Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/22254/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/22254/15

За позовом Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

до Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної

промисловості

про стягнення 4 531,62 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Масько А.М.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» до Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної промисловості про стягнення 4 531,62 грн. (з яких: 2 486,40 грн. - основний борг; 136,02 грн. - три відсотки річних; 1 909,20 грн. - інфляційні втрати), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг № 87 від 16.01.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/22254/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.09.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 09.09.2015 р. від позивача надійшли документи у справі, які суд залучив до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.2015 р. надав суду оригінали документів, доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні; надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 16.09.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду про порушення провадження у даній справі не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 16.09.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (надалі - виконавець, ГІОЦ) та Українським державним концерном садівництва, виноградарства та виноробної промисловості (надалі - замовник, Концерн «Укрсадвинпром») був укладений договір про надання послуг № 87 від 16.01.2013 р. (надалі - договір), згідно з умовами якого виконавець, як розробник і власник, надає замовнику у платне користування програмне забезпечення та здійснює інформаційно-технологічне його супроводження, відповідно до додатку № 1 до договору. програмне забезпечення встановлюється виконавцем на ПК замовника та використовується замовником виключно у його діяльності.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 2.3.3. договору, замовник зобов'язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати надані виконавцем послуги, які передбачені цим договором.

У відповідності до п. 3.1. договору, вартість послуг,обумовлених даним договором, визначається в додатку № 1 до договору та за домовленістю сторін, може бути змінена в разі впровадження нових задач чи зміні витрат при наданні послуг. Загальна вартість наданих послуг на строк дії договору складає 4 262,40 грн., в т.ч. ПДВ - 710,40 грн.

У вартість послуг, що обумовлені додатком № 1 до договору не входять і сплачуються замовником додатково: фактичні витрати за надання послуг по системному супроводженню та інформаційному забезпеченню задач, а також фактичні витрати по впровадженню на ПК замовника програмного забезпечення, технічного обслуговування ПК замовника, а також вартість замінених вузлів і блоків при ремонті ПК (п. 3.3. договору).

Надані виконавцем послуги сплачуються замовником шляхом безготівкового розрахунку, на основі, узгодженого сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п. 3.4. договору).

Вартість послуг, що обумовлені в акті приймання-передачі наданих послуг, оплачується замовником протягом п'яти днів з дня отримання акта (п. 3.5. договору).

Згідно з п. 7.1. договору, відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України сторони встановили, що даний договір застосовується до відносин терміном з 01.01.2013 р. до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань кожною із сторін.

Позивач пояснив суду, що на виконання вищевказаних умов договору ним належним чином виконані взяті на себе зобов'язання, про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі наданих послуг № 345-7134 від 17.06.2013 р. на суму 355,20 грн., № 345-8311 від 25.07.2013 р. на суму 355,20 грн., № 345-9707 від 27.08.2013 р. на суму 355,20 грн., № 345-11212 від 23.09.2013 р. на суму 355,20 грн., № 345-12655 від 23.10.2013 р. на суму 355,20 грн., № 345-14064 від 355,20 грн., № 345-14661 від 23.12.2013 р. на суму 355,20 грн. (належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи).Всього - 2 486,40 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, у зв'язку з чим станом на день складення позовної заяви його заборгованість становить 2 486,40 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків від 01.01.2014 р. (належним чином засвідчена копія додана до матеріалів справи).

За таких обставин Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної промисловості про стягнення 4 531,62 грн. (з яких: 2 486,40 грн. - основний борг; 136,02 грн. - три відсотки річних; 1 909,20 грн. - інфляційні втрати), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг № 87 від 16.01.2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором про надання послуг № 87 від 16.01.2013 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг за даним договором не виконав належним чином.

Відповідач у жодних належних доказів обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної промисловості осново боргу за надані послуги за договором про надання послуг № 87 від 16.01.2013 р. в розмірі 2 486,40 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» до Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної промисловості про стягнення 2 486,40 грн. осново боргу за надані послуги за договором про надання послуг № 87 від 16.01.2013 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» просить суд також стягнути з відповідача 1 909,20 грн. інфляційних втрат за період з 25.06.2013 р. до 27.07.2015 р. та 136,02 грн. трьох відсотків річних за період з 25.06.2013 р. до 27.07.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг № 87 від 16.01.2013 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 1 909,20 грн. інфляційних втрат за період з 25.06.2013 р. до 27.07.2015 р. та 136,02 грн. трьох відсотків річних за період з 25.06.2013 р. до 27.07.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг № 87 від 16.01.2013 р.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» до Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної промисловості підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної промисловості (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 30856413) на користь Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (02192, м. Київ, вулиця Космічна, 12-А, код ЄДРПОУ 04013755) 2 486 (дві тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 40 коп. основного боргу, 136 (сто тридцять шість) грн. 02 коп. трьох відсотків річних, 1 909 (одна тисяча дев'ятсот дев'ять) грн. 20 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 21.09.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина