ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.08.2015Справа №910/18923/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-дизайнерська компанія «Боско Дизайн»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізопен»
про стягнення 571 793,96 грн.
Суддя А.М. Селівон
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
від позивача: Раков В.В. - представник, довіреність №18/2015 від 18.07.15 р.;
від відповідача: не з'явився;
В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-дизайнерська компанія «Боско Дизайн» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізопен» про стягнення 571 793,96 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу №БД-01/2015 від 05.01.15 р.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №БД-01/2015 від 05.01.15 р. в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вищезазначеному розмірі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.15 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/18923/15 та призначено до розгляду на 19.08.15 р.
В судове засідання 19.08.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.
Уповноважений представник відповідача у вказане судове засідання 19.08.15 р. не з'явився.
Копію ухвали Господарського суду міста Києва від 27.07.15 р., яка направлялась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. м. Раєвського, 4-В, та яка співпадає з місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізопен» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно відповідача, повернуто підприємством зв'язку не врученим адресату з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання поштового відправлення.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Окрім того, пунктом 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова №18) Вищим господарським судом України роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.1. Постанови №18 суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи судом.
Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судове засідання суд не повідомлено.
До початку судового засідання 19.08.15 р. через відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву б/н від 17.08.15 р., в якому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-дизайнерська компанія «Боско Дизайн» визнає в повному обсязі, проте заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 571 793,96 грн. у добровільному порядку сплатити не може у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем на підприємстві. Відзив на позовну заяву разом з доданими до нього документами судом долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 19.08.15 р. представником позивача подано суду письмове клопотання б/н від 19.08.15 р., в якому останній просив суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 19.08.15 р. сторонами суду не надано.
Документи, витребувані ухвалою суду від 27.07.15 р., позивачем та відповідачем надані не в повному обсязі.
Відповідно до п. 2.3. Постанови №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно п. 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд не знаходив підстав для відкладення розгляду справи та на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання клопотання представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.
Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 29, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.
Відводу судді представником позивача не заявлено.
В судовому засіданні 19.08.15 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
В С Т А Н О В И В:
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
05 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-дизайнерська компанія «Боско Дизайн» (Продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізопен» (Покупець за договором, відповідач у справі) укладено Договір купівлі-продажу №БД-01/2015 (далі - Договір), згідно п.1.1 якого Продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Розділами 2-7 Договору сторони погодили обов'язки сторін та відповідальність за порушення договірних зобов'язань, порядок розрахунків тощо.
Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 5.1. Договору).
Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.
З урахуванням предмету та суб'єктного складу сторін договору, які є основними ознаками договору та дають змогу кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони, судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом 1.2. Договору зазначено, що кількість та розгорнута номенклатура (асортимент) товару, що є предметом цього Договору, визначається в Специфікації, рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Загальна вартість товару та відповідно сума Договору складає 813 193,96 грн. і зазначається в Специфікації, рахунках-фактурах та видаткових накладних.
Зокрема, підписанням Специфікації на поставку товару (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного Договору, сторони визначили асортимент, кількість та вартість товару.
В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Згідно п. 2.1. Договору Продавець зобов'язаний не пізніше п'яти календарних днів з дня набрання чинності цим Договором передати Покупцю товар по накладній та забезпечити Покупця інструкцією із експлуатації (використання) товарів.
Судом встановлено за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, що на виконання умов вищевказаного Договору позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку - фактури № СФ-0000001 від 05.01.15 р. на суму 813 193,96 грн. було поставлено, а останнім отримано товар на загальну суму 813 193,96 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №РН-0000002 від 09.01.15 р., підписаною повноважними представниками сторін та засвідченою печатками обох товариств.
При цьому отримання товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженого представника останнього на вищевказаній накладних, а саме гр. ОСОБА_1., який діяв на підставі довіреності № 1 від 01.01.15 р. строком дії до 15.01.15 р. на одержання цінностей згідно переліку, копія якої міститься в матеріалах справи.
Заперечень щодо факту поставки та отримання товару по кількості та якості відповідачем суду не надано. Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, матеріали справи не містять.
Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-дизайнерська компанія «Боско Дизайн» умов Договору з боку відповідача відсутні.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідності до умов укладеного між сторонами Договору позивачем виконані прийняті на себе зобов'язання з передачі товару по кількості та якості відповідачу - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізопен», а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.
Суд зазначає, що підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Виходячи з приписів вищенаведених положень законодавства та умов Договору прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до змісту товаророзпорядчих документів на нього.
Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до п. п. 2.2., 4.1. Договору Покупець зобов'язаний прийняти товар за накладною та сплатити Продавцю 100% вартості товару за цим Договором на протязі 3-х банківських днів з дати підписання даного Договору та виставленням Продавцем рахунку на оплату.
Як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, платіжним дорученням №1 від 04.06.15 р. відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 241 400,00 грн. із зазначенням призначення платежу «оплата за товар згідно дог. №БД-01/2015 від 05.01.15 р.», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки банку по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-дизайнерська компанія «Боско Дизайн» за вказану дату. Вказаний факт оплати також підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву, який наявний в матеріалах справи.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару в сумі 571 793,96 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № БД-01/2015 купівлі - продажу від 05.01.15 р. або його окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Окрім того суд зазначає, що згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Додатково факт наявності заборгованості відповідача за Договором підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним обома сторонами актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 08.08.15 р., копія якого наявна в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги визнання позову відповідачем, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань з оплати товару за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в розмірі більшому, ніж заявлено позивачем у позовній заяві, відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 571 793,96 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізопен» (01042, м Київ, Печерський район, вул.. Миколи Раєвського, буд. 4-В, код ЄДРПОУ 34479861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-дизайнерська компанія «Боско Дизайн» (02088, м. Київ, Шевченківський район, вул. Симона Петлюри, буд. 7-9, код ЄДРПОУ 37471823) 571 793,96 грн. (п'ятсот сімдесят одну тисячу сімсот дев'яносто три гривні дев'яносто шість копійок) основного боргу та 11 435,88 грн. (одинадцять тисяч чотириста тридцять п'ять гривень вісімдесят вісім копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складений та підписаний 28 вересня 2015 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Суддя А.М. Селівон
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 19.08.2015 |
Оприлюднено | 07.10.2015 |
Номер документу | 51836727 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Селівон А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні