Рішення

від 30.09.2015 по справі 927/1013/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2015 р. Справа № 927/1013/15

Позивач: ОСОБА_1 товариство "Залізничник-2", код ЄДРПОУ 25622978,

пр-т. Перемоги, 18/37, м. Чернігів, 14017

Відповідач: ОСОБА_1 товариство "Садовод", код ЄДРПОУ 22813672,

вул. Доценко, 11/25, м. Чернігів, 14032

Третя особа 1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", вул. Лисенка, 6, м. Київ, 01034

Третя особа 2 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 товариство "Лоза", пр-т Перемоги, 153/38, м. Чернігів

про зобов'язання укласти та вважати укладеним договір земельного сервітуту

Суддя Бобров Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - голова правління, товариства, НОМЕР_1 виданий Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області від 30.08.2002, ОСОБА_3 - адвокат, угода про надання юридичних послуг від 04.08.2015

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 03 від 31.08.2015 ; ОСОБА_5 - голова правління, витяг з протоколу загальних зборів СТ "Садовод" від 17.02.2014.

від третьої особи 1: ОСОБА_6 - юрисконсульт Центру механізації колійних робіт довіреність № 1469-НЮ від 01.07.2015

від третьої особи 2: ОСОБА_7 - голова правління, НОМЕР_2 виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 16.10.2001, протокол загальних зборів членів товариства № 1 від 18.10.2014

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - ОСОБА_1 товариством В«Залізничник-2В» подано позов до ОСОБА_1 товариства В«СадоводВ» про встановлення сервітуту.

У позовній заяві, як на підставу позову, позивач посилається на те, що земельні ділянки ОСОБА_1 товариства «Залізничник-2» межують з земельними ділянками ОСОБА_1 товариства «Садовод». Єдиною дорогою для проїзду членам ОСОБА_1 товариства «Залізничник-2» до своїх земельних ділянок для їх обслуговування за призначенням, зазначає позивач, є дорога, яка проходить через землі ОСОБА_1 товариства «Садовод».

До 17.02.2011 члени ОСОБА_1 товариства «Залізничник-2» користувалися цією дорогою, але загальними зборами ОСОБА_1 товариства «Садовод» було прийнято рішення про закриття цієї дороги для транспорту позивача.

Відповідач перекрив проїзд по зазначеній дорозі, встановивши шлагбауми і бетонні блоки, що унеможливлює проїзд будь-яких автомобілів до ОСОБА_1 товариства «Залізничник-2». Позивач вважає, що це призвело до порушення права власності членів ОСОБА_1 товариства «Залізничник-2».

Позивач у позовній заяві вказує на те, що для досудового вирішення спору ОСОБА_1 товариство «Залізничник-2» зверталося до відповідача з офертою договору про встановлення земельного сервітуту на право проїзду по земельній ділянці ОСОБА_1 товариства «Садовод», на що акцепту не отримало, а замість того, отримало листа від відповідача з відмовою в укладенні договору земельного сервітуту.

Посилаючись, зокрема, на ст.. 402 Цивільного кодексу України, позивач вказує, що зі змісту цієї статті вбачається, що встановлення сервітуту здійснюється у правових формах, як договір, закон, заповіт або рішення суду. Цей перелік є вичерпним. Таким чином, зазначає позивач, судове рішення є окремою формою сервітуту. При цьому, підставою для такої форми сервітуту є відсутність домовленості сторін.

У позовній заяві позивач просив суд встановити постійний, безоплатний сервітут про право проїзду транспортних засобів членів ОСОБА_1 товариства «Залізничник-2» наявним шляхом площею 0,3240 га в межах визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право строкового платного сервітуту, через земельну ділянку, зареєстровану в Чернігівській міській раді за ОСОБА_1 товариством «Садовод» на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,6202 га до земельної ділянки площею 23,77 га в межах згідно з планом, зареєстровану відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю № 202 за ОСОБА_1 товариством «Залізничник-2».

В судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті, представником позивача подано письмову заяву про зміну предмету позову (а.с. 65), в якій він, залишаючи підстави позову незмінними, просить суд вважати позовні вимоги викладені в наступній редакції : зобов'язати укласти ОСОБА_1 товариство «Садовод» з ОСОБА_1 товариством «Залізничник-2» та вважати укладеним договір земельного сервітуту наступного змісту - наведено текст Договору про встановлення земельного сервітуту.

За усним клопотанням представника позивача, суд долучив до матеріалів справи ксерокопію рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.07.2015 по справі № 912/1660/15 (а.с.127).

Представники позивача в судовому засіданні підтримали ці позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позов та витребуваних документів суду не надав.

В судовому засіданні представники відповідача проти встановлення земельного сервітуту категорично заперечують, зокрема, вказуючи на те, що примусове укладення договору порушує принцип свободи договору.

Крім того, представники відповідача вважають, проїзд до земельної ділянки позивача можливий і іншими шляхами: по дорозі через вул. Високу та вул. Кропивницького. Представником відповідача на підтвердження цього факту у судовому засіданні заявлено письмове клопотання (а.с.142) про приєднання до матеріалів справи копій листа Чернігівської міської ради від 17.04.2012 № 3-22/478 «Про можливість проходу, проїзду» та Акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.04.2012.

Суд клопотання задовольнив, долучивши копії документів до матеріалів справи.

За клопотанням представника позивача (а.с.70) суд, ухвалами суду від 13.08.2015 (а.с.77) та від 01.09.2015 (а.с.94), залучив до участі у справі на стороні позивача третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - 1. Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" та 2. Садове товариство "Лоза".

Представник Садового (правильне найменування - ОСОБА_1 (а.с.146) товариство "Лоза", в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на те, що товариство користується суміжною з відповідачем земельною ділянкою, тому також зацікавлене у проїзді до його земельної ділянки, використовуючи частину земельної ділянки ОСОБА_1 товариства «Садовод».

Представник Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в судовому засіданні надав усні пояснення. Представник, зокрема пояснив, що ґрунтова дорога, яка проходить вздовж залізничного насипу і якою можна доїхати до земельної ділянки ОСОБА_1 товариства «Залізничник-2», не є дорогою загального користування, а призначена для проїзду автотранспорту на випадок надзвичайних ситуацій та підвозу матеріалів для утримання залізничного мосту.

В судовому засіданні 24.09.2015 представником позивача заявлено письмове клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи (а.с.136), яке було прийнято судом до розгляду, з його вирішенням клопотання після з'ясування всіх обставин справи.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін та третіх осіб, суд встановив наступне.

Позивачу - Садівничому товариству «Залізничник-2», код ЄДРПОУ 25622978, місцезнаходження: 14017, Чернігівська області, м. Чернігів, правий беріг р. Десна, відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської ОСОБА_6 народних депутатів від 17.01.1994 № 7, 19.04.1994 видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧН № 202 (а.с. 40).

Згідно цього Акта товариству передано у колективну власність 23,77 га землі в межах згідно з планом, крім того 0,4 га постійного користування (охоронна зона повітряної лінії електропередач), для садівництва.

Земельна ділянка ОСОБА_1 товариства «Залізничник-2» є сусідньою з земельною ділянкою площею 4,6202 га, яка належить на праві постійного користування, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 17.11.1993 № 139, Садівничому товариству «Садовод».

Крім того, з земельною ділянкою ОСОБА_1 товариства «Садовод» межує земельна ділянка ОСОБА_1 товариства "Лоза" (схема а.с.46).

Як зазначає позивач, єдиною дорогою, якою можливо дістатися (потрапити) членам товариства позивача до земельної ділянки ОСОБА_1 товариства «Залізничник-2», є дорога, яка проходить через землі, належні Садівничому товариству «Садовод».

Проте, відповідач перекрив проїзд автомобілям членів ОСОБА_1 товариства «Залізничник-2» по зазначеній дорозі, що є, на думку позивача, підставою для вимоги встановлення земельного сервітуту.

З метою встановлення земельного сервітуту, позивачем було замовлено сертифікованому інженеру-землевпоряднику ОСОБА_8, а останнім розроблено, Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право строкового платного сервітуту Садівничому товариству «Залізничник-2» для обслуговування садівничого товариства, на території ОСОБА_1 товариства «Садовод» (а.с.9-20).

18.06.2015 позивачем було направлено на розгляд Садівничому товариству «Садовод» Договір про встановлення земельного сервітуту, з проханням розглянути даний Договір, підписати його і направити на адресу позивача для його подальшої державної реєстрації. В разі незгоди з пунктами запропонованого Договору, позивач просив направити йому пропозиції для розгляду, у відповідності до законодавства України (а.с.21-24).

На цю пропозицію позивача ОСОБА_1 товариством «Садовод» було надано відповідь від 15.07.2015 (а.с.25-26), в якій повідомлялося, що правління та колектив товариства відмовляє позивачу в праві проїзду автотранспортом по вулицям ОСОБА_1 товариства «Садовод». У відповіді пропонувалося позивачу звернутися до суду.

Поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 Цивільного кодексу України, главою 16 Земельного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном(сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (ч.1 ст.98 ЗК України).

Згідно ч.1 ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка визначає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки (ч.2 ст.402 ЦК України).

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч.3 ст.402 ЦК України).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.100 ЗК України сервітут можна бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави стверджувати про наявність двох підстав для встановлення земельного сервітуту:

1) домовленість між власниками (землекористувачами) сусідніх земельних ділянок, зафіксована відповідним договором

2) у разі відсутності домовленості - рішення суду.

У зазначеній категорії справ склалася наступна судова практика: суд зобов'язує відповідача укласти договір з позивачем у тому випадку, якщо обидві сторони не проти встановлення сервітуту в принципі, проте не змогли дійти угоди щодо умов договору (на думку господарських судів, такі обставини підтверджуються листуванням сторін про напрям проектів договорів, протоколами розбіжностей). Якщо ж відповідач взагалі відмовляється від встановлення сервітуту, то суд встановлює його своїм рішенням (п.5 витягу з узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» (а.с.156).

Отже, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що, зважаючи на зміну позивачем предмету позову, а саме зобов'язання укласти та вважати укладеним договір земельного сервітуту, позивачем невірно обрано спосіб захисту права на встановлення земельного сервітуту.

Суд не бере до уваги рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.07.2015 по справі № 912/1660/15 (а.с.127), на яке посилається представник позивача, оскільки у цій справі інші підстави позову, а саме застереження щодо укладення земельного сервітуту в договорі оренди земельної ділянки.

Крім того, це рішення не набрало законної сили: розгляд цієї справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом призначено на 05.10.2015.

За вищезазначених обставин, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши клопотання позивача про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи, зважаючи саме на відмову у задоволенні позову, суд доходить висновку про відхилення клопотання.

Про відхилення цього клопотання представникам позивача було повідомлено в судовому засіданні, до виходу суду до нарадчої кімнати для підготовки вступної та резолютивної частини рішення.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 28.09.2015, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 02.10.2015.

Суддя Ю.М. Бобров