Рішення

від 22.09.2015 по справі 910/20587/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2015Справа №910/20587/15

За позовом Житлово-будівельного кооперативу «Винники-1»

до Приватного підприємства «Ланна»

про стягнення 107 000,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Сеньків А.І. (представник за довіреністю від 20.08.2015р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Житлово-будівельний кооператив «Винники-1» (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Ланна» (надалі також - відповідач) заборгованості в розмірі 107 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання вимог Договору поставки №7/030814 від 03.08.2014р. було здійснено оплату товару на суму 315 000,00 грн., а відповідачем здійснено поставку в кількості меншій ніж оплачено позивачем, а саме в розмірі 208 000,00 грн., у зв'язку з чим виник надлишок сплаченої позивачем суми в розмірі 107 000,00 грн., про стягнення якої з відповідача позивач звернувся до суду.

Відповідачем письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надано, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, їй присвоєно №910/20587/15, розгляд призначено на 22.09.2015р.

В судове засідання 22.09.2015р. представник від відповідача не з'явився, заяв та клопотань до суду не надіслав.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22 вересня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2014р. між позивачем (замовник за Договором) та відповідачем (постачальник за Договором) було укладено Договір поставки №7/030814 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, відповідач зобов'язується поставити товар (передати у власність позивача), пазогребневу будівельну гіпсоплиту, розміром 600х300х80 мм 5,5 шт. на 1 метр квадратний, а позивач зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умова Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору товар повинен бути поставлений позивачу у строк 21 дня з моменту здійснення оплати позивачем, виставленого відповідачем рахунку відповідно до цього Договору.

Загальна ціна даного Договору становить 30 000,00 грн., додатково позивач сплачує вартість зворотної тари (європіддонів) вартість якої визначається у відповідному рахунку. Сторони не є платниками ПДВ. Вартість одного метра квадратного гіпсоплити становить 100,00 грн. за один метр квадратний гіпсоплити та визначаються виходячи із 90,00 грн. вартості одного квадратного метру гіпсоплити на 10,00 грн. за один квадратний метр вартості доставки, яка закладається в загальну ціну товару. (п. 6.1. Договору).

Позивач сплачує відповідачу вартість товару відповідно до виставленого відповідачем рахунку із розрахунком кількості кожної окремої поставки. (п. 6.3. Договору).

На виконання умов Договору позивачем було перераховано відповідачу кошти в розмірі 315 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача, а саме:

- 07.08.2014р. позивачем проведено оплату на суму в розмірі 30 000,00 грн.;

- 27.08.2014р. позивачем проведено оплату на суму в розмірі 15 000,00 грн.;

- 12.09.2014р. позивачем проведено оплату на суму в розмірі 45 000,00 грн.;

- 24.09.2014р. позивачем проведено оплату на суму в розмірі 45 000,00 грн.;

- 29.10.2014р. позивачем проведено оплату на суму в розмірі 30 000,00 грн.;

- 06.11.2014р. позивачем проведено оплату на суму в розмірі 45 000,00 грн.;

- 24.11.2014р. позивачем проведено оплату на суму в розмірі 45 000,00 грн.;

- 26.12.2014р. позивачем проведено оплату на суму в розмірі 60 000,00 грн.

У відповідності до матеріалів справи, відповідачем було поставлено позивачу пазогребневу будівельну гіпсоплиту на загальну суму в розмірі 208 000,00 грн., а саме:

- 03.08.2014р. відповідачем здійснена поставка на суму в розмірі 30 000,00 грн.;

- 26.08.2014р. відповідачем здійснена поставка на суму в розмірі 15 000,00 грн.;

- 08.09.2014р. відповідачем здійснена поставка на суму в розмірі 88 000,00 грн.;

- 24.10.2014р. відповідачем здійснена поставка на суму в розмірі 75 000,00 грн.

Як стверджує позивач, що не заперечено відповідачем, товару в повному обсязі, на оплачену позивачем суму в розмірі 107 000,00 грн., відповідачем допоставлено не було.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язаний прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (стаття 662 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

15.06.2015р. позивачем було складено та направлено відповідачу вимогу №172 про повернення грошових коштів в розмірі 107 000,00 грн.

Відповідачем відповіді на зазначену вимогу позивачу надано не було, грошові кошти на рахунок позивача не повернуто.

Станом на дату звернення позивача до суду, відповідачем суму заборгованості в розмірі 107 000,00 грн. позивачу перераховано не було.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Згідно з п. 8.1. Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свого зобов'язання щодо повернення вартості оплаченого позивачем але не поставленого відповідачем товару не виконав неналежним чином, таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 107 000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи все вищезазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 107 000,00 грн. є обґрунтованою.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/20587/15 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 107 000,00 грн.

Судовій збір позивача в розмірі 1 827,00 грн., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ланна» (код ЄДРПОУ 36947055, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, офіс 302) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Винники-1» (код ЄДРПОУ 39262602, адреса: 79005, м. Львів, вул. Скельна, 5) суму основного боргу в розмірі 107 000,00 грн. (сто сім тисяч гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2015р.

Суддя С.М. Морозов