Рішення

від 22.09.2015 по справі 910/14434/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2015Справа №910/14434/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інжинірингова компанія "Монтажсервіс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альфа-Буд", м. Київ

про стягнення 724915,00 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Колєв Р.Г. (діє на підставі угоди № 15/04/03-гс від 03.04.2015)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інжинірингова компанія "Монтажсервіс" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альфа-Буд" про стягнення 734 417,90 грн. заборгованості за договором субпідряду № 10/07-13 від 10.07.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором субпідряду №10/07-13 від 10.07.2013 в частині оплати за виконані позивачем роботи та оплати авансу у визначені договором строки, у зв'язку із чим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інжинірингова компанія "Монтажсервіс" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альфа-Буд" 734 417,90 грн., з яких: 363524,59 грн. - основний борг, 182506,31 грн. - інфляційні втрати, 3197,02 грн. - 3% річних, 90880,00 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, 94309,98 грн. - пеня за невиконане зобов'язання щодо перерахування авансу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 (суддя Трофименко Т.Ю.) порушено провадження у справі № 910/14434/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.07.2015.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 №04-23/894 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/14434/15, у зв'язку з тривалим лікарняним судді Трофименко Т.Ю.

За результатом повторного автоматичного розподілу вказана справа була передана для розгляду судді Турчину С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 суддею Турчином С.О. прийнято справу № 910/14434/15 до свого провадження та призначено її до розгляду на 28.07.2015.

27.07.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 08.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 розгляд справи №910/14434/15, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладено на 27.08.2015.

26.08.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2015 розгляд справи №910/14434/15, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладено на 15.09.2015.

11.09.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення та документи по справі.

У своїх поясненнях, позивач посилаючись на положення ст. 22 ГПК України просить суд стягнути з відповідача 724915,00 грн., з яких: заборгованість у розмірі 363524,59 грн., збитки від інфляції - 214565,99 грн., 3% річних у розмірі 14354,61 грн., пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 66887,68 грн., пеня за невиконання зобов'язання щодо сплати авансу - 65582,13 грн.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідні пояснення є по своїй суті заявою про зменшення позовних вимог, відповідають приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються в редакції заяви про зменшення, відповідно має місце нова ціна позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 розгляд справи №910/14434/15, у зв'язку із неявкою представника відповідача, відкладено на 22.09.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2015 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 22.09.2015 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 було надіслано на юридичну адресу відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. що підтверджується відміткою канцелярії на звороті ухвали.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на визначені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 22.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альфа-Буд" (підрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інжинірингова компанія "Монтажсервіс" (субпідрядник, позивач) укладено договір субпідряду №10/07-13 (надалі - договір), відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати із матеріалів підрядника та здати підряднику в установлені договором строки роботи у відповідності до даного договору, додатків до нього та згідно технічного завдання, а підрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані субпідрядником роботи на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість робіт за даним договором складається із вартості всіх робіт , виконуваних згідно договірних цін до даного договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

Договірна ціна до даного договору є динамічною. Вартість робіт визначається додатковими угодами до договору (п. 2.2.).

Згідно із п. 3.1. договору, субпідрядник зобов'язується виконати роботи та передати їх підряднику в строки, визначені сторонами в графіку виконаних робіт, що додається до даного договору та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.2. договору, роботи вважається виконаними тільки після їх передачі підряднику в установленому даним договором порядку. Обсяги виконаних робіт підтверджуються актами здачі-приймання виконаних робіт (п. 6.2.).

Пунктом 9.1. договору передбачено, що щомісячно, до 25-го числа звітного місяця субпідрядник передає підряднику акт здачі-приймання виконаних робіт. Передача-приймання виконаних робіт у відповідності з даним договором оформляється сторонами шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт на протязі двох днів з моменту закінчення робіт та надання субпідрядником вказаних актів підряднику на підпис.

Підрядник зобов'язаний прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи (п. 4.1.).

Згідно із п. 8.1. договору, взаєморозрахунки за даним договором проводяться за фактично виконані обсяги робіт, з урахуванням усунення недоліків за рахунок субпідрядника або шляхом попередньої оплати робіт на підставі цього договору.

Розрахунки за виконання робіт підрядник проводить наступним чином (п. 8.2.):

Підрядник на протязі 5 банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору, але не раніше підписання сторонами договірної ціни та графіка виконаних робіт, що є невід'ємними додатками до цього договору, здійснює оплату авансу субпідряднику у розмірі 60% від вартості робіт, згідно наданого кошторису (п. 8.2.1.).

Розрахунок за фактично виконані роботи підрядник проводить на протязі 3 банківських днів після підписання чергового акту здачі-приймання виконаних робіт, яка підписується уповноваженими представниками сторін (п. 8.2.2.).

Відповідно до п. 8.3. договору, оплата за виконані роботи здійснюється підрядником згідно фактично виконаних робіт та прийнятих обсягів робіт на основі актів приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 10.3. договору визначено, що за порушення умов термінів оплати, передбачених п.п. 8.2.1., 8.2.2. даного договору, підрядник виплачує субпідряднику пеню у розмірі 0,1% від вартості від суми неоплаченої вартості робіт, за кожен день затримки платежу.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання обов'язків сторін по даному договору (п. 14.4.).

Додатковою угодою № 1 від 10.07.2013 до договору сторони погодили, що субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати власними силами та здати підряднику в установлені договором строки роботи, а саме: виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівництва - розширення виробництва ТОВ "Пісківський завод скловиробів", а підрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані субпідрядником роботи на умовах передбачених договором.

Додатком 1 до додаткової угоди № 1 від 10.07.2013 сторонами визначено перелік та вартість робіт, що складає 626288,29 грн.

Позивач, обґрунтовуючи позов, зазначає, що зобов'язання щодо надання технічної документації та перерахування авансу (60% від вартості робіт) в розмірі 375736,97 грн. (з ПДВ 20%) відповідачем не виконані.

В підтвердження порушення відповідачем зобов'язань щодо сплати авансу у розмірі 375736,97 грн. позивачем надано виписку з рахунку позивача за період з 01.07.2013 по 31.07.2013.

Також, позивач вказує, що на виконання умов договору, ним були виконані роботи на суму 363546,19 грн., в підтвердження чого позивачем було надано акти приймання виконаних підрядних робіт за січень 2014 року: №04 від 09.01.2014 на суму 57078,00 грн., №05 від 09.01.2014 на суму 49961,70 грн., №6 від 09.01.2014 на суму 44405,28 грн., №7 від 09.01.2014 на суму 30901,50 грн., №8 від 09.01.2014 на суму 48279,01 грн., №9 від 09.01.2014 на суму 55494,60 грн. №10 від 09.01.2014 на суму 8942,40 грн., № 11 від 09.01.2014 на суму 26460,00 грн., № 12 від 09.01.2014 на суму 42023,70 грн. та довідку про вартість будівельних робіт та витрат від 09.01.2014, які не підписані з боку відповідача.

Під час розгляду справи позивачем надані акти надання послуг: №2 від 29.08.2013, №3 від 30.08.2013, №4 від 30.08.2013 №8 від 11.11.2013, №9 від 11.11.2013, №10 від 11.11.2013, №11 від 11.11.2013 на загальну суму 263763,60 грн., які, як зазначено позивачем, відповідач оплатив.

За розрахунком позивача (в останній редакції позовних вимог) розмір заборгованості відповідача за договором субпідряду №10/07-13 від 10.07.2013 складає 363524,59 грн. Також позивачем здійснено нарахування збитків від інфляції (з 13.04.2014 по 15.09.2015) у розмірі 214565,99 грн., 3% річних (з 13.05.2014 по 15.09.2015) у розмірі 14354,61 грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (з 13.05.2014 по 13.11.2014) у розмірі 66887,68 грн., пені за невиконання зобов'язання щодо сплати авансу (з 18.07.2013 по 18.01.2014) у розмірі 65582,13 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 ЦК України).

На підтвердження факту виконання умов договору субпідряду №10/07-13 від 10.07.2013 в частині виконання робіт на загальну суму 627309,79 грн. позивачем надано акти №2 від 29.08.2013 на суму 31665,60 грн., №3 від 30.08.2013 на суму 55806,00 грн., №4 від 30.08.2013 на суму 56282,00 грн., №8 від 11.11.2013 на суму 51000,00 грн., №9 від 11.11.2013 на суму 10320,00 грн. №10 від 11.11.2013 на суму 54480,00 грн., №11 від 11.11.2013 на суму 4200,00 грн., №04 від 09.01.2014 на суму 57078,00 грн., №05 від 09.01.2014 на суму 49961,70 грн., №6 від 09.01.2014 на суму 44405,28 грн., №7 від 09.01.2014 на суму 30901,50 грн., №8 від 09.01.2014 на суму 48279,01 грн., №9 від 09.01.2014 на суму 55494,60 грн. №10 від 09.01.2014 на суму 8942,40 грн., № 11 від 09.01.2014 на суму 26460,00 грн., № 12 від 09.01.2014 на суму 42023,70 грн.

Судом встановлено, що акти №2 від 29.08.2013, №3 від 30.08.2013, №4 від 30.08.2013 на, №8 від 11.11.2013, №9 від 11.11.2013, №10 від 11.11.2013, №11 від 11.11.2013 на загальну суму 263763,60 грн., підписані з боку відповідача та скріплені печаткою товариства без зауважень та заперечень.

Акти приймання виконаних підрядних робіт з облаштування системи гарячого та холодного водопостачання та каналізації; монтаж внутрішньоцехової дощової каналізації; монтаж внутрішньоцехової теплотраси, опалення цеху склотари та адміністративно-побутового корпусу та теплопункту на суму 363546,19 грн.: №04 від 09.01.2014 на суму 57078,00 грн., №05 від 09.01.2014 на суму 49961,70 грн., №6 від 09.01.2014 на суму 44405,28 грн., №7 від 09.01.2014 на суму 30901,50 грн., №8 від 09.01.2014 на суму 48279,01 грн., №9 від 09.01.2014 на суму 55494,60 грн., №10 від 09.01.2014 на суму 8942,40 грн., № 11 від 09.01.2014 на суму 26460,00 грн., № 12 від 09.01.2014 на суму 42023,70 грн. та довідка про вартість будівельних робіт та витрат від 09.01.2014 з боку відповідача не підписані.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Положеннями статті 882 Цивільного кодексу України визначено порядок передання та прийняття робіт за договором будівельного підряду.

Так, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття (ч. 1).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4).

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (ч. 6).

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства позивач не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання відповідача до підписання актів виконаних робіт. Обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити, законом покладений саме на відповідача. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2012 у справі №21/5005/14068/2011).

В матеріалах справи наявна претензія позивача вих. №18/04-14 від 18.04.2014 щодо підписання актів виконаних робіт та оплати наданих послуг, направлена на адресу відповідача разом з актами виконаних робіт та довідкою за формою КБ-3. Факт направлення претензії, актів та одержання їх відповідачем підтверджується описом вкладення у цінний лист від 18.04.2014, фіскальним чеком від 18.04.2014 №9233 та витягом від 17.06.2014 з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

У даній вимозі позивач вимагав від відповідача підписати акти №04, №05, №6, №7, №8, №9, №10, № 11, № 12 та один примірник повернути позивачу, а також сплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 363524,59 грн. Судом враховано, що у претензії було зазначено про направлення актів за квітень 2014 рік, однак, враховуючи те, що акти №04, №05, №6, №7, №8, №9, №10, № 11, № 12 направлялись у квітні та оскільки матеріали справи не містять доказів виконання робіт, які б підтверджувались іншими актами ніж №04, №05, №6, №7, №8, №9, №10, № 11, №12, то суд дійшов висновку, що факт направлення позивачем відповідачу актів виконаних робіт, заборгованість за якими є предметом спору у даній праві, доведений позивачем.

Оскільки, в матеріалах справи наявні належні докази направлення актів виконаних робіт на адресу відповідача, а останнім заперечень та зауважень на дані акти не надано, суд дійшов висновку, що вказані вище акти №04, №05, №6, №7, №8, №9, №10, №11, № 12 є прийнятими відповідачем та підлягають оплаті.

Також, судом враховано, що у наявному в матеріалах справи листі №466 від 20.04.2015 Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" (замовника), останнім зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інжинірингова компанія "Монтажсервіс" у якості субпідрядника підрядника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альфа-Буд" в інтересах замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" виконало роботи з облаштування системи гарячого та холодного водопостачання та каналізації; монтажу внутрішньоцехової дощової каналізації; монтажу внутрішньоцехової теплотраси, опалення цеху склотари та адміністративно-побутового корпусу та теплопункту. ТОВ "Пісківський завод скловиробів" зазначено, що замовником дані роботи були прийняті, зауважень з приводу виконаних робіт до субпідрядника не має, виконання вказаних робіт підтверджується виконавчими схемами та актами гідравлічного випробування зазначених мереж, що підписані представниками замовника, підрядника та субпідрядника, копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначене, також, підтверджує факт виконання позивачем робіт за договором субпідряду №10/07-13 від 10.07.2013.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем робіт на загальну суму 627309,79 грн.

Відповідачем частково оплачено виконані позивачем роботи у загальному розмірі 270863,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи згідно договору підряду належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована в загальному розмірі 356446,19 грн. (627309,79 - 270863,60), а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню.

Позивачем, також, заявлено до стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (нарахована з 13.05.2014 по 13.11.2014) у розмірі 66887,68 грн., пені за невиконання зобов'язання щодо сплати авансу (нарахована з 18.07.2013 по 18.01.2014) у розмірі 65582,13 грн., збитків від інфляції (нараховані з 13.04.2014 по 15.09.2015) у розмірі 214565,99 грн., 3% річних (нараховані з 13.05.2014 по 15.09.2015) у розмірі 14354,61 грн.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну оплату робіт та авансу передбачена п. 10.3. договору.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на правові відносини, які склались між сторонами, суд дійшов висновку, що нарахування пені має здійснюватись у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо перерахування авансу у розмірі 60% від вартості робіт (375736,97 грн.) в строки визначені п. 8.2.1. договору. Доказів протилежного матеріали справи не містять. При цьому, наявні в матеріалах справи платіжні доручення про часткову сплату заборгованості за договором субпідряду №10/07-13 від 10.07.2013 в призначеннях платежу не містять відомостей про сплату авансу.

Також, як встановлено судом вище, відповідачем порушені зобов'язання в частині оплати вартості виконаних відповідачем робіт.

Оскільки, вимогу вих. №18/04-14 від 18.04.2014 та акти №04, №05, №6, №7, №8, №9, №10, №11, № 12 відповідач отримав 06.05.2014, що підтверджено витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, враховуючи положення п. 9.1. договору, то суд дійшов висновку, що позивачем вірно здійснено нарахування пені, а також інфляційних втрат та 3% річних з 13.05.2014.

Суд перевіривши розрахунок пені, встановив, що розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань складає 41357,52 грн. та пені за невиконання зобов'язання щодо сплати авансу - 25025,11 грн., у зв'язку із чим, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 3% річних, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 214565,99 грн. та 3% річних у розмірі 14354,61 грн. в межах заявлених вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інжинірингова компанія "Монтажсервіс" частково.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI (у редакції на час подання позову), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно з останньою редакцією позовних вимог сума позову складає 724915,00 грн., а тому розмір судового збору має складати 14498,30 грн.

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції №0.0.384713970.2 від 14.05.2015 позивачем сплачено 14688,35 грн. судового збору.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час прийняття рішення) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на зазначене, оскільки позивачем заявлено про повернення надмірно сплаченого судового збору, позивачу підлягає поверненню сплачений судовий збір у розмірі 190,05 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альфа-Буд" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 5-Б; код ЄДРПОУ 33948538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інжинірингова компанія "Монтажсервіс" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 5-Б, офіс 103; код ЄДРПОУ 38612322) заборгованість у розмірі 356446,19 грн., пеню у розмірі 41357,52 грн., інфляційні у розмірі 214565,99 грн., 3% річних у розмірі 14354,61 грн., пеню за невиконання зобов'язання щодо сплати авансу у розмірі 25025,11 грн., судові витрати у розмірі 13034,99 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інжинірингова компанія "Монтажсервіс" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 5-Б, офіс 103; код ЄДРПОУ 38612322) з Державного бюджету України зайво сплачений згідно квитанції №0.0.384713970.2 від 14.05.2015, яка міститься в матеріалах справи №910/14434/15, судовий збір у сумі 190,05 грн., про що винести ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2015

Суддя С.О. Турчи