Рішення

від 30.09.2015 по справі 914/2690/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2015р. Справа№ 914/2690/15

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю В«Тандем - 2002В» , м. Полтава,

до відповідача: Приватного підприємства В«Флора - СВ» , с. Межиріччя Сокальського району Львівської області,

про стягнення 78' 152,81 грн.

Суддя Яворський Б.І. при секретарі Кубара А.

Представники:

від позивача : ОСОБА_1,

від відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3

На розгляд господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю В«Тандем - 2002В» подано позов до Приватного підприємства В«Флора - СВ» про стягнення 98' 112,56 грн.

Ухвалою суду від 06.08.2015р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 25.08.2015р. Розгляд справи відкладався на 08.09.2015р. та на 30.09.2015 р. У судових засіданнях 08.09.2015р. та 30.09.2015р. оголошувалася перерва.

15.09.2015 р. представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, у якій він просить стягнути з відповідача 29' 474,36 грн. основного боргу, 18' 894,72 грн. пені, 7' 035,09 грн. 10% річних, 22' 748,64 грн. - інфляційних втрат, разом - 78' 152,81 грн. заборгованості.

Щодо даної заяви суд зазначає наступне. Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Суд враховує положення пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

У судове засідання 30.09.2015р. представник позивача з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договорів поставки №13/08/1 від 13.08.2013 р. не оплачено повну вартість поставленого товару, внаслідок чого непогашеною залишається заборгованість у сумі 29' 474,36 грн. Крім того, відповідачу нараховано 18' 894,72 грн. пені, 7' 035,09 грн. 10% річних, 22' 748,64 грн. - інфляційних втрат.

У судовому засіданні 30.09.2015р. представники відповідача позов визнали частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

13.08.2013р. між ТзОВ «Тандем-2002» (постачальник, позивач) та ПП «Флора-С» (покупець, відповідач) укладено договір поставки №13/08/1, відповідно до п.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця білково-мінеральні-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар за погодженням сторін, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених договором. Найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказуються у видаткових накладних постачальника на товар. Усі видаткові накладні, за якими постачальник поставив покупцеві товар протягом терміну дії цього договору, відносяться до цього договору, якщо інше не випливає з відміток або тексту цих накладних (п.2.1, 2.2 договору). Оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника (п.5.1 договору). У разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми (п.8.3 договору). Договір діє до 31.12.2013р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (п.11.2 договору).

13.08.2013р. позивач поставив відповідачу товар на суму 40' 000,00 грн. згідно накладної №Т-00001615.

За отриманий товар відповідач здійснив наступні оплати: 29.10.2013р. на суму 2' 696,51 грн. (платіжне доручення №46), 22.01.2015р. на суму 5' 691,90 грн. (платіжне доручення №44), 30.06.2015р. на суму 2' 137,23 грн. (платіжне доручення №46).

28.04.2015р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором.

Доказів погашення усієї заборгованості станом на дату прийняття рішення відповідачем не подано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договорів поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи, товар відповідачу поставлений позивачем, проте повна вартість поставленого товару відповідачем не оплачена. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 29' 474,36 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України та п.5.4 договору позивач просить стягнути з відповідача 22' 748,64 грн. інфляційних втрат. Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, зазначає, що до стягнення з відповідача підлягає 22' 172,78 грн. інфляційного збільшення суми боргу.

На підставі п.8.2 договору поставки за порушення строків оплати товару позивач просить стягнути з відповідача 18' 894,72 грн. пені. При цьому оскільки у п.10.3 договору передбачено, що штрафні санкції нараховуються за весь період прострочення виконання зобов'язань, розрахунок пені зроблений за період з 14.08.2013р. по 27.07.2015р. включно. З даного приводу суд звертає увагу позивача на таке.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 ГК України).

У п.2.5 постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. Пленум Вищого господарського суду України зазначає наступне. Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу , за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст.252 ЦК України).

Частина 6 ст.232 ГК України передбачає загальне правило, що строк нарахування пені становить 6 місяців з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане. Сторони у договорі вправі змінити такий строк, однак, враховуючи ст.ст.251,252 ЦК України, це може бути здійснено шляхом встановлення іншого строку - періоду у часі, який визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Тому положення про те, що штрафні санкції нараховуються за весь період прострочення виконання зобов'язань не можна розглядати як встановлення іншого строку нарахування пені. Отже, у даному випадку нарахування пені припиняється через 6 місяців.

Суд, здійснивши перерахунок суми пені, зазначає, що правомірною до стягнення з відповідача є 2' 518,61грн. пені.

На підставі п.8.3 договору за прострочення оплати суми отриманого товару позивач правомірно нарахував відповідачу 7' 035,09 грн. 10% річних.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Оскільки позивач зменшив позовні вимоги, то на підставі п.1 ч.1 ст.7 ЗУ В«Про судовий збірВ» 729,72 грн. необхідно повернути позивачу.

У силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 530, 610, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Флора-С» ( 80084, Львівська обл., Сокальський район, с.Межиріччя, вул.Шахтарська, 35-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32327249 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002» ( 36009, м.Полтава, вул. Кондратенка, 6А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32081777) 29' 474,36 грн. заборгованості, 2' 518,61 грн. пені, 7' 035,09 грн. 10% річних, 22' 172,78 грн. інфляційних втрат та 1' 218,00 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю В«Тандем - 2002В» ( 36009, м.Полтава, вул. Кондратенка, 6А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32081777) з Державного бюджету України 729,72 грн. сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №1689 від 27.07.2015р.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 30.09.2015р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 01.10.2015 р.

Суддя Яворський Б.І.