орендних платежів за Договором № 152/2002/ГоловКЕУ від 16.09.2002 року ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Артур» до ТОВ «Трініті-Плюс» не передавало, у зв'язку із чим заява про залучення останнього у якості третьої особи підлягає залишенню без задоволення..

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2002 року між Міністерством оборони України (орендодавець) в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (перейменовано у Київське квартирно-експлуатаційне управління) та Закритим акціонерним товариством «Науково-виробничим підприємством «Артур» (орендар) (разом - сторони) було укладено Договір оренди № 152/2002/ГоловКЕУ нерухомого військового майна, розташованого в Київському гарнізоні за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1 будинок № 33 в/м 59 (далі - Договір або Договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 1 136,78 кв.м., 7-го поверху будинку № 33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві, що знаходиться на обліку Київського КЕУ, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 1 862 400,00 грн.

Позивач стверджує, що через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором оренди № 152/2002/ГоловКЕУ від 16.09.2002 року щодо здійснення оплати орендних платежів та компенсації земельного податку, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 231 163,99 грн. заборгованості з орендної плати, 34 641,02 грн. пені, 1 859,59,73 грн. відсотків за користування коштами, 20 993,96 грн. втрат від інфляції, 59 114,84 грн. компенсації земельного податку, 1 136,39 грн. відсотків за користування коштами, 18 728,01 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом, 16.09.2002 року між сторонами було укладено договір оренди № 152/2002/ГоловКЕУ нерухомого військового майна, розташованого в Київському гарнізоні за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1 будинок № 33 в/м 59, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 1 136,78 кв.м., 7-го поверху будинку № 33 в/м 59 по вулиці Московській, 45/1 в місті Києві, що знаходиться на обліку Київського КЕУ, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 1 862 400,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно з п. 7.1. Договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду державне майно по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

За актом приймання-передачі від 16.04.2002 року орендодавець передав, а орендар прийняв у користування приміщення загальною площею 1 136,76 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 45/1.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. Договору оренди встановлено, що договір діє з 16.04.2002 року строком на 25 (двадцять п'ять) років.

01.03.2010 року укладено Додатковий договір № 29д/ККЕУ до договору, відповідно до якого орендодавцем визначено Київське квартирно-експлуатаційне Управління Міністерства оборони України.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.1. Договору в редакції додаткового договору № 1д/2009/Голов КЕУ від 01.06.2009 року орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (листопад 2008 року) на рівні 9 577,39 грн. визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року (із змінами). Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекс інфляції за період з базового до першого місяця оренди. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за наступні місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на індекс інфляції за наступні місяці.

Згідно з п. 3.3. Договору орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до Державного бюджету щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5.11. договору орендар зобов'язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно розміру площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено що, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт виконання позивачем своїх обов'язків за Договором оренди підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Проте, як свідчать матеріали справи, свого обов'язку щодо своєчасного та в повному обсязі внесенню орендної плати і компенсації земельного податку відповідачем не виконано (зворотного суду не доведено), внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 231 163,99 грн., що виникла за період з 11.11.2014 року по 11.08.2015 року, та заборгованість з компенсації земельного податку в сумі 59 114,84 грн., що виникла за період з 11.03.2014 року по 11.08.2015 року.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.3, 5.11. Договору оренди відповідачем було прострочено строк виконання грошових зобов'язань по сплаті орендних платежів та компенсації земельного податку.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 172/507 від 31.03.2015 року, у якій просив сплатити заборгованість за Договором оренди № 152/2002/ГоловКЕУ від 16.09.2002 року, проте зазначені вимоги останнім не виконано.

Враховуючи викладене, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором оренди № 152/2002/ГоловКЕУ від 16.09.2002 року, в той час як наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендних платежів та компенсації зі сплати податку на землю своєчасно та в повному обсязі, в результаті чого у останнього виникла заборгованість, яка станом на день вирішення спору складає 231 163,99 грн. та 59 114,84 грн. відповідно.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача за неналежне виконання зобов'язання з оплати орендних платежів та такий же розрахунок за неналежне виконання зобов'язання з оплати компенсації земельного податку, з урахуванням п.п. 3.3., 5.11. Договору оренди, здійснення часткових оплат відповідачем, суд дійшов висновку про арифметичну неправильність першого розрахунку, так за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 18 844,59 інфляційних втрат та 1 846,85 грн. 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати орендних платежів; розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язання з оплати компенсації земельного податку є правильним, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню 18 728,01 грн. інфляційних втрат та 1 136,39 грн. 3% річних за неналежне виконання зазначеного грошового зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, з урахуванням обставин неналежного виконання з боку відповідача умов Договору оренди щодо своєчасного та повного внесення сум орендної плати, порядку розрахунків, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 34 474,84 грн. пені.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, та позовні вимоги прокурора задоволені частково, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір стягується з відповідача в Державний бюджет України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АРТУР» (03115, м. Київ, вул. Петрицького, будинок 10/1, ідентифікаційний код 24568863), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління (01015, м. Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 38, ідентифікаційний код 22991617), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду грошові кошти: 231 163,99 грн. (двісті тридцять одна тисяча сто шістдесят три гривні 99 копійок) заборгованості з орендної плати, 34 474,84 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят чотири гривні 84 копійки) пені за несвоєчасну оплату оренди, 18 844,59 грн. (вісімнадцять тисяч вісім сорок чотири гривні 59 копійок) інфляційних втрат за несвоєчасну оплату оренди, 1 846,85 грн. (одна тисяча вісімсот сорок шість гривень 85 копійок) 3% річних за несвоєчасну оплату оренди, 59 114,84 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч сто чотирнадцять гривень 84 копійки) заборгованості з компенсації земельного податку, 18 728,01 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять вісім гривень 01 копійка) інфляційних втрат за несвоєчасну компенсацію земельного податку та 1 136,39 грн. (одна тисяча сто тридцять шість гривень 39 копійок) 3% річних за несвоєчасну компенсацію земельного податку. Видати наказ.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «АРТУР» (03115, м. Київ, вул. Петрицького, будинок 10/1, ідентифікаційний код 24568863), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного бюджету України 7 289,65 грн. (сім тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 65 копійок) судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/18759/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 25.09.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало