Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/18481/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/18481/15

За позовом Прокурора Центрально-міського району м. Кривого Рогу в інтересах держави

в особі Комунального підприємства «Кривбасводоканал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИАРМ»

про розірвання договору поставки № 184-КІП від 06.04.2015 р. та стягнення 60 432,33 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Винник О.О.

від позивача: Крижева В.І.

від відповідача: вільні слухачі

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Прокурора Центрально-міського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИАРМ» про розірвання договору поставки № 184-КІП від 06.04.2015 р. та стягнення 60 432,33 грн. (з яких: 60 000,00 грн. основного боргу, 240,00 грн. інфляційних нарахувань та 192,33 грн. трьох відсотків річних), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за даним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/18481/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.08.2015 р., зобов'язано прокуратуру та сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 26.08.2015 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.08.2015 р. прокурор надав суду усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав позов у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні 26.08.2015 р. надали усні пояснення по суті спору, проти позову заперечили повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, надали копію відзиву на позовну заяву прокурору.

Представник позивача в судове засідання 26.08.2015 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.07.2015 р., яке підтверджує отримання відповідачем 27.07.2015 р. ухвали про порушення провадження у справі.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, зважаючи на неявку представника позивача у призначене судове засідання, невиконання ним вимог ухвали суду, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 26.08.2015 р. розгляд справи відклав на 16.09.2015 р.; зобов'язав учасників судового процесу надати суду певні документи.

11.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи № 910/18481/15.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні 16.09.2015 р. заперечили проти задоволення даного клопотання.

Розглянувши зазначене клопотання та враховуючи думку прокурора і представників позивача, оскільки спір, що розглядається у даній справі не є складним, господарський суд відхилив клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи № 910/18481/15.

16.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи у справі та заява про стягнення з відповідача судових витрат, яку залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.09.2015 р. прокурор та представник позивача надали суду усні пояснення по суті спору, підтримали позовні вимоги в частині розірвання договору та просили їх задовольнити.

Уповноважений представник відповідача в судове засіданні 16.09.2015 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників зазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 16.09.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Чинне законодавство України гарантує власнику охорону його законних прав. Так, згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України гарантується непорушність права власності, ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні. Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 15 Цивільного кодексу України власнику гарантується право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту свого особистого майнового права є припинення дій, які порушують право, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених і охоронюваних законом інтересів.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3рп/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств.

Враховуючи те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Криворізька міська рада в особі Комунального підприємства «Кривбасводоканал».

Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» засноване органом місцевого самоврядування - Криворізькою міською радою на основі майна, яке є власністю територіальної громади м. Кривого Рогу.

Відповідно до пп. 1 і 2 п. 2 ст. 2 Статуту КП «Кривбасводоканал», основними напрямками діяльності підприємства є забезпечення потреб населення та інших споживачів послугами водопостачання,транспортування питної води споживачам по водопровідним мережам; забезпечення транспортування стічних вод по колекторах та каналізаційних мережах; їх очищення на очисних спорудах.

Прокурор обґрунтовує інтереси держави у пред'явленні даної тим, що згідно з вимогами ст. 50 Конституції України, кожному громадянину України гарантується право на безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище, однак несплата відповідачем позивачу коштів за надані послуги призводить до порушення прав підприємства та громадян міста, завдає істотну шкоду довкіллю та інтересам держави у галузі охорони навколишнього природного середовища, зокрема, створює перешкоди для ефективної роботи і виконання статутних завдань комунального підприємства, ставить під загрозу санітарне та епідеміологічне благополуччя регіону.

На підставі зазначених положень Прокурор Центрально-міського району м. Кривого Рогу звернувся до Господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Кривбасводоканал» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИАРМ» про розірвання договору поставки № 184-КІП від 06.04.2015 р. та стягнення 60 432,33 грн. (з яких: 60 000,00 грн. основного боргу, 240,00 грн. інфляційних нарахувань та 192,33 грн. трьох відсотків річних), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за даним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Між Комунальним підприємством «Кривбасводоканал» (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИАРМ» (надалі - постачальник) було укладено договір поставки № 184-КІП від 06.04.2015 р. (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується на умовах та порядку,визначених договором, передати регулятори тиску КИАРМ (надалі - товар) покупцю у власність для використання його у господарській діяльності покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах і в порядку, визначених договором.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.1. договору. ціна за одиницю товару визначається згідно з рахунками-фактурами, які виставляються за попереднім замовленням покупця, і є невід'ємною частиною договору.

Ціна договору визначається виходячи із суми всіх рахунків-фактур, але не повинна перевищувати 600 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 100 000,00 грн. (п. 2.2. договору).

За умовами п. 2.3. договору, оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку, де обов'язково вказуються номер та дата укладення договору. Оплата товару здійснюється покупцем в наступному порядку:

- 50 % попередньої оплати, від ціни партії товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі наданого ним рахунку, де вказується номер і дата укладення договору;

- 50 % протягом трьох календарних місяців після поставки продукції. Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної.

Згідно з п. 3.1. договору, постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю протягом 14-ти робочих днів з моменту перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Про прийом-передачу кожної партії товару сторонами складається накладна, з цього моменту до покупця переходить право власності на товар та ризик його пошкодження або втрати (п. 3.2. договору).

Постачальник зобов'язаний разом з товаром надати покупцю податкову накладну і паспорт якості товару (п. 3.3. договору).

Зобов'язання сторін та гарантійні зобов'язання обумовлені сторонами в розділах 4 і 5 договору.

У відповідності до п. 6.1. договору, покупець має право розірвати договір у разі порушення постачальником договірних зобов'язань.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2015 р., а також до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

На виконання вищевказаних умов договору, ТОВ «КИАРМ» було виставлено рахунок № 113 від 24.04.2015 р. на поставку регулятора тиску вартістю 90 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15 000,00 грн.. При цьому, КП «Кривбасводоканал» було здійснено попередню плату в сумі 60 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2550 від 18.05.2015 р. на суму 10 000,00 грн., № 2288 від 07.05.2015 р. на суму 10 000,0 грн., № 2219 від 06.05.2015 р. на суму 10 000,00 грн., № 2341 від 12.05.2015 р. на суму 20 000,00 грн. та № 2489 від 14.05.2015 р. на суму 10 000,00 грн.

Однак, станом на 13.07.2015 р. ТОВ «КИАРМ» свої зобов'язання щодо поставки за договором не виконало.

За таких обставин, Прокурор Центрально-міського району м. Кривого Рогу звернувся до Господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Кривбасводоканал» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИАРМ» про розірвання договору поставки № 184-КІП від 06.04.2015 р. та стягнення 60 432,33 грн. (з яких: 60 000,00 грн. основного боргу, 240,00 грн. інфляційних нарахувань та 192,33 грн. трьох відсотків річних), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за даним договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження у справі щодо вимог про стягнення заборгованості підлягають припиненню, а позовні вимоги про розірвання договору не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та уточненні до нього просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що ним повернуто помилково сплачені позивачем кошти, а щодо розірвання договору, то на адресу відповідача не було надіслано жодних претензій та пропозицій стовно неналежного виконання умов договору та його розірвання.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив, що 24.04.2015 р. на прохання КП «Кривбасводоканал» було виставлено попередній рахунок-фактуру з метою узгодження вартості комерційної пропозиції.

Згідно з п. 2.1. договору, ціна за одиницю товару визначається згідно з рахунками-фактурами, які виставляються за попереднім замовленням покупця , і є невід'ємною частиною договору.

За умовами п. 2.3. договору, оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку, де обов'язково вказуються номер та дата укладення договору .

Зазначений рахунок не містив підпису керівника та печатки підприємства. Даний рахунок був складений для ознайомлення з ціновою політикою відповідача, для порівняння цін з іншими підприємствами на ринку. Крім того, в даному рахунку від 24.04.2015 р. зазначено, що він є дійсним до 29.04.2015 р., а платежі від КП «Кривбасводоканал» почали здійснюватись з 06.05.2015 р., тобто вже після строку дії даного рахунку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Чинним законодавством не передбачено обов'язкової печатки юридичної особи, таким чином сторони проставляють печатку за бажанням.

Рахунок, на який посилається позивач, не містить обов'язкових реквізитів, крім того, згідно п. 2.3. договору, в рахунку повинно бути зазначено номер та дата укладення договору. Даний рахунок номер і дату укладення договору не містить, не містить підпис уповноваженої особи, а відтак не може братися до уваги як виставлений рахунок від імені відповідача.

З відзиву відповідача вбачається, що найменування обладнання, яке було наявне в спірному рахунку від 24.04.2015 р. взагалі було відсутнє в комерційній пропозиції для КП «Кривбасводоканал» від 25.03.2015 р., у зв'язку з чим фактично відповідач не мав можливості здійснити поставку даного обладнання.

Проте, КП «Кривбасводоканал» було здійснено перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями № 2219 від 06.05.2015 р., № 2288 від 07.05.2015 р., № 2341 від 12.05.2015 р., № 2489 від 14.05.2015 р., № 2550 від 18.05.2015 р. на загальну суму 60 000,00 грн.

Також з відзиву відповідача вбачається, що в проміжку часу між вищевказаними оплатами, керівник підприємства, неодноразово просив припинити перерахування грошових коштів за вказаним рахунком, а також написав з даного приводу два листа від 06.05.2015 р. та 12.05.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач самостійно здійснив повернення помилково сплачених грошових коштів в сумі 60 432,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 817 від 31.07.2015 р. (копія додана до матеріалів справи). При цьому, відповідач самостійно оплатив інфляційні втрати в сумі 240,00 грн. та 3 % річних в сумі 192,33 грн., що складає всю суму позовних вимог у справі № 910/18481/15.

У відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки відповідач сплатив 31.07.2015 р. суму в розмірі 60 432,33 грн. після порушення провадження у даній справі - 20.07.2015 р., то провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИАРМ» 60 432,33 грн. (з яких: 60 000,00 грн. основного боргу, 240,00 грн. інфляційних нарахувань та 192,33 грн. трьох відсотків річних), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 184-КІП від 06.04.2015 р., підлягає припиненню у зв'язку відсутністю предмету спору.

Стосовно позовних вимог про розірвання договору поставки № 184-КІП від 06.04.2015 р. господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 6.1. договору, покупець має право розірвати договір у разі порушення постачальником договірних зобов'язань.

КП «Кривбасводоканал» було сплачено грошові кошти по неузгодженому рахунку та неузгодженій комерційній пропозиції.

Також суд зауважує, що КП «Кривбасводоканал» жодного разу не звертався до відповідача з вимогою про поставку обладнання, які були сплачені на користь ТОВ «КИАРМ», не висувало вимог та жодних претензій з даного приводу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Враховуючи вищенаведене, позивач не довів суду факт порушення відповідачем умов договору поставки, істотного порушення відповідачем умов договору поставки та наявність умов для розірвання спірного договору, та не надсилав на адресу відповідача будь-які зауваження щодо порушення умов договору, щодо порушення строків поставки або наявності хоча б однієї істотної умов для розірвання договору.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в сукупності, позов Прокурора Центрально-міського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИАРМ» про розірвання договору поставки № 184-КІП від 06.04.2015 р. не підлягає задоволенню; в чатині стягнення 60 432,33 грн. (з яких: 60 000,00 грн. основного боргу, 240,00 грн. інфляційних нарахувань та 192,33 грн. трьох відсотків річних), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 184-КІП від 06.04.2015 р. підлягає припиненню.

16.09.2015 р. представник КП «Кривбасводоканал» подав суду заяву, згідно з якою просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи № 910/18481/15 у розмірі 1 055,40 грн., які складаються з витрат, понесених позивачем для участі представника в судовому засіданні 16.09.2015 р.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» дано роз'яснення, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

У відповідності до ст. 4 5 ГПК України, Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Ухвалами Господарського суду міста Києва у справі № 910/18481/15 не визнавалася явка представників учасників процесу обов'язковою, у зв'язку з чим господарський суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з розглядом справи № 910/18481/15 у розмірі 1 055,40 грн., які складаються з витрат, понесених позивачем для участі представника в судовому засіданні 16.09.2015 р.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на КП «Кривбасводоканал» в частині розірвання договору в розмірі 1 218,00 грн., та на ТОВ «КИАРМ» в частині стягнення - 1 827,00 грн., та стягуються в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИАРМ» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 3 літера А, код ЄДРПОУ 38392769) на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6 А, код ЄДРПОУ 03341316) 60 432,33 грн. (з яких: 60 000,00 грн. основного боргу, 240,00 грн. інфляційних нарахувань та 192,33 грн. трьох відсотків річних), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 184-КІП від 06.04.2015 р.

2. Відмовити у задоволенні позову про розірвання договору поставки № 184-КІП від 06.04.2015 р., укладеного між ТОВ «КИАРМ» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 3 літера А, код ЄДРПОУ 38392769) та КП «Кривбасводоканал» (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6 А, код ЄДРПОУ 03341316).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИАРМ» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 3 літера А, код ЄДРПОУ 38392769) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Кривбасводоканал» (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6 А, код ЄДРПОУ 03341316) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 24.09.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина