Рішення

від 28.09.2015 по справі 922/5301/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р.Справа № 922/5301/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобову Р.М.

розглянувши справу

за позовом Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський до Комунального підприємства "Первомайське бюро технічної інвентаризації", м. Первомайський про стягнення коштів в розмірі 30600,00 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 13.08.2015о.;

Представник відповідача - ОСОБА_2 (керівник).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Первомайське комунальне підприємство "Тепломережі", м. Первомайський, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Первомайське бюро технічної інвентаризації" про стягнення заборгованості за договором № 2560 від 01.11.2011р. про постачання теплової енергії в розмірі 30600,00 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 14.09.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначене судове засідання на 28.09.2015р. об 11:15 год.

У судовому засіданні 28.09.2015р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 38973), які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача, присутній у судовому засіданні 28.09.2015р. проти позову не заперечував, через канцелярію суду надав відзив на позов (вх. №38505), в якому зазначив про сплату 500,00 грн. суми боргу та просив суд надати розстрочку сплати суми заборгованості в розмірі 30100,00 грн. та судового збору в розмірі 1378,00 грн. терміном на 12 місяців, відповідно до графіку. Наданий відзив судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача не заперечував проти надання відповідачу розстрочки на погашення заборгованості, яка виникла у відповідача за договором від 01.11.2011р. (вх. № 38971).

У судовому засіданні 28.09.2015р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_3 України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, 01.11.2011р. між Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі", м. Первомайський (позивач, енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством "Первомайське бюро технічної інвентаризації". м. Первомайський (відповідач, споживач) укладено договір про постачання теплової енергії, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах і ремонтувати систему опалення споживача на підставі окремого договору на обслуговування, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 6.3. договору, споживач, за 15 днів до початку розрахункового періоду своїм дорученням самостійно сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).

Як зазначив позивач, завертаючись до господарського суду з даним позовом, відповідач, в порушення умов договору має заборгованість по оплаті за надану позивачем теплову енергію, яка, станом на 01.09.2015р. складає 30600,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується, а згідно ч. 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, відповідно до матеріалів справи, надання послуг з постачання теплової енергії у приміщення відповідача , підтверджується актами про включення системи опалення в приміщення відповідача, актами звірки взаєморозрахунків, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками установ. Факт споживання теплової енергії відповідачем в спірний період також не заперечується відповідачем, проте, відповідач свої зобов"язання за договором № 2560 від 01.11.2011р. щодо своєчасної оплати за отриману теплову енергію виконав не в повному обсязі та не надав суду доказів на підтвердження пред'явленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 30600,00 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за поставлену теплову енергію за договором № 2560 від 01.11.2011р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором № 2560 від 01.11.2011р., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за договором № 2560 від 01.11.2011р. в сумі 30600,00 грн., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що під час розгляду справи, відповідачем було добровільно сплачено 500,00 грн. заборгованості за договором від 01.11.2011р., що підтверджується платіжним дорученням від 21.09.2015р.

Враховуючи викладене, суд, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, припиняє провадження в цій частині позовних вимог, в зв'язку з чим на користь позивача підлягає стягненню 30100,00 грн. заборгованості за договором від 01.11.2011р.

Розглянувши клопотання представника відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 121 ГПК України про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Згідно з п. 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до 7.2. зазначеної Постанови підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочки виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи, що позивач не заперечує проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення, суд вважає за можливе її задовольнити як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та надати відповідачу розстрочку виконання рішення в частині стягнення 301000,00 грн. заборгованості за договором від 01.11.2011р. та 1378,00 грн. судового збору, відповідно до наданого відповідачем графіку, а саме: до 30.10.2015р. -500,00 грн., до 30.11.2015р. - 500,00 грн., до 30.12.2015р. - 500,00 грн., до 30.01.2016р. - 5000,00 грн., до 30.02.2016р. 4000,00 грн., до 30.03.2016р. - 4000,00 грн., до 30.04.2016р. - 4000,00 грн., до 30.05.2016р. - 4000,00 грн., до 30.06.2016р. - 4000,00 грн., до 30.07.2016р. - 4000,00 грн., до 30.08.2016р. - 4000,00 грн., до 30.09.2016р. - 1478,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та вважає, що оскільки спір доведено до суду саме з вини відповідача і частину заборгованості він погасив вже після звернення позивача із позовом до суду, судовий збір у повному обсязі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 65, 82-85, 121 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позов відмовити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Первомайське бюро технічної інвентаризації" (64102, Харківська область, м. Первомайський, мікрорайон 1/2, буд.35, код ЄДРПОУ 22614004) на користь Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (64102, Харківська область, м. Первомайський, мікрорайон 1/2, д/с №9, код ЄДРПОУ 31679569) суму заборгованості за договором від 01.11.2011р. в розмірі 30100,00 грн., судові витрати в розмірі 1378,00 грн.

Надати Комунальному підприємству "Первомайське бюро технічної інвентаризації" (64102, Харківська область, м. Первомайський, мікрорайон 1/2, буд.35, код ЄДРПОУ 22614004) розстрочку виконання рішення суду від 28.09.2015р., строком на 12 місяців, відповідно до графіку. а саме: до 30.10.2015р. -500,00 грн., до 30.11.2015р. - 500,00 грн., до 30.12.2015р. - 500,00 грн., до 30.01.2016р. - 5000,00 грн., до 30.02.2016р. 4000,00 грн., до 30.03.2016р. - 4000,00 грн., до 30.04.2016р. - 4000,00 грн., до 30.05.2016р. - 4000,00 грн., до 30.06.2016р. - 4000,00 грн., до 30.07.2016р. - 4000,00 грн., до 30.08.2016р. - 4000,00 грн., до 30.09.2016р. - 1478,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми заборгованості в розмірі 500,00 грн. - провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 01.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/5301/15