Рішення

від 28.03.2011 по справі 5015/807/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2011р. Справа № 5015/807/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Арциз Арцизького району Одеської області до відповідача:Незалежної профспілки гірників Державного відкритого акціонерного товариства Шахта № 10 „ВеликомостівськаВ» , с. Глухів Сокальського району Львівської області про:стягнення 13053,72 грн. заборгованості за надані послуги

Суддя Артимович В.М.

При секретарі Митник М.Б.

Представники:

від позивача:не з'явився; від відповідача:ОСОБА_2 - голова.

Представнику відповідача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторона подала відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Арциз Арцизького району Одеської області, надалі - позивач, до Незалежної профспілки гірників Державного відкритого акціонерного товариства Шахта № 10 „ВеликомостівськаВ» , с. Глухів Сокальського району Львівської області, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в сумі 11230,00 грн., пені в сумі 1236,68 грн., трьох відсотків річних в сумі 587,04 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2011 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 09.03.2011 р.

В судове засідання 09.03.2011 р. представники позивача та відповідача не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали. Розгляд справи судом було відкладено на 28.03.2011 р.

Через канцелярію суду 28.03.2011 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 4130,00 грн. заборгованості, 454,80 грн. пені, 215,89 грн. трьох процентів річних.

Представник позивача в судове засідання 28.03.2011 р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Представник відповідача, який прибув в судове засідання, навів доводи, викладені в письмовому відзиві, позов визнав частково в сумі 4800,69 грн.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 28.03.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлений та оформлений 04.04.2011 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем і відповідачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 30.05.2008 р. укладено договір № 1 про надання послуг по тимчасовому проживанню і харчуванню в туристичному комплексі «Мрія», згідно умов якого позивач, як виконавець, зобов'язувався надати згідно з договором послуги по тимчасовому проживанню і харчуванню осіб, що направляються замовником, в туристичному комплексі «Мрія», що знаходиться у с. Лиман Татарбунарського району Одеської області, а відповідач, як замовник зобов'язався прийняти і своєчасно сплатити надані позивачем послуги по погоджених цінах і згідно фактичній кількості придбаних путівок.

Згідно з п. 2.3 договору розрахунки за послуги, які надаються позивачем, здійснюється шляхом 100 % передоплати.

Як передбачено п. 7.1 договір вступає в силу з моменту його підписання представниками обох сторін, укладений на строк до 31.12.2008 р. включно, і діє до виконання сторонами зобов'язань по даному договору.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В обґрунтування надання послуг позивач покликається на наступні накладні: № 4 від 09.06.2008 р. на суму 1800,00 грн., № 10 від 17.06.2008 р. на суму 1700,00 грн., № 11 від 19.06.2008 р. на суму 3750,00 грн., № 12 від 24.06.2008 р. на суму 10850,00 грн., № 15 від 01.07.2008 р. на суму 12450,00 грн., № 17 від 08.07.2008 р. на суму 8100,00 грн., № 20 від 17.07.2008 р. на суму 1700,00 грн., № б/н від 07.08.2008 р. на суму 3000,00 грн., № б/н від 08.08.2008 р. на суму 4100,00 грн., № б/н від 09.08.2008 р. на суму 4700,00 грн., № б/н від 19.08.2008 р. на суму 1080,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи відповідач свої зобов'язання по оплаті за надані позивачем послуги належним чином не виконав, сплативши кошти в сумі 42000,00 грн. Також судом беруться до уваги доводи відповідача про безпідставність покликання позивача, як на підставу надання послуг, на накладні № б/н від 07.08.2008 р. на суму 3000,00 грн., № б/н від 08.08.2008 р. на суму 4100,00 грн., оскільки вказані накладні не підписані повноважними представниками відповідача. Відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 4130,00 грн.

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу).

Із розрахунку суми позову, доданого до позовної заяви, вбачається, що позивач провів нарахування пені за період із 06.05.2009 р. по 06.11.2009 р. Виходячи з положень п. 2.3 договору про попередню 100 % передоплату обов'язок у відповідача по оплаті наданих позивачем послуг у спірних правовідносинах виникає до дати надання таких послуг, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню за період поза межами шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що відповідно є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені. Проте, це не позбавляє позивача права вимагати у відповідача сплати пені за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань згідно з вимогами ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 4130,00 грн., стягненню з відповідача підлягають три проценти річних в сумі 215,89 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи сторін спору та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193, 230, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України ст.ст. ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Арциз Арцизького району Одеської області, задоволити частково.

2. Стягнути із Незалежної профспілки гірників Державного відкритого акціонерного товариства Шахта № 10 „ВеликомостівськаВ» (80054, с. Глухів Сокальського району Львівської області; код ЄДРПОУ 25254345) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (68400, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість в сумі 4130,00 грн., три проценти річних в сумі 215,89 грн., державне мито в сумі 43,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 78,56 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили

Суддя Артимович В.М.