Рішення

від 15.09.2015 по справі 911/3420/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа № 911/3420/15

Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства В«Крюківський вагонобудівний заводВ» ,

39621, Полтавська обл., м. Кременчук, Крюківський р-н, вул. Івана Приходька, буд. 139

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВЕ-ГАЗВ» ,

07501, Київська обл., Баришівський р-н, смт Баришівка, вул. Торф'яна, буд. 28

про стягнення 11 903,89 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 30.05.2014 № 49/юр-67);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства В«Крюківський вагонобудівний заводВ» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВЕ-ГАЗВ» (далі - відповідач) про стягнення 11 903,89 грн., з яких: 7 349,70 грн. основного боргу, 1 816,70 грн. пені, 2 640,94 грн. інфляційних втрат та 96,55 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 26.12.2014 № 80-14/0-10-013/с.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.08.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19698/15 від 25.08.2015) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 10.08.2015.

У судове засідання 25.08.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 10.08.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 15.09.2015.

У судовому засіданні 15.09.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю; відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.09.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством В«Крюківський вагонобудівний заводВ» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ВЕ-ГАЗВ» (далі - замовник) укладено договір про надання послуг транспортними засобами від 26.12.2014 № 80-14/0-10-013/с (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується організовувати перевозку багажу, а замовник надати для перевозки багаж в об'ємах та на умовах згідно з погодженою сторонами заявкою (Додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.2. Договору, розрахунки між замовником та виконавцем здійснюються згідно з чинним законодавством, оплатою на підставі рахунку, акту виконаних робіт (наданих транспортних послуг) та документів, складених на підставі довідок і талонів замовника, підписаних відповідальною особою замовника, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця протягом 3 банківських днів.

Договір набирає сили з 26.12.2014 та діє до 31.12.2015, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх фінансових обов'язків (пункт 9.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивачем надано відповідачу послуги на суму 7 349,70 грн., що підтверджується заявками від 26.12.2014 та від 26.12.2014, подорожніми листами від 26.12.2014, від 26.12.2014, від 26.12.2014, талонами замовника, довідками та актами виконаних робіт (наданих транспортних послуг) від 31.01.2015 № 18/3, від 31.05.2015 № 18/4, що підписані у двосторонньому порядку представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток.

Наявність підписів представника відповідача на вказаних актах та відсутність у них зауважень до наданих послуг, оцінюється судом як прийняття відповідачем спірних послуг в обсягах і вартості, що вказані в актах.

Зазначені акти надання послуг відповідають вимогам Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» та є належними та допустимими доказами здійснення між сторонами господарських операцій з надання послуг.

Крім того, позивачем складено до спірних актів рахунки-фактури від 31.01.2015 № КВ-01116 та від 31.01.2015 № КВ-01117.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано довідку Публічного акціонерного товариства В«ОСОБА_2 АвальВ» від 20.08.2015 № Р3-В59/8-121, в якому відкрито поточний рахунок позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком його печатки, за весь період спірних правовідносин позивача з відповідачем, відповідно до якої судом встановлено відсутність перерахування відповідачем позивачу коштів за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище акти - у якості письмових доказів надання послуг за Договором позивачем відповідачу та прийняття їх відповідачем, банківську довідку - у якості письмового доказу для встановлення відсутності перерахування коштів відповідачем позивачу.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту Договору, він за правовою природою є договором про надання послуг, за якими одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частини 1, 2 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази повної їх оплати відсутні.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 7 349,70 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі пункту 5.2. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від невчасно оплаченої суми за кожний день прострочки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 1 816,70 грн. та встановлено, що позивачем пеню нараховано надмірно, правильний розмір пені складає 1 654,58 грн., у зв'язку з чим, позовна вимога, у частині 162,12 грн. пені, задоволенню не підлягає.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявляє до стягнення 96,55 грн. 3% річних та 2 640,94 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розмірів 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними і відповідають обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 96,55 грн. 3 % річних та 2 640,94 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 7 349,70 грн., пені у розмірі 1 654,58 грн., 3% річних у розмірі 96,55 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 640,94 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню, решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВЕ-ГАЗВ» (07501, Київська обл., Баришівський р-н, смт Баришівка, вул. Торф'яна, буд. 28, код ЄДРПОУ 38679209) на користь Публічного акціонерного товариства В«Крюківський вагонобудівний заводВ» (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, Крюківський р-н, вул. Івана Приходька, буд. 139, код ЄДРПОУ 05763814) 7 349 (сім тисяч триста сорок дев'ять) грн. 70 коп. основного боргу, 96 (дев'яносто шість) грн. 55 коп . 3% річних, 1 654 (одна тисяча шістсот п'ятдесят чотири ) грн. 58 коп. пені, 2 640 (дві тисячі шістсот сорок ) грн. 94 коп. інфляційних втрат та 1 802 (одна тисяча вісімсот дві) грн. 12 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 28.09.2015.

Суддя С.О. Саванчук