Рішення

від 28.09.2015 по справі 904/6843/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.09.15р. Справа № 904/6843/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово виробниче підприємство "УКРГРАФІТ", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м. Марганець, Дніпропетровська область

про стягнення 16 201, 88 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. № 08 від 01.07.2015р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово виробниче підприємство "УКРГРАФІТ" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" пені - 3 858,76 грн., 3 % річних - 582,99 грн., інфляційні втрати - 11 760,13 грн. за договором поставки № 2014-АС/42 від 30.07.2014р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 2014-АС/42 від 30.07.2014р., в частині вчасної оплати за поставлений товар.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, через канцелярію суду надав відзив на позов в якому зазначив, що прострочення оплати виникло у зв'язку з тим, що контрагенти Відповідача знаходяться в зоні АТО та дію договорів, укладених з ними зупинено, на підставі чого просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 07.09.2015р. розгляд справи відкладався до 28.09.2015р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представником позивача не подавалось.

У судовому засіданні 28.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово виробниче підприємство "УКРГРАФІТ" (далі -позивач, постачальник) та Публічного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (далі - відповідач, покупець) уклали договір поставки №2014-АС/42 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник продає, покупець купляє товар в кількості та номенклатурі згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору.

Постачальник зобов'язується передати товар покупцю на умовах FCA - склад ПВП "УКРГРАФІТ", м. Запоріжжя. Умови поставки розуміються у відповідності з Інкотермс 2000р. Завантаження товару здійснюється постачальником (а.с. 2.1. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору ціна товару визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що загальна сума цього договору складає 33 720 гривен з урахуванням ПДВ. Сума цього договору збільшується на суму кожної наступної специфікації.

Умови оплати та передачі товару визначаються специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 4.1. Договору).

Згідно п. 4.2. Договору датою поставки товару є дата передачі постачальником товару покупцю на складі постачальника.

Відповідно до п. 4.3. Договору датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

У випадку прострочення поставки товару або оплати строків, вказаних в специфікаціях до цього договору, винна сторона сплачує потерпілій неустойку в розмірі 0,2% від суми не поставленого товару або не проведеного розрахунку за кожен день прострочи, але не більше подвійної ставки НБУ (п. 7.1. Договору).

Цей договір підписується в двох екземплярах на російській мові, вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2015р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1. Договору).

30.07.2014р. сторонами підписано специфікацію №1, якою встановлено строк оплати - 30 календарних днів з дати поставки товару.

Позивачем відповідачеві поставлено товар на загальну суму 31 089,84 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000264 від 31.07.2014р. (а.с. 19), підписаною повноважним представником покупця за довіреністю № 919 від 31.07.2014р. (а.с. 20).

За поставлений товар відповідач розрахувався з порушенням строку частково у сумі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2010_CU017 від 30.12.2014р. (а.с. 21).

15.05.2015р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою про сплату боргу (а.с. 23-24)

26.05.2015р. відповідач направив відповідь на претензію, в якій проти наявності заборгованості не заперечив та зобов'язався сплатити борг в поточному місяці (а.с. 25).

03.06.2015р. відповідач розрахувався з позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 714_63023/ від 03.06.2015р. (а.с. 22).

Враховуючи, що відповідачем за отриманий товар сплачено з порушенням строку, позивачем нараховано пеню у сумі 3 858,76 грн., 3 % річних - 582,99 грн., інфляційні втрати - 11 760,13 грн., що і стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення спору.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки, надані Позивачем судом встановлено наступне.

Позивач нараховує пеню в розмірі 3 858,76 грн. за період прострочення оплати - з 30.08.2014р. по 28.02.2015р. та 3% річних - 582,87 грн. за період з 30.08.2014р. по 03.06.2015р.

Однак, згідно специфікації № 1, строк оплати становить 30 календарних днів з дати поставки товару.

Оскільки, поставку товару було здійснено 31.07.2015р., останнім днем на оплату є 30.08.2014р., отже, пеню та 3 % річних необхідно рахувати з 31.08.2014р.

З врахуванням викладеного, пеня за період з 31.08.2014 р. по 28.02.2015р. становить 3 829,79 грн.

Відповідач у відзиві на позов не заперечує проти прострочення оплати, пояснює прострочення тим, що контрагенти відповідача знаходяться в зоні АТО та дію договорів, укладених з ними зупинено, однак, відповідачем виконуються замовлення покупців на свій ризик, власними коштами, з власних матеріалів та ресурсів. Ттакож відповідач зазначає, що стягнення судом штрафних санкцій може спричинити невиплату заробітної плати працівникам, зменшення належних бюджетних податків, часткове звільнення працівників.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання.

Згідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи викладене та те, що підприємством відповідача заборгованість перед позивачем погашена в повному обсязі, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50 % та стягнути з відповідача 50% пені в розмірі 1 914,90 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 1 943,87 грн. слід відмовити.

3% річних за період з 31.08.2015р. по 02.06.2015р. (оскільки 03.06.2015р. - відповідач розрахувався за товар у повному обсязі ) становлять 577,87 грн., та підлягають до стягнення.

В частині стягнення 3% річних у сумі 5,12 грн. слід відмовити.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з вересня 2014р. по травень 2015 р. становлять 10 758,68 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1 001,43 грн. слід відмовити.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача суми пені - 1 914,90 грн., 3% річних - 577,87 грн., інфляційних втрат - 10 758,68 грн.

В частині стягнення 1 943,87 грн. - пені, 1 001,43 грн. - інфляційних втрат та 5,12 грн. - 3% відсотків річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням п. 4.3 Пленуму ВСГУ № 7 від 21.02.2013р., відповідно до якого у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (53401, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, 162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємство «УКРГРАФІТ» (69008, м. Запоріжжя, вул. Каліброва, 8А код. ЄДРПОУ 30201489) 1 914,90 грн. (одна тисяча дев'ятсот чотирнадцять грн. 90 коп.) - пені, 577,87 грн. (п'ятсот сімдесят сім грн. 87 коп.) - 3% річних, 10 758,68 грн. (десять тисяч сімсот п'ятдесят вісім грн. 68 коп.) - інфляційних втрат , 1 703,68 грн. (одна тисяча сімсот три грн. 68 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 1 943,87 грн. - пені, 1 001,43 грн. - інфляційних втрат та 5,12 грн. - 3% відсотків річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 01.10.2015р.

Суддя ОСОБА_2