Рішення

від 28.09.2015 по справі 918/849/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р. Справа № 918/849/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Щербині С.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема-Рівне"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова справа"

про стягнення заборгованості в сумі 38 283 грн. 23 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №2/2015 від 05.08.2015р.;

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні 28 вересня 2015 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема-Рівне" (далі - ТзОВ "Тема-Рівне", позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова справа" (далі - ТзОВ "Нова справа", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 38 283 грн. 23 коп., з яких 12 954 грн.23 коп. - заборгованості за товар, 5 707 грн. 10 коп. - пені, 5 707 грн. 10 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 5 076 грн. 83 коп. - процентів річних, 8 837 грн. 97 коп. - втрат від інфляції.

Ухвалою суду від 28 липня 2015 року позовну заяву №64 від 15.06.2015р. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/849/15, розгляд якої призначено на 06 серпня 2015 року.

03 серпня 2015 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про те, що , що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору (а.с. 32-33).

Крім того, 06 серпня 2015 року від представника позивача на адресу суду надійшов супровідний лист про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 35-37).

06 серпня 2015 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 38).

Ухвалою суду від 06 серпня 2015 року розгляд справи відкладено на 31 серпня 2015 року.

20 серпня 2015 року від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Також, 31 серпня 2015 року надійшов супровідний лист про доручення до матеріалів справи копії акту звірки взаєморозрахунків (а.с. 44,46-47).

Ухвалою суду від 31 серпня 2015 року розгляд справи відкладено на 14 вересня 2015 року.

14 вересня 2015 року у судовому засіданні представником позивача подано виписку по рахунку, супровідний лист, претензію та докази її надсилання на адресу відповідача про оплату товару (а.с. 57-60).

Ухвалою суду від 14 вересня 2015 року розгляд справи відкладено на 28 вересня 2015 року у зв'язку з неявкою відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 28 вересня 2015 року підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та наполягала на задоволенні позову.

У судові засідання відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, однак належним чином був повідомлений про місце, дату, час проведення судових засідань, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 31, 43). Проте, ухвала суду про відкладення розгляду справи від 14.09.2015р. повернулася на адресу суду з відміткою поштового зв'язку на конверті із зазначенням причини про невручення: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 66).

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду від 14.09.2015р про відкладення розгляду справи була надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33001, Рівненська обл., м. Рівне., вул. П. Могили, будинок, 28. Проте вказане поштове відправлення було повернуто підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну зберігання (а.с. 66).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Така сама правова позиція знайшла своє відображення в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2015 року представник відповідача ознайомився із матеріалами даної справи (а.с. 44).

Не з'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судові засідання, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2014 року між ТзОВ "Тема-Рівне" (далі - Продавець) та ТзОВ "Нова справа" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №2210 (далі - Договір) (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцю, а Покупець зобов'язується купити (прийняти у власність) і оплатити на умовах, передбачених даним Договором товари побутової хімії, особистої гігієни, косметики та парфумерії (далі - товар).

Конкретне найменування та асортимент товару, що продається на умовах даного Договору визначається у видаткових накладних (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору розрахунки по даному Договору здійснюються з відстроченням платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар протягом (не пізніше) 21 календарних днів з моменту його отримання.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що в разі порушення строків оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю проценти за користування грошовими коштами Продавця. Сторони домовилися встановити розмір процентів за користування грошовими коштами Продавця в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період користування грошовими коштами.

За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним Договором сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством і умовами даного Договору (п. 6.1. Договору).

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що у разі порушення строку оплати товару, Покупець зобов'язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний розпочатий день (добу) прострочення, а також проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 36% річних від простроченої суми. Пеня, передбачена даним пунктом, нараховується протягом всього строку (періоду) прострочення виконання грошового зобов'язання до моменту його повного та належного виконання.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2015 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 8.1. Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача і відповідача. Їхні підписи скріплені відтисками печаток.

Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 49 954 грн. 23 коп., що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками позивача і відповідача. Їхні підписи скріплені відтисками печаток (а.с. 17-25).

Як вбачається з виписки по рахунку №26002114271 з 14.10.2014р. до 12.06.2015р. відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості в сумі 37 000 грн. (а.с. 26).

07 квітня 2015 року позивачем на адресу відповідача відправлено лист №26 від 06.04.2015р., в якому вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 19 954 грн. 23 коп. (а.с. 58, докази направлення (а.с. 59).

Судом встановлено, що зазначений вище лист відповідач отримав 16 квітня 2015 року, після чого 17.04.2015р. оплатив заборгованість в сумі 3 000 грн., 20.04.2015р. - 2 000 грн., 18.05.2015р. - 2 000 грн. (а.с. 59, 58).

Як зазначає позивач, станом на момент звернення з позовом до господарського суду Рівненської області, відповідач не сплатив заборгованість в сумі 12 954 грн. 23 коп..

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що розрахунки по даному Договору здійснюються з відстроченням платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар протягом (не пізніше) 21 календарних днів з моменту його отримання.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається порушення термінів виконання грошового зобов'язання по Договору купівлі-продажу №2210 від 22 жовтня 2014 з боку ТзОВ "Нова справа".

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На час розгляду справи доказів оплати основного боргу в сумі 12 954 грн. 23 коп. матеріали справи не містять.

На підставі наведеного суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 12 954 грн. 23 коп. основного боргу за поставлений товар обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 5 707 грн. 10 коп. - пені, 5 707 грн. 10 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 5 076 грн. 83 коп. - процентів річних, 8 837 грн. 97 коп. - втрат від інфляції судом враховується наступне.

Згідно ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що у разі порушення строку оплати товару, Покупець зобов'язується сплатити Продавцю проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 36% річних від простроченої суми.

Отже, сторони передбачили інший розмір відсотків річних, ніж той, що передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд зауважує, що позивач при розрахунку 36% річних помилково брав у розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості, а відтак відповідно до розрахунку зробленого судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE розмір 36% річних становить 5 040 грн. 46 коп..

Відтак, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума 36% річних, яка за розрахунком суду складає 5 040 грн. 46 коп. (а.с. 72-73).

Крім того, позивач при розрахунку втрат від інфляції помилково брав у розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості, а відтак відповідно до розрахунку зробленого судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE розмір втрат від інфляції становить 8 471 грн. 90 коп..

Відтак, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума втрат від інфляції, яка за розрахунком суду складає 8 471 грн. 90 коп. (а.с. 70-71).

Враховуючи умови Договору №2210 від 22 жовтня 2014 року щодо строків виконання грошових зобов'язань, дати зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар, заявлені позивачем періоди нарахування, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 5 040 грн. 46 коп. - відсотків річних та 8 471 грн. 90 коп. - втрат від інфляції. У решті заявлених до стягнення відсотків річних у сумі 36 грн. 37 коп. та втрат від інфляції у сумі 336 грн. 07 коп. - необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою (ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3. Договору визначено, що у разі порушення строку оплати товару, Покупець зобов'язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний розпочатий день (добу) прострочення. Пеня, передбачена даним пунктом, нараховується протягом всього строку (періоду) прострочення виконання грошового зобов'язання до моменту його повного та належного виконання .

Судом встановлено, що умовами Договору №2210 від 22 жовтня 2014 року сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

З огляду на умови п. 6.3. Договору №2210 купівлі-продажу від 22.10.2014 року, суд дійшов висновку, що пеня стягується за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, по день фактичної оплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №910/6379/14.

Водночас, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу.

Таким чином, позивач при розрахунку пені помилково брав в розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості, а відтак відповідно до розрахунку зробленого судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE розмір пені становить 5 668 грн. 01 коп..

Зважаючи на строки виконання грошового зобов'язання, визначені Договором №2210 від 22 жовтня 2014 року, дати зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар, заявлені позивачем періоди нарахування, суд вважає правомірною до нарахування пеню в розмірі 5 668 грн. 01 коп..

Відтак, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає пеня, яка за розрахунком суду складає 5 668 грн. 01 коп. (а.с. 68-39).

На підставі наведеного задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 5 668 грн. 01 коп. пені. У решті заявленої до стягнення пені в сумі 39 грн. 09 коп. - необхідно відмовити.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 5 707 грн.10 коп..

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що в разі порушення строків оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю проценти за користування грошовими коштами Продавця. Сторони домовилися встановити розмір процентів за користування грошовими коштами Продавця в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період користування грошовими коштами.

Згідно ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, суд зауважує, що позивачем при розрахунку процентів за користування чужими грошовими коштами позивач помилково брав у розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості, а відтак відповідно до розрахунку зробленого судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE розмір процентів за користування чужими грошовими коштами становить 5 668 грн. 01 коп..

Відтак, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума процентів за користування чужими грошовими коштами, яка за розрахунком суду складає 5 668 грн. 01 коп. (а.с. 74-75).

На підставі наведеного задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 5 668 грн. 01 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами. У решті заявлених до стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 39 грн. 09 коп. - необхідно відмовити.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТзОВ "Тема-Рівне" до ТзОВ "Нова справа" підлягають задоволенню в частині стягнення 12 954 грн. 23 коп. - заборгованості, 5 668 грн. 01 коп. - пені, 5 668 грн. 01 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 5 040 грн. 46 коп. - процентів річних, 8 471 грн. 90 коп. - втрат від інфляції. У решті позовних вимог необхідно відмовити, а саме в частині стягнення 39 грн. 09 коп. - пені, 39 грн. 09 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 36 грн. 37 коп. - процентів річних, 336 грн. 07 коп. - втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1 804 грн. 06 коп..

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова справа" (33001, м. Рівне, вул. П. Могили, буд. 28, код ЄДРПОУ 31765825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тема-Рівне" (33009, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 111, код ЄДРПОУ 35504783) 12 954 (дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 23 коп. - заборгованості, 5 668 (п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 01 коп. - пені, 5 668 (п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 01 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 5 040 (п'ять тисяч сорок) грн. 46 коп. - процентів річних, 8 471 (вісім тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 90 коп. - втрат від інфляції та 1 804 (одну тисячу вісімсот чотири) грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

У решті позовних вимог, а саме в частині стягнення 39 грн. 09 коп. - пені, 39 грн. 09 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 36 грн. 37 коп. - процентів річних, 336 грн. 07 коп. - втрат від інфляції - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2015 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (33009, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 111);

3- відповідачу рекомендованим (33001, м. Рівне, вул. П. Могили, буд. 28).