Рішення

від 24.09.2015 по справі 910/19384/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.2015Справа №910/19384/15 Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., при секретарі судового засідання Нечай О.Н. , розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/19384/15

за позовом державного підприємства заводу «Генератор», м. Київ,

до приватного підприємства «Арсалан», м. Київ,

про стягнення 40 534,34 грн.,

за участю представників:

позивача - Чубко В.В. (довіреність від 13.07.2015 № 8/850);

відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство завод «Генератор» (далі - Завод) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «Арсалан» (далі - Підприємство) про стягнення: 18 360 грн. основного боргу за договором зберігання від 01.08.2012 № 10 (далі - Договір); 6 978,32 грн. пені; 1 330,97 грн. 3% річних; 13 865,05 грн. втрат від інфляції, а всього 40 534, 34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2015.

10.09.2015 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 розгляд справи було відкладено на 24.09.2015, у зв'язку з неявкою представників відповідача.

24.09.2015 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвал суду.

Представник позивача у судовому засіданні 24.09.2015 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача у судове засідання 24.09.2015 не з'явилися; про причини неявки суд не повідомили; вимоги ухвал суду не виконали; відзив на позовну заяву не подали.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал.

До матеріалів справи долучено конверти з копіями ухвал суду, які повернуті з адреси відповідача з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012 Заводом (охоронець) та Підприємством (замовник) було укладено Договір, за умовами якого:

- замовник передає, а охоронець бере на себе зобов'язання зберігати майно, передане йому замовником, нс строк дії Договору, і повернути це майно в цілісності. Майно є власністю замовника (пункт 1.1 Договору);

- замовник зобов'язаний здійснювати своєчасну оплату винагороди та відшкодовувати витрати охоронця (пункт 3.1 Договору);

- розмір винагороди охоронцю за згодою сторін становить 6 120 грн. на місяць (пункт 4.1 Договору);

- сплата винагороди проводиться шляхом щомісячного (не пізніше 15 числа поточного місяця) перерахування на розрахунковий рахунок охоронця, або шляхом попередньо узгодженого з охоронцем взаємозаліку із складанням відповідного акту (пункт 4.2 Договору);

- Договір укладений на термін з 01.08.2012 по 30.09.2012 (пункт 7.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - виконуючим обов'язки директора Ладничем І.Д., який діяв на підставі статуту, та від відповідача -директором Голестанех К., який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до частини першої статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач надавав відповідачу послуги зі зберігання, а останній розрахувався неповністю, внаслідок чого виник борг у сумі 18 360 грн.

До матеріалів справи долучені рахунки-фактур, які були виставлені Заводом та не оплачені Підприємством (аркуші справи 29-31 том І).

Відповідач умови Договору з оплати не виконав та за послуги зберігання не розрахувався.

Завод надіслав на адресу Підприємства претензію від 13.05.2015 № 8/580, зокрема, з вимогою погасити борг за Договором.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді, належного реагування та заборгованість не погасив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги зберігання складає 18 360 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 6 978,32 грн. пені; 13 865,05 грн. втрат від інфляції та 1 330,97 грн. 3% річних. Позивач визначає період прострочення з 31.01.2013 по 01.07.2015 для втрат від інфляції та 3% річних. Що ж до пені, то Завод визначив період нарахування з 01.07.2014 по 01.07.2015.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Що ж до стягнення пені, то Господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України.

Разом з тим, у пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 6 978,32 грн.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Арсалан» (02206, м. Київ, вул. Малишка, 25/1; ідентифікаційний код: 32204869) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь державного підприємства заводу «Генератор» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18; ідентифікаційний код: 14312453): 18 360 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят) грн. основного боргу; 1 330 (одну тисячу триста тридцять) грн. 97 коп. 3% річних; 13 865 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн. 05 коп. втрат від інфляції та 1 512 (одну тисячу п'ятсот дванадцять) грн. 47 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 29.09.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук