Рішення

від 23.09.2015 по справі 910/18957/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/18957/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/18957/15

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Трансатлантік Україна»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фудпласт»;

про стягнення 130 907,44 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Скуртовська І.І., довіреність б/н від 01.07.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Трансатлантік Україна» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фудпласт» (надалі - відповідач) про стягнення 130 907,44 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 37/2013 від 20.12.2013р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 130 907,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/18957/15 та призначено її до розгляду на 03.09.2015р.

У судовому засіданні 03.09.2015р. представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2015р. суд відклав розгляд справи на 23.09.2015р., у зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних документів.

14.09.2015р. через канцелярію суду від позивача надійшло доповнення до позовної заяви, що за своєю суттю є заявою про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 169 107,31 грн., а саме: 130 907,44 грн. основного боргу, 33 139,31 грн. пені, 3% річних у сумі 1656,97 грн. та інфляційні втрати в сумі 3403,59 грн.

В судовому засіданні 23.09.2015р. заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 169 107,31 грн., визначеної позивачем.

Присутнім у судовому засіданні 23.09.2014р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 24.07.2015р. та ухвалі від 03.09.2015р. не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 24.07.2015р. та ухвалу від 03.09.2015р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримані останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2013р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № 37/2013, у відповідності з п. 2.1. якого постачальник прийняв на себе зобов'язання поставляти покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та на умовах, визначених даним договором, оплатити поставлений товар.

Відповідно до п.2.2 договору, поставка товару здійснюється партіями, найменування, асортимент, серія (серійний номер), кількість, ціна, термін придатності і загальна сума товару, зазначені у видаткових накладних на кожну поставку, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.3.1 договору, поставка товару здійснюється зі складу позивача, партіями, відповідно до накладних, на підставі узгоджених заявок, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати узгодження заявки, за домовленістю сторін, за умови наявності відповідного товару на складі позивача.

Поставка товару здійснюється позивачем на умовах (DDP ІНКОТЕРМС 2010) - доставка товару з наступною адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1а (п.3.4 договору).

Умовами п.3.1.0 договору встановлено, що моментом прийому-передачі товару в місці його поставки є момент фактичної передачі товару відповідачу та підписання уповноваженою особою відповідача видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної та/або акту прийому-передачі товару.

Відповідно до п.4.1 договору, порядок розрахунків та строки оплати товару вказуються у Додатку № 1 до даного договору.

Так, сторонами було підписано Додаток № 1 до договору (далі - додаток № 1), п.1.1.2 якого встановлено, що відповідач зобов'язався перерахувати позивачу до 10-го числа місяця оплату за реалізований товар.

Відповідно до п.1.1.1. Додатку № 1 до договору, сторони встановили обов'язок відповідача надавати позивачу кожного 5-го числа місяця, з моменту поставки товару, звіт про реалізацію (продаж) товару за допомогою факсимільного зв'язку або електронною поштою. У випадку ненадання відповідачем звіту про реалізацію товару у встановлений п.1.1.1 додатку № 1 строк, вважається, що весь товар реалізований відповідачем, а відповідач зобов'язаний оплатити даний товар (п.2. Додатку № 1).

Також, умовами п.5.6 договору передбачено право відповідача повернути товар позивачу за письмовою згодою позивача не пізніше як за 3 (три) місяці до закінчення строку придатності товару, за умови збереження товарного вигляду товару (відсутність пошкоджень на упаковці та самому товарі, відсутність наклейок, цінників, бруду тощо).

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2014р. (п.10.1).

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем у період з січня 2014 року по грудень 2014 року за видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, неодноразово здійснювалось постачання відповідачу товару.

У відповідності до умов п.5.6 договору, відповідач здійснив повернення позивача товару загалом на суму 409 278,24 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами повернення, а також у порушення умов договору здійснив часткову оплату отриманого товару в сумі 206 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку позивача, однак повну вартість отриманого товару в сумі 130 907,44 грн. позивачу не оплатив.

Також, станом на 30.06.2014р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені товари у сумі 116 400,00 грн.

Отже, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 130 907,44 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 130 907,44 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 130 907,44 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 33 139,31 грн. пені, 3% річних у сумі 1656,97 грн. та інфляційні втрати в сумі 3403,59 грн., які нараховані на суму заборгованості 130 907,44 грн. за період з 28.04.2015р. по 28.09.2015р., починаючи з наступного дня після останнього здійсненого відповідачем повернення товару.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 7.2 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар, відповідач сплачує позивачу за кожний день прострочення пеню, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом терміну прострочення від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, встановив, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково згідно з уточненим розрахунком суду у сумі 27 027,90 грн. за період з 28.04.2015р. (як визначено позивачем у розрахунку) до 31.08.2015р. (дата складання та підписання позивачем розрахунку).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, задовольняє дані вимоги частково згідно з уточненим розрахунком суду у сумі 27 027,90 грн. за період з 28.04.2015р. (як визначено позивачем у розрахунку) до 31.08.2015р. (дата складання та підписання позивачем розрахунку), а саме: 3% річних у сумі 1355,70 грн. та інфляційні втрати в сумі 1008,05 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фудпласт» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 9, кв. 23; код ЄДРПОУ 36946891) на користь товариствоа з обмеженою відповідальністю «Трансатлантік Україна» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; код ЄДРПОУ 36883840) 130 907 грн. 44 коп. - основного боргу, 27 027 грн. 90 коп. - пені, 3% річних у сумі 1355 грн. 70 коп., інфляційні втрати в сумі 1008 грн. 05 коп., 3202 грн. 20 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.09.2015р.

Суддя А.І. Привалов