Рішення

від 15.09.2015 по справі 911/2982/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа № 911/2982/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», м.Київ

до Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Вороняцькі лани», с.Вороняки, Львівської області

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сендер», м.Бровари

про стягнення 65160,64 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - позивач) до Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Вороняцькі лани» (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сендер» (далі - відповідач 2) про стягнення 65160,64 грн.

Провадження у справі №911/2982/15 порушено відповідно до ухвали суду від 13.07.2015 року та призначено справу до розгляду на 28.07.2015 року.

27.07.2015 року до господарського суду від відповідача 1 надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

Відповідач 2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 28.07.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався на 11.08.2015 року.

Відповідач 2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 11.08.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Відповідач 1, у судове засідання 11.08.2015 року не з'явився, однак надіслав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Крім того, у зв'язку із неможливістю прибути у судове засідання відповідач 1 надіслав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Апеляційному суду Львівської області.

Ухвалою суду від 11.08.2015 року клопотання Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Вороняцькі лани» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та відкладено розгляд справи на 27.08.2015 року.

Відповідач 2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 27.08.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Заслухавши у судовому засіданні 27.08.2015 року пояснення представників сторін та дослідивши подані сторонами документи та докази господарський суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 15.09.2015 року.

В судовому засіданні 15.09.2015 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач-1 проти позову заперечував з викладених у відзиві підстав. Відповідач-2 в судове засідання 15.09.2015 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Враховуючи, що неявка відповідача-2 в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача на підставі матеріалів наявних у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (позивач) та Приватним підприємством «Приватна агрофірма «Вороняцькі лани» (відповідач - 1) укладено Договір поставки № АП-18-0008 від 27.02.2014 року (далі - Договір поставки).

На виконання зобов'язань згідно Договору поставки позивачем був поставлений відповідачу-1 товар в обумовленій кількості та асортименті, а саме: 31.03.2014 року на суму 92 349,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № АП-18-0056 від 31.03.2014 року; 09.04.2014 року на суму 61 120,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № АП-18-0108 від 09.04.2014 року. Всього на суму 153470 грн.

Згідно графіку розрахунків по Договору відповідач-1 був зобов'язаний сплатити позивачу вартість товару у наступні строки:

- 30941,20 грн. - не пізніше 15.04.2014 року;

- 15 470,60 грн. - не пізніше 20.08.2014 року;

- 108 294,20 грн. - не пізніше 20.11.2014 року.

Також, 16.06.2014 року між позивачем та відповідачем-1 укладено додаткову угоду № АП-18-0008ДС1 до Договору, відповідно до якої відповідач-1 зобов'язувався повернути позивачу товар у визначеному асортименті і кількості на загальну суму 44 042,80 грн.

22.10.2014 року між позивачем та відповідачем-1 укладено додаткову угоду № АП-18-0008ДС2 до Договору, відповідно до якої відповідач-1 зобов'язувався повернути позивачу товар у визначеному асортименті й кількості на загальну суму 1 236,00 грн.

Відповідач-1 повернув позивачу товар у визначеному асортименті й кількості: 17.06.2014 року на загальну суму 25 564,60 грн., що підтверджується прибутковою накладною (поверненням) № АП-18-0011 від 17.06.2014 року; 17.06.2014 року на загальну суму 18 478,20 грн., що підтверджується прибутковою накладною (поверненням) № АП-18-0012 від 17.06.2014 року. Всього на суму 44042,80 грн.

Як зазначив позивач, відповідно до банківської виписки за 25.03.2014 року відповідачем-1 було сплачено 5 000,00 грн., за банківською випискою від 28.03.2014 року сплачено 10 000,00 грн., за банківською випискою від 08.04.2014 року сплачено 10 000 грн., за банківською випискою від 21.10.2014 року сплачено 7 900,00 грн., за банківською випискою від 15.12.2014 року сплачено 46 459,74 грн., за банківською випискою від 16.12.2014 року сплачено 30 067,46 грн. Всього на суму 109427,20 грн.

Таким чином, з врахуванням повернення товару та здійснених проплат, відповідачем-1 погашено заборгованість за отриманий товар на суму 153470 грн., тобто на суму поставки.

Однак, позивач стверджує, що відповідачем погашення заборгованості відбувалось з простроченням платежів, у зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача-1 2045,72 грн. річних, 1432,01 грн. пені, 45268,83 грн. курсової різниці, 16414,08 грн. штрафу.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 2.2 Договору поставки, при остаточному розрахунку здійснюється перерахунок вартості Товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США на дату оплати відповідно до графіку закріпленого в п. 2.1. цього договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач-1 всупереч умовам Договору поставки не сплатив курсову різницю за поставлений товар, відповідно до п. 2.2. Договору та додаткових договорів (угод) до нього, частково оплатив вартість поставленого Товару.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача-1 курсову різницю в сумі 45 268,83 грн. у зв'язку з простроченням платежів.

Також, згідно з п. 5.2 Договору позивач просить стягнути з відповідача-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, що за розрахунком позивача складає 1 432,01 грн.

Згідно п. 5.3. Договору Сторони прийшли до згоди, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно бути виконане.

Згідно з п. 5.5. Договору Сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 днів з дати, коли Товар повинен бути сплачений відповідачем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 2 045,72 грн. річних.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного Договору більш ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні штраф у розмірі 15 % від ціни договору. 15 % від ціни договору згідно розрахунку позивача складає 16 414,08 грн.

Також, позивач повідомив та надав докази, що для забезпечення виконання зобов'язання відповідачем-1, було укладено між ТОВ «Хімагромаркетинг» та ТОВ «Сендер» (відповідач-2) Договір поруки № ПР-18-0008 від 24.10.2014 року (далі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору Поруки, ТОВ «Сендер» є поручителем перед ТОВ «Хімагромаркетинг» за належне виконання зобов'язань Приватним підприємством «Приватна агрофірма «Вороняцькі лани» по Договору. Поручитель зобов'язується відповідати за своєчасне та повне виконання відповідачем-1 зобов'язань у повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат Кредитора тощо.

Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 2 045,72 грн. річних; 1 432,01 грн. пені; 45 268,83 грн. курсової різниці; 16 414 ,08 грн. штрафу.

Відповідач-1 надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначив, що визначена Договором поставки вартість товару в повному обсязі сплачена, що виключає можливість зміни ціни Договору після його виконання, заперечував обґрунтованість та правомірність вимоги про стягнення курсової різниці та нарахування штрафу, просив застосувати скорочений строк позовної давності для стягнення неустойки.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи викладені у відзиві обставини, судом встановлено, що всього позивач поставив відповідачу за наведеними в позові накладними товар на суму 153470 грн.

Згідно графіку розрахунків по Договору відповідач-1 був зобов'язаний сплатити позивачу вартість товару у наступні строки: 30941,20 грн. - не пізніше 15.04.2014 року; 15 470,60 грн. - не пізніше 20.08.2014 року; 108 294,20 грн. - не пізніше 20.11.2014 року.

Щодо платежу в сумі 30941,20 грн. - не пізніше 15.04.2014 року, відповідачем-1 було сплачено 25.03.2014 року 5 000,00 грн., 28.03.2014 року сплачено 10 000,00 грн., 08.04.2014 року сплачено 10 000 грн., тобто всього 25000 грн. Відповідно, простроченою є сума 5941,20 грн. в період з 16.04.2014 року по 16.06.2014 року, оскільки відповідач-1 повернув позивачу товар на суму 44 042,8 грн. 17.06.2014 року, чим закрив заборгованість за попередній період і станом на день настання наступного терміну оплати - 20.08.2014 року (на суму 15 470,60 грн.) з врахуванням повернення товару, заборгованість відповідача відсутня.

На момент настання кінцевого строку оплати - 20.11.2014 року (на суму 108 294,20 грн.) відповідачем сплачено 21.10.2014 року 7 900,00 грн. та за рахунок повернення товару закрито заборгованість на 22631 грн., всього на 30531 грн. Також, 22.10.2014 року між позивачем та відповідачем-1 укладено додаткову угоду № АП-18-0008ДС2 до Договору, відповідно до якої відповідач-1 зобов'язувався повернути позивачу товар у визначеному асортименті й кількості на загальну суму 1 236,00 грн. (однак поставка на відповідну суму не відбувалась), тому станом на 22.10.2014 року вважається закритою також заборгованість на суму 1 236,00 грн.

Відповідно станом на 20.11.2014 року (з 21.11.2014 року) прострочення було на суму 76527,20 грн. і тривало до 14.12.2014 року (сплата 15.12.2014 року 46 459,74 грн.), з 15.12.2015 року прострочення відповідно на суму 30067,46 грн. до 15.12.2014 року (сплата 16.12.2014 року 30 067,46 грн.).

Таким чином, відповідачем-1 було допущено прострочення на суму сума 5941,20 грн. в період з 16.04.2014 року по 16.06.2014 року (62 дні), на суму 76527,20 грн. з 21.11.2014 року до 14.12.2014 року (24 дні) та на суму 30067,46 грн. з 15.12.2015 року до 15.12.2014 року (1 день).

Щодо нарахованих пені та штрафу на заборгованість на суму 5941,20 грн. в період з 16.04.2014 року по 16.06.2014 року (62 дні), судом встановлено, що нарахування пені не перевищує встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк, оскільки прострочення тривало понад 30 днів, були підстави для нарахування штрафу.

Оскільки, сторонами в п. п.5.3.,5.4. Договору погоджено трирічний строк давності для стягнення неустойки, до вимог про стягнення пені та штрафу скорочений строк давності не застосовується. Таким чином, вимоги про стягнення пені та штрафу за період з 16.04.2014 року по 16.06.2014 року (62 дні) правомірні і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи незначну суму прострочення 5941,20 грн., нарахування штрафу в розмірі 15% від суми Договору, що складає 16414,08 грн. є значно завищеним, тому суд керуючись ст. 551 Цивільного кодексу України визначає суму штрафу у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України в розмірі 15% від суми простроченого зобов'язання, що складає 891,18 грн.

Пеня в сумі 1432,01 грн. та річні в сумі 2045,72 грн. правомірно нараховані на фактичні суми заборгованості за періоди прострочення, тому відповідні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення курсової різниці судом встановлено, що згідно з п. 1.3.Договору поставки від 27.02.2014 року № АП-18-0008 фактичний курс купівлі долара США на дату складання цього Договору становить 10.3 грн./долара США. Під фактичним курсом купівлі долара США розуміється курс купівлі долара США, встановлений філією та/або відділенням Банку, в якому у Продавця відкрито поточний рахунок, на відповідну дату».

Відповідно до ст. ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Договором передбачена можливість формування ціни за формулою з прив'язкою до іноземної валюти, однак, договір виконано 16.12.2014 року.

Як визначено ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Як визначено п. 2.2. Договору поставки, при розрахунку здійснюється перерахунок вартості Товару з врахуванням фактичного курсу купівлі дол.США на дату оплати відповідно до графіку закріпленого в. п. 2.1. Договору за погодженою сторонами формулою (в розрахунку якої враховується курс на дату укладення Договору). В разі порушення Покупцем строків оплат перерахунок вартості Товару здійснюється на дату надходження коштів.

Однак, позивачем всі проплати, в тому числі, які сплачені без прострочення, обраховані за курсом дол.США на момент фактичних сплат, що суперечить п. 2.2. Договору поставки.

Крім того, згідно з п. 2.3. Договору поставки підтвердженням фактичного курсу купівлі дол.США є довідка банку. При застосуванні п. 2.2. Договору Продавець виставляє рахунок-фактруру, який Покупець зобов'язаний оплатити протягом 1 банківського дня.

Вартість вважається сплаченою повністю коли остаточна оплата розрахована в порядку п. 2.2. Договору перерахована Продавцю.

Оскільки на момент настання строку оплати Продавцем не розраховано вартість в порядку п. 2.2. Договору поставки (не виставлено рахунок-фактуру) і погоджена сторонами в Договорі вартість Товару сплачена повністю остаточно 16.12.2014 року, відповідач є таким, що належним чином виконав зобов'язання з оплати Товару.

Оскільки, п.2.2 Договору не визначає безумовного застосування курсової різниці, а надає сторонам право коригування ціни товару в залежності від курсу дол. США, відповідне право реалізується шляхом виставлення Продавцем рахунку-фактури (для непрострочених платежів на момент настання строку оплати, для прострочених платежів в момент оплати), які підлягають сплаті протягом 1 банківського дня.

Однак, позивачем рахунки-фактури на курсову різницю не виставлялись, до позову додано рахунок-фактуру на всю суму курсової різниці, який надісланий відповідачу 08.07.2015 року, тобто після погашення всієї суми заборгованості. Крім того, позивачем не обґрунтовано, що на момент звернення до суду настав строк оплати такого рахунку-фактури.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 45268,83 грн. курсової різниці задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Таким чином, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 891,18 грн. штрафу, 1432,01 грн. пені та 2045,72 грн. річних. В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з врахуванням суми штрафу, яка зменшена судом) в рівних частках.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Вороняцькі лани» (80751, Львівська обл, Золочівський р-н, с. Вороняки, код 35130486) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сендер» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул Київська, 290, код 37852965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, п-т Возз'єднання, 15, код 30262667) 891,18 грн. штрафу, 1432,01 грн. пені та 2045,72 грн. річних.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Вороняцькі лани» (80751, Львівська обл, Золочівський р-н, с. Вороняки, код 35130486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, п-т Возз'єднання, 15, код 30262667) 278,87 грн. витра по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сендер» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул Київська, 290, код 37852965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, п-т Возз'єднання, 15, код 30262667) 278,87 грн. витра по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик