Рішення

від 01.10.2015 по справі 920/1210/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.2015 Справа № 920/1210/15

Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Пономаренко Н.М., розглянувши матеріали справи №920/1210/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми;

до відповідача: Приватного підприємства «Рубін», м. Суми

про стягнення 10138 грн 27 коп;

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 26 від 07.05.2015);

Від відповідач: не з'явився;

Суть спору : позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача борг за договором № 161-Т від 01.11.2008 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 6649 грн. 91 коп., а також 1395 грн. 19 коп. пені, 80 грн. 43 коп. - 3% річних, 2012 грн. 74 коп. - інфляційних, а також покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

09.09.2015 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає про визнання суми боргу, проте просить суд відстрочити оплату заборгованості в розмірі 10138 грн. 27 коп, шляхом поступового погашення заборгованості згідно графіка за умови сплати поточних платежів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та заперечував проти розстрочення суми заборгованості.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд встановив:

01.11.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 161-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, згідно умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач в свою чергу зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Факт постачання відповідачу теплової енергії підтверджується матеріалами справи, а саме: актами приймання - передачі теплової енергії, підписаними сторонами, та рахунками.

Згідно з п. 3.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.5 договору, відповідач до 15 числа розрахункового періоду повинен був сплачувати вартість зазначеної в договорі кількості спожитої теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не сплатив вартість спожитої теплової енергії, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 6649 грн. 91 коп.

Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6649 грн 91 коп заборгованості за надані послуги суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1395 грн. 19коп. пені, 80 грн. 43 коп. - 3% річних та 2012 грн. 00 коп. інфляційних збитків.

Згідно п. 5.1.5 договору у разі несвоєчасної сплати споживачем (відповідачем) грошових коштів, які передбачені умовами договору, за послуги виконавця (позивача), споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов'язання споживачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання (боргу) за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов'язання. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання , зобов'язується сплатити виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня за період 01.10.2014 року по 17.07.2015 року і складає 1395 грн. 19 коп.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, як зазначено вище, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки позивачем здійснено розрахунок суми пені без врахування зазначеного, пеня нарахована за період з 01.10.2014 року по 17.07.2015 року, судом здійснено перерахунок пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру пені, згідно з яким загальний розмір пені становить 1314 грн. 60 коп. На суму боргу 220 грн. 57 коп. здійснено нарахування пені за період з 01.10.2014 року по 11.04.2015 року і становить 34 грн. 95 коп., на суму 767 грн. 40 коп. здійснено нарахування пені за період з 11.12.2014 року по 11.06.2015 року і становить 181 грн. 02 коп., на іншу суму боргу пеня розрахована правомірно.Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2014.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 6649 грн. 91 коп. заборгованості, 1314 грн. 60 коп. пені, 80 грн. 43 коп -3% річних та 2012 грн. 74 коп. інфляційних збитків.

Що стосується клопотання відповідача щодо розстрочення суми заборгованості, то суд вважає дане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відсутність грошових коштів не є винятковою обставиною у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, що зумовила б неможливість виконати судове рішення або ускладнила його виконання.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача та часткового погашення боргу після порушення провадження у справі, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1812 грн. 47 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Рубін» (40030, м. Суми, вул. Матроса Желєзняка, буд. 39/8 і.к. 30321271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10 і.к. 33698892) 6649грн. 91 коп. заборгованості за надані послуги, 1314 грн. 60 коп. пені, 80грн. 43 коп - 3% річних, 2012 грн. 74 коп. інфляційних збитків, 1827грн. 00 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 80 грн. 55 коп. пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.10.2015 року.

Суддя І.В. Зайцева