Рішення

від 15.09.2015 по справі 911/3421/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа № 911/3421/15

Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

20400, Черкаська обл., Тальнівський р-н, м. Тальне, вул. Чапаєва, буд.10

18000, м. Черкаси, вул. Кірова, буд. 55, офіс 22

до Приватного сільськогосподарського підприємства В«ПоділляВ» ,

08531, Київська обл., Фастівський р-н, с. Веприк, вул. Щорса, буд. 3

про стягнення 71 686,99 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 05.08.2015);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Приватного сільськогосподарського підприємства В«ПоділляВ» (далі - відповідач) про стягнення 71 686,99 грн., з яких: 30 450,00 грн. основного боргу, 16 226,93 грн. пені, 23 425,83 грн. інфляційних втрат та 1 584,23 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором на проведення сільськогосподарських робіт від 25.10.2013 № 25013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.08.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19585/15 від 25.08.2015) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 10.08.2015.

У судове засідання 25.08.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 10.08.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 15.09.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21656/15 від 15.09.2015) позивачем подано додатковий доказ.

У судовому засіданні 15.09.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю; відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.09.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - виконавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством В«ПоділляВ» (далі - замовник) укладено договір на проведення сільськогосподарських робіт від 25.10.2013 № 25013 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання на свій ризик виконати роботу по збиранню сільськогосподарських культур власними комбайними: CLAAS LEXION 480 - 1 одиниця (комплектація жатки зернові, ріпакові столи, візки для жатки, подрібнювач) на пальному замовника, за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.2. Договору, оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок та/або касу виконавця на підставі рахунків, підтверджених актами приймання-передачі етапів виконаних робіт і підписаних відповідальними особами замовника та виконавця, негайно або протягом 10 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі етапів виконаних робіт.

Договір набуває чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін і діє до грудня 2009 року, але, у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 9.1. Договору).

Відповідно до пункту 9.1. Договору та з урахуванням зазначення сторонами в акті виконаних робіт того, що спірні у справі роботи виконані на підставі вищевказаного Договору, суд дійшов висновку про чинність Договору протягом спірних правовідносин сторін.

На виконання умов Договору, позивачем надано відповідачу послуги на суму 30 450,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 01.11.2013, що підписаний у двосторонньому порядку представниками сторін та скріплений відбитками печаток обох сторін.

Наявність підпису представника відповідача на вказаному акті та відсутність у ньому зауважень до наданих послуг, оцінюється судом як прийняття відповідачем спірних послуг в обсягах і вартості, що вказані в акті.

Зазначений акт виконаних робіт відповідає вимогам Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» та є належним та допустимим доказом здійснення між сторонами господарської операції з надання послуг.

Крім того, позивачем складено до спірного акту рахункок-фактуру від 01.11.2011 № 0110/13.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано виписки Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», в якому відкрито поточний рахунок позивача, що засвідчені підписами уповноваженої особи банку та скріплені відбитками його печатки, за весь період спірних правовідносин позивача з відповідачем, відповідно до яких судом встановлено відсутність перерахування відповідачем позивачу коштів за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначений вище акт - у якості письмового доказу надання послуг за Договором позивачем відповідачу та прийняття їх відповідачем, банківські виписки - у якості письмових доказів для встановлення відсутності перерахування коштів відповідачем позивачу.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту Договору, він за правовою природою є договором про надання послуг, за якими одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частини 1, 2 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази повної їх оплати відсутні.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 30 450,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі пункту 5.2. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день затримки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 16 226,93 грн. та встановлено, що позивачем пеню нараховано надмірно, правильний розмір пені складає 2 134,00 грн., у зв'язку з чим, позовна вимога, у частині 14 092,93 грн. пені, задоволенню не підлягає.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявляє до стягнення 1 584,23 грн. 3% річних та 23 425,83 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що вказані вимоги позивачем нараховано надмірно, правильний розмір 3% річних складає 1 571,72 грн., а інфляційних втрат - 22 776,60 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги, у частині 12,51 грн. 3% річних та 649,23 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 30 450,00 грн., пені у розмірі 2 134,00 грн., 3% річних у розмірі 1 571,72 грн. та інфляційних втрат у розмірі 22 776,60 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню, решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства В«ПоділляВ» (08531, Київська обл., Фастівський р-н, с. Веприк, вул. Щорса, буд. 3, код ЄДРПОУ 31124772) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (20400, Черкаська обл., Тальнівський р-н, м. Тальне, вул. Чапаєва, буд.10, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 30 450 (тридцять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 1 571 (одна тисяча п'ятсот сімдесят одна) грн. 72 коп . 3% річних, 2 134 (дві тисячі сто тридцять чотири) грн. 00 коп. пені, 22 776 (двадцять дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 60 коп. інфляційних втрат та 1 450 (одна тисяча чотириста п'ятдесят) грн. 96 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 28.09.2015.

Суддя С.О. Саванчук