Постанова

від 29.09.2015 по справі 905/6788/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.09.2015 справа №905/6788/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю представників сторін: від позивача 1: від позивача 2: від відповідача: за участюне з'явився не з'явився ОСОБА_4, за довіреністю ОСОБА_5, за посвідченням розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 02.03.2015р. у справі№ 905/6788/13 (суддя Серкіз В.Г.) за позовом Прокурора Новоазовського району Донецької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносин: 1.Павлопільська сільська рада, с. Павлопіль Новоазовського району Донецької області 2. Головне управління Держземагенства у Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області доПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь Донецької області проскасування державного акту на право постійного користування землею та припинення користування земельною ділянкою за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь Донецької області до відповідачів 1.Павлопільської сільської ради, с. Павлопіль Новоазовського району Донецької області 2. Головне управління Держземагенства у Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області провизнання права ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 3555,5га за участюПрокурора Новоазовського району Донецької області

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.11.2013р. у справі №905/6788/13 відмовлено у задоволені позовних вимог Прокурора Новоазовського району Донецької області в інтересах держави в особі Павлопільської сільської ради та Головного Управління Держземагенства у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про скасування державного акта на право постійного користування землею серія ДН № 00014 виданого Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча та зобов'язання ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат Ілліча припинити користування земельною ділянкою площею 3555,5 га розташованої на території Павлопільської сільської ради Новоазовського району Донецької області, яка була надана в постійне користування Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча та повернути її Павлопільській сільській раді та Головному управлінню Держземагенства у Донецькій області. Задоволено зустрічні позовні вимоги ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Павлопільської сільської ради та головного Управління Держземагенства у Донецькій області за участю прокурора про визнання права ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча на користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 3555,5 га.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.02.2014р. вище зазначене рішення скасовано, позовні вимоги задоволено, визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею серії ДН № 00014 виданий Маріупольському металургійному комбінату Ілліча 23.11.1994р., зобов'язано ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», припинити користування земельною ділянкою 3555,5га, яка розташована на території Павлопільської сільської ради Новоазовського району Донецької області та була надана в постійне користування Маріупольському металургійному комбінату ім. Ілліча та повернути її Павлопільській сільській раді та Головному управлінню Держземагенства у Донецькій області. У задоволені зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2014р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.02.2014р. та рішення господарського суду Донецької області від 25.11.2013р. скасовано, справу передано на новий розгляд.

Підставами для скасування рішенням місцевого господарського суду та Донецького апеляційного господарського суду стало:

- не належна перевірка обставин, за яких було реорганізовано Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча в Орендне підприємство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», наявність інших правонаступників державного підприємства, обсяг прав та обов'язків, які перейшли до правонаступників згідно наказами органів державної влади про реорганізацію підприємства;

- не визначено правових підстав для повернення спірної земельної ділянки Головному управлінню Держземагенства у Донецькій області;

- не було вирішено питання щодо наслідків застосування строків позовної давності до позовних вимог Прокурора Новоазовського району Донецької області в інтересах держави в особі Павлопільської сільської ради та Головного управління Держземагенства у Донецькій області до ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

Під час нового розгляду, рішенням господарського суду Запорізької області від 02.03.2015р., позовні вимоги прокурора задоволено повністю. Визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею серії ДН № 00014 виданий Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча 23.11.1994р. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» припинити користування земельною ділянкою площею 3 555,5 га розташованої на території Павлопільської сільської ради Новоазовського району Донецької області, яка була надана в постійне користування Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча, та повернути Павлопільській сільській раді. У задоволені зустрічного позову відмовлено. При цьому, не вирішено питання щодо позовних вимог, які було заявлено на користь Головного управління Держземагенства у Донецькій області.

Рішення обґрунтовано приписами ст.ст. 22, 23, 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з врахуванням позиції Верховного суду України по справі № 6/24-1/87 від 21.01.2002р.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою, в якій просив рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені первісного позову та задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

Вважає, що рішення по справі було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування усіх обставин справи, а також без врахування позиції Верховного Суду України, яка була висловлена у постановах 2011р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2015р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження по справі № 905/6788/13.

В судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги підтримав свої вимоги, просив рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог за первісним позовом та задоволення у повному обсязі зустрічного позову.

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники позивачів в судове засідання не з'явилися. Просили розглянути апеляційну скаргу без їх участі.

В процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ст.101 ГПК України).

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, вислухав пояснення представників сторін, що з'явилися у судове засідання та прокурора та на виконання вказівок Вищого господарського суду України судовою колегією встановлено наступне.

06.01.1993р. відбулися загальні збори колгоспників колгоспу «Авангард», на яких було прийнято рішення щодо переходу колгоспу «Авангард» до комбінату Ілліча, на той час державного підприємства (протокол 06.01.1993р.).

29.01.1993р. Новоазовською районною Радою народних депутатів приймається рішення «Про перехід колгоспу «Авангард» до комбінату Ілліча, згідно якого надана згода на перехід колгоспу «Авангард» до комбінату Ілліча. Цим же рішенням було передбачено що зазначений перехід здійснити після паювання земель та майна колгоспу.

02.02.1993р. Павлопільська сільська рада народних депутатів приймає рішення «Про перехід колгоспу «Авангард» в агроцех комбінату ім. Ілліча». Зазначеним рішенням створено комісію по оцінці матеріальних цінностей колгоспу «Авангард» та соціальної сфери.

01.02.1993р. Металургійним комбінатом імені Ілліча видано наказ № 47 «Про передачу колгоспу «Авангард» Новоазовського района Донецької області до складу Металургійного комбінату Ілліча. Цим наказом передбачено, зокрема, створення відповідної комісії, створення на базі колгоспу «Авангард» відділення № 5 у складі агроцеху комбінату.

01.02.1993р. підписано акт прийома-передачі колгоспу «Авангард» Новоазовського району Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча.

Таким чином, колгосп «Авангард», у тому числі все його майно, кредиторська та дебіторська заборгованість, увійшов до складу Державного підприємства, яке стало в цій частині правонаступником колгоспу «Авангард» відповідно до приписів ст. 37 ЦК УРСР.

Зазначені вище обставини встановлені під час розгляду апеляційної скарги на підставі наданих відповідачем документів, оскільки під час нового розгляду справи місцевий господарський суд ці обставини не з'ясовував, що призвело, на думку судової колегії, до невиконання однієї із вказівок Вищого господарського суду України. Враховуючи, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу (ст.101 ГПК України), судовою колегію було витребувано у сторін відповідні документи та долучено їх до матеріалів справи.

Листом № 51/189 від 08.02.1993р. державне підприємство Металургійний комбінат Ілліча звернулося до Донецької обласної ради народних депутатів з проханням доручити розробку проекту передачі землі колгоспа «Авангард».

На підставі розробленого проекту, рішенням Новоазовської районної ради народних депутатів Донецької області б/н від 17.06.1993р. вирішено надати Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча в постійне користування для сільськогосподарських цілей землі колгоспу «Авангард» загальною площею 3532,8 га, а також вирішено у відповідності до переданих площ передати держзамовлення Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча.

На підставі зазначеного рішення Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча було видано державний акт серії ДН № 00014 на право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 3 555,5 га, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 348.

25.05.1993р. між Фондом державного майна України (орендодавець) та Організацією орендарів Металургійного комбінату імені Ілліча підписано договір оренди Д-1842, згідно якого орендар прийняв в оренду майно Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча у відповідності до результатів проведення інвентаризації станом на 01.05.1993р.

Приєднання колгоспу «Авагард» до державного підприємства Маріупольський комбінат імені Ілліча відбулося 01.02.1993р., що підтверджується актом прийома-передачі, а тому до складу орендованого майна увійшло і майно зазначеного підприємства, оскільки станом на 01.05.1993р. (стан проведення інвентаризації) це майно обліковувалося вже на балансі державного підприємства.

Розпорядженням виконавчого комітету Маріупольскої міської ради народних депутатів від № 854р 28.05.1993р. «Про реєстрацію Орендного підприємства» зареєстровано Орендне підприємство «Маріупольський металургійний комбінат «Ілліча».

Відповідно до п. 1.3 Статуту Орендного підприємства воно є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства.

Доказів існування інших правонаступників прав та обов'язків державного підприємства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» матеріали справи не містять.

20.12.1996р. Фондом державного майна України видано наказ № 86-Ат «Про створення ВАТ «Маріупольський металургійним комбінат ім. Ілліча», згідно якого прийнято рішення про створення відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на базі майна орендного підприємства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча». Відкрите акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» є правонаступником орендного підприємства «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча». Цим же наказом сформовано статутний фонд зазначеного товариства з державною часткою 69 % та часткою орендаря 31% на підставі акту оцінки станом на 01.07.1996р., затвердженого наказом від 24.09.1996 р. № 40-ФМ; затверджено Статут Відкритого акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча.

Також, 19.12.1996р. між Фондом державного майна України та організацією орендарів підприємства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» підписано установчий договір про створення відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», пунктом 1 якого передбачено, заснування відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», яке виступає правонаступником орендного підприємства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча».

Статут відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» зареєстровано розпорядженням виконкому Маріупольської міської ради народних депутатів 30.12.1996р. № 1058р

Відповідно до п.11. статуту, Відкрите акціонерне товариство «Металургійний комбінат ім. Ілліча» засновано Фондом державного майна України (наказ від 20.12.1996 р. № 86-Ат та організацією орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча (протокол загальних зборів уповноважених організації орендарів № 6 від 30.11.1996р.) шляхом перетворення суб'єкту підприємницької діяльності орендного підприємства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» згідно з Законом України «Про приватизацію державних підприємств», Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. «Про приватизацію цілісних майнових комплексів, зданих в оренду».

Нормами п.3 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна» власники приватизованих об'єктів мають пріоритетне право на довгострокову оренду (не менш 10 років) займаних ними земельних ділянок з наступним викупом цих ділянок відповідно до законодавства України, як що на це немає прямої заборони Кабінету Міністрів України.

Доказів існування інших правонаступників орендного підприємства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» матеріли справи не містять.

Прокурор та позивачі по справі вважають, що відповідач не набув право постійного користування земельної ділянкою площею 3 555,5 га, у зв'язку з чим звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, позовні вимоги прокурора було задоволено у повному обсязі. Рішення по справі в цій частині обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Про те судова колегія не може погодитися з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Прокурор просив суд визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею серії ДН № 00014, виданий Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча 23.11.1994р., у зв'язку з припиненням діяльності державного підприємства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право посвідчене державним актом, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акту недійсним, якщо рішення на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому законом порядку.

Саме така правова позиція висловлена у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин».

В даному випадку, як свідчать матеріали справи, спірний акт на постійне користування видано на підставі рішення Новоазовської районної ради від 17.06.1993р. «Про передачу Маріупольському металургійному комбінату ім. Ілліча земель колгоспу «Авангард» для сільськогосподарського використання», яке на цей час не визнано недійсним та не скасовано.

Рішення оскаржувалося за позовом прокурора в інтересах держави. Постановою Новоазовського районного суду Донецької області від 26.03.2014р. позов задоволено. Проте, ця постанова скасована ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.08.2014р., позов прокурора залишено без розгляду з посиланням на пропущення прокурором встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Зазначена обставина, на думку судової колегії унеможливлює, в даному випадку, визнання недійсним акту про постійне користування земельною ділянкою.

Крім того, сам факт припинення діяльності державного підприємства не робить зазначений акт недійсним, оскільки матеріалами справи не доведено, що при його видачі було порушено діюче на той час законодавство.

З огляду на наведене, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею серії ДН № 00014, виданий Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча, не підлягають задоволенню.

Прокурор просив суд зобов'язати відповідача припинити користування земельною ділянкою, площею 3555,5 га, розташованої на території Павлопільської сільської ради Новоазовського району Донецької області, яка була надана в постійне користування Маріупольському металургійному комбінату ім. Ілліча, посилаючись, що відповідач користується земельною ділянкою безпідставно, оскільки державне підприємство Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча припинило свою діяльність з моменту створення орендного підприємства, що призвело до припинення права користування земельною ділянкою на підставі ст.27 ЗК України (в редакції від 18.12.1990 р.).

В свою чергу відповідач просив суд визнати за ним право постійного користування спірною земельною ділянкою, наполягаючи, що припинення діяльності державного підприємства відбулося шляхом перетворення, у зв'язку з чим право постійного користування спірною земельною ділянкою перейшло до нього як до правонаступника.

Як свідчать матеріали справи, спірні правовідношення виникли у період 1993-1995рр., тобто під час дії Земельного кодексу України, який було прийнято у 1990 році з подальшими змінами та доповненнями, ЦК УРСР, Закону України «Про підприємства в Україні».

Згідно з ч.1 ст.23 Земельного кодексу України (від 18.12.1990р.) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, яки видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до присів ст.27 ЗК України, право користування земельною ділянкою припиняється, у разі:

- добровільної відмови від земельної ділянки.

- закінчення строку, на який було надано земельну ділянку.

- припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського господарства).

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частини третьої цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською селищною, районною, міською , в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Стаття 37 ЦК УРСР встановлювала, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Таким чином, діюче на той час законодавство передбачало, що юридична особа припинялася лише у випадках або ліквідації або у разі злиття, поділу або приєднання.

Перетворення підприємства або зміна його організаційно-правової форми не тягло за собою його припинення, оскільки не було реорганізацією або ліквідацію в розумінні ст.37 ЦК УРСР.

Відповідно до ч.7 ст.34 чинного на той час Закону України «Про підприємства в Україні» при перетворені одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов'язки колишнього підприємства.

Згідно приписів ст.15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції від 04.05.1993р., орендар самостійно обирає організаційно-правову форму підприємницької діяльності на основі орендованого майна, затверджує її статут і призначає керівника.

Порядок створення орендарем підприємства, господарського товариства тощо, їх діяльність регулюються відповідними законодавчими актами України.

Діяльність підприємства, організації, структурного підрозділу підприємства, організації, цілісні майнові комплекси яких передано в оренду, припиняється як державних з моменту реєстрації у встановленому законом порядку статуту створеного орендарем підприємства, господарського товариства, тощо (ст.16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Створене орендарем підприємство, господарське товариство стає правонаступником прав та обов'язків державного підприємства, організації відповідно до договору оренди (ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Земельний кодекс України (від 18.12.1990р.) не містив обмежень щодо кола підприємств, установ, організацій певної форми власності та / або статусу, в постійному користуванні яких можуть перебувати земельні ділянки, а от припинення їх діяльності було підставою для проведення відповідною радою припинення права користування землею.

Доказів, що відповідною Радою народних депутатів було прийняте рішення про припинення права користування спірною земельною ділянкою, яка була надана Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча у зв'язку з припиненням діяльності державного підприємства, а також докази вилучення земельної ділянки з користування цього підприємства та його правонаступників з метою надання в оренду іншій особі матеріали справи не містять.

Визначення підприємств, виключно які набувають права постійного землекористування встановлені нормою ст.92 Земельного кодексу України (від 25.10.2001р.) відповідно до частини другої якої право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, при цьому, питання припинення права користування земельною ділянкою аналогічно врегульовано нормою ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, відповідно до якої підставами припинення такого права є, зокрема добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Аналіз зазначених норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво. Саме такий висновок міститься в постанові Верховного суду України від 21.02.2011р. в адміністративній справі за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора до Фороської селищної ради.

Як встановлено судом, відповідача створено до введення в дію нового Земельного кодексу України і він є правонаступником колишнього Орендного підприємства та Державного підприємства, а отже міг володіти земельною ділянкою на праві постійного користування.

Разом з тим, відповідно до п.6 (в редакції Закону № 2059-ІV від 06.10.2004) Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому законом порядку право власності або право оренди на них.

Проте, положення пункту 6 розділу Х Земельного кодексу України втрачають чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005р.

При цьому, відповідно до абзацу 11 п.5.3. цього рішення стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками набуте у встановленому законодавством випадках станом на 01 січня 2002р. до його переоформлення.

Таким чином, набуття права постійного землекористування і існування (дія) такого права на момент введення в дію з 01.01.2002р. нового Земельного кодексу України є різними правовими поняттями.

З огляду на наведене, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2001р. не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за новим Земельним кодексом не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства як за правонаступником того землекористувача, якому було видано Державний акт на право постійного землекористування. Зазначений висновок міститься в постанові Верховного суду України від 26.09.2011р. у цивільній справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Чинадіївської селищної ради

Прокурор вважає, що зазначений висновок Верховного суду України, який міститься у постанові від 26.09.2011р. у цивільній справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Чинадіївської селищної ради не може бути прийнято до уваги, оскільки в цій постанові мова йшла про збереження права постійного користування земельною ділянкою у разі придбання об'єктів нерухомості.

Але процитований висновок взагалі не містить посилання на приписи ч.1 ст.120 ЗК України, а у самій постанові на ч.1 ст.120 ЗК України посилаються лише як на додаткове обґрунтування.

Крім того, судова колегія також бере до уваги наступні обставини.

Розпорядженням виконавчого комітету Маріупольскої міської ради народних депутатів від № 854р 28.05.1993р. «Про реєстрацію Орендного підприємства» зареєстровано Орендне підприємство «Маріупольський металургійний комбінат «Ілліча».

Відповідно до п. 1.3 Статуту Орендного підприємства воно є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства.

З матеріалів справи та пояснення сторін по справі вбачається, що за оформленням земельної ділянки зверталося державне підприємство, права та обов'язки якого, в повному обсязі, в подальшому, перейшли до Орендного підприємства, як правонаступника, що підтверджується і тією обставиною, що рішення Новоазовської районної ради народних депутатів від 17.06.1993р. та сам акт постійного користування земельною ділянкою було видано вже після створення орендного підприємства та припинення діяльності державного підприємства.

Крім того, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять безумовних доказів, що спірний акт було видано саме державному підприємству, оскільки ні в самому акту, ні в рішенні про його видачу не зазначено організаційно-правову форму Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча, а самі документи видавалися (приймалися) вже після припинення діяльності державного підприємства та реєстрації у встановленому законом порядку його правонаступника - орендного підприємства.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що відповідач правомірного користується спірною земельною ділянкою, а його позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню. В свою чергу, позовні вимоги прокурора щодо зобов'язання відповідача припинити користування спірною земельною ділянкою не підлягають задоволенню.

Прокурор, обґрунтовуючи свою правову позицію послався на правові висновки, викладені Верховним Судом України у постанові від 21.02.2002р. у справі № 6/24-1/87. Проте, в подальшому Верховний Суд України прийшов до висновку, що аналіз зазначених норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво (постанова ВСУ від 21.02.2011р. в адміністративній справі за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора до Фороської селищної ради). Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВГСУ у справі № 924/1180/14 від 17.03.2015р.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання повернути спірну земельну ділянку Павловільській сільській раді та Головному управлінню Держземагенства у Донецькій області.

Як зазначалося вище, рішенням по справі було зобов'язано відповідача повернути спірну земельну ділянку саме першому позивачу по справі.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків визначених частиною восьмою цієї статті у власність або у користування для всіх потреб.

Повноваження сільських рад у галузі земельних відносин визначені ст.12 Земельного кодексу України, серед яких відсутні повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, що відносяться до державної форми власності та розташовані за межами населених пунктів, в т.ч. їх приймання від юридичних осіб.

Як вбачається з плану зовнішніх меж, спірна земельна ділянка тільки частково знаходиться на території населеного пункту (а.с.16-17 т.с.1).

Перший позивач по справі не наділений повноваженнями щодо приймання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що належать до державної форми власності.

В той же час, місцевим господарським судом по цій справі було зобов'язано відповідача саме першому позивачу по справі передати земельну ділянку площею 3 555,5 га.

Що стосується другого позивача по справі, то відповідно до письмових пояснень прокурора підстави для повернення другому відповідачу земельної ділянки є та обставина, що Державне агентство земельних ресурсів України (Положення про яке затверджено Указом Президента України від 08.04.2011р. № 445) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності. Оскільки частина земель, наданих державному підприємству Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча відноситься до земель сільськогосподарського призначення та знаходяться за межами населених пунктів та належать до земель державної власності, якими може розпоряджатися лише територіальний орган Держземагенства України - Головне управління Держземагенства України в Донецькій області, мають бути повернуті саме цьому органу.

При цьому, в тих же поясненнях, прокурор зазначає, що визначити, яка частина спірної земельної ділянки належить до земель державної власності на цей час встановити неможливо.

Прокурором не було враховано, що на час прийняття рішення по цій справі діє Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМ України від 14.01.2015р., № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру»), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру і яка, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Судова колегія також зазначає, що місцевий господарський суд при новому розгляді взагалі не вирішив питання щодо цієї позовної вимоги по відношенню до другого відповідача.

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення позовних вимог прокурора про зобов'язання повернути спірну земельну ділянку Павловільській сільській раді та Головному управлінню Держземагенства у Донецькій області відсутні.

Що стосується невирішення питання щодо наслідків застосування строків позовної давності до позовних вимог прокурора Новоазовського району Донецької області в інтересах держави в особі Павлопільської сільської ради та Головного управління Держземагенства у Донецькій області до ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», то судова колегія зазначає наступне.

Наслідки позовної давності застосовуються судом лише у тому випадку, коли судом встановлено порушення прав позивача. Оскільки в даному випадку суд не встановив порушення прав позивачів по цій справі, то і положення щодо строків позовної давності не підлягають застосуванню.

Стаття 104 ГПК України встановлює, що підставами для скасування або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають для справи.

В даному випадку, судом першої інстанції, на думку колегії суддів, не були враховані усі обставини справи, що мають значення для вирішення спору, що є підставою для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти відповідно до приписів ст.49 ГПК України на позивачів.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольский металургійний комбінат імені Ілліча на рішення господарського Запорізької області по справі № 905/6788/13 від 02.03.2015р. - задовольнити.

Рішення господарського Запорізької області по справі № 905/6788/13 від 02.03.2015р. - скасувати

Відмовити у задоволення позовних вимог прокурора Новоазовського району Донецької області в інтересах держави в особі Павлопільської сільської ради та Головного Управління Держземагенства у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про скасування державного акта на право постійного користування землею серія ДН № 00014 виданого Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча та зобов'язання ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат Ілліча» припинити користування земельною ділянкою площею 3555,5 га розташованої на території Павлопільської сільської ради Новоазовського району Донецької області, яка була надана в постійне користування Маріупольському металургійному комбінату імені Ілліча та повернути її Павлопільській сільській раді та Головному управлінню Держземагенства у Донецькій області.

Позовні вимоги ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Павлопільської сільської ради та Головного Управління Держземагенства у Донецькій області за участю прокурора про визнання права ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча на постійне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 3555,5 га задовольнити.

Визнати за ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 3555,5 га, яка розташована, на території Павлопільської сільської ради Новоазовського району Донецької області та була надана в постійне користування Маріупольському металургійному комбінату ім. Ілліча

Стягнути з Павлопільської сільської ради Новоазовського району Донецької області (87610, Донецька область, Новоазовський район,с. Павлопіль, ОКПО 04342157) на користь Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191129) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 913,50грн.

Стягнути з Головного Управління Держземагенства у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 4, код ЄДРПОУ 39767332) на користь Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191129) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 913,50грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Судді: Т.Д. Геза

ОСОБА_3

Надруковано: 6 прим.:

1.позивачу 2, 1. відповідачу

1. прокурору, 1. ДАГС

1. до справи, 1. ГСЗО