Рішення

від 22.09.2015 по справі 910/17487/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2015Справа № 910/17487/15

За позовом Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний

інститут цивільного будівництва «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ

«ЕДЕЛЬВЕЙС»

про стягнення 21 878, 46 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Комарчук І.Б. за довіреністю б/н від 31.07.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «ЕДЕЛЬВЕЙС» (далі - відповідач) про стягнення 21 878, 46 грн., з яких 17 244, 80 грн. основного боргу, 3 742, 12 грн. інфляційних втрат та 891, 54 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору він виконав проектно-вишукувальні роботи, які відповідачем не були оплачені, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/17487/15, її розгляд призначено на 04.08.2015 р.

28.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 08.09.2015 р.

28.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.09.2015 р. від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів на відкладено розгляд справи на 22.09.2015 р.

Представник відповідача в судове засідання 22.09.2015 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 22.09.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2013 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір № 13014 на виконання (передачу) проектно-вишукувальних робіт (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає та сплачує, а виконавець відповідно до умов Договору бере на себе виконання таких проектно-вишукувальних робіт: Розроблення генерального плану багатоповерхової житлової забудови на площі 14, 951 га у складі масиву «Нововасильківський» в смт. Глеваха Васильківського району Київської області.

Робота, передбачена Договором, здійснюється етапами. Види і зміст робіт щодо розробки документації виконавцем, вимоги щодо них та строки виконання основних етапів таких робіт визначаються Календарним планом виконання робіт, який є додатком до цього Договору (надалі іменується «Календарний план виконання робіт») та є невід'ємною частиною даного Договору (додаток № 2 до Договору). Завершення основних етапів виконання робіт щодо розробки документації оформляється актами здачі-прийняття виконаних робіт (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору ціна робіт за цим Договором визначається на підставі Зведеного кошторису (додаток № 3 до Договору), який є додатком до цього Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору за виконані визначені п. 1.1. Договору роботи замовник сплачує виконавцю 74 963, 00 грн., крім того ПДВ 20%: 14 992, 60 грн., а всього 89 955, 60 грн.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що оплата робіт здійснюється в наступному порядку:

2.3.1. Замовник протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання Договору, до початку виконання робіт, перераховує виконавцю аванс в розмірі 50% від ціни робіт, що становить 44 977, 80 грн., у т.ч. ПДВ 20%, з яких:

2.3.1.1. на виконання робіт етапу « 01» - 6 580, 80 грн., в т.ч. ПДВ 20%;

2.3.1.2. на виконання робіт етапу « 02» - 38 397, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20%;

2.3.2. Остаточний розрахунок за виконані роботи кожного етапу замовник здійснює протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту прийняття виконаних робіт відповідного етапу з урахуванням відповідної долі перерахованого авансового платежу:

2.3.2.1. за виконані роботи етапу « 01» - 6 580, 80 грн., в т.ч. ПДВ 20%;

2.3.2.2. за виконані роботи етапу « 02» - 38 397, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

За умовами п. 3.4. Договору виконані роботи замовник або представник замовника, який діє на підставі довіреності, отримує за адресою: м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 50, кім. 201, поверх 2. Одночасно з виконаними роботами виконавець передає замовнику 3 (три) примірники акту здачі-прийняття виконаних робіт. Датою отримання замовником робіт вважається дата проставляння замовником (представником замовника, який діє на підставі довіреності) підпису в накладній.

В силу п. 3.5. Договору замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів, з дати отримання робіт, передбачених Договором та актів здачі-прийняття виконаних робіт, зобов'язаний надати або направити поштою рекомендованим листом виконавцю підписані 2 (два) примірники акту здачі-прийняття виконаних робіт або письмову мотивовану відмову від прийняття виконаних робіт.

Згідно з п. 3.6. Договору в разі наявності у замовника зауважень до виконаних виконавцем робіт, протягом строку, передбаченого п. 3.5. Договору замовник надає виконавцеві письмову мотивовану відмову. У випадку письмової мотивованої відмови замовника від приймання робіт за даним Договором складається протокол з переліком доопрацювань, які потрібно виконати, та строків їх виконання.

Відмова від прийняття робіт є мотивованою, якщо вона стосується якості, кількості або змісту переданої замовнику проектно-кошторисної документації, що не відповідає діючим на території України державним будівельним нормам, стандартам та правилам.

Відповідно до п. 3.7. Договору якщо протягом терміну, встановленого у п. 3.5. даного Договору, виконавець не отримує від замовника підписаний акт здачі-прийняття виконаних робіт або письмову мотивовану відмову від замовника, робота вважається такою, що прийнята з додержанням усіх умов та підлягає оплаті відповідно до умов Договору за одностороннім актом здачі-прийняття виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивач виконав проектно-вишукувальні роботи на суму 89 955, 60 грн., що підтверджується Актами № 1 від 12.03.2013 р. на суму 13 161, 60 грн., № 2 від 29.03.2013 р. на суму 38 397, 00 грн., № 3 від 01.03.2013 р. на суму 38 397, 00 грн.

Виконані позивачем проектно-вишукувальні роботи передані відповідачу на підставі накладної № 120 від 27.03.2013 р., яка підписана представниками сторін без зауважень і заперечень та скріплена печатками обох підприємств.

Пунктом 9.5. Договору передбачено, що виконавець на вимогу замовника має право здійснити додаткові роботи, не передбачені Договором або завданням на проектування робіт, в такому випадку між сторонами складається додаткова угода з урахуванням додаткових робіт, які підлягають додатковій оплаті.

В процесі виконання Договору сторони за взаємним погодженням можуть змінювати його умови шляхом підписання додаткових угод до Договору, які стають його невід'ємною частиною (п. 11.1. Договору).

20.02.2013 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, згідно з п. 1. якої на підставі п. 11.1. Договору сторони дійшли згоди виконати додаткові роботи до Договору, що підлягають додатковій оплаті, а саме: замовник доручає та сплачує, а виконавець бере на себе виконання наступних додаткових робіт: Додаткові роботи по розробленню генерального плану.

Пунктом 1.2. Додаткової угоди № 1 передбачено, що ціна додаткових робіт становить 10 445, 00 грн., крім того ПДВ 20%: 2 089, 00 грн., а всього 12 534, 00 грн.

Згідно з п. 1.3. Додаткової угоди № 1 замовник протягом 5 банківських днів після підписання додаткової угоди, до початку виконання робіт, перераховує на розрахунковий рахунок виконавця аванс в розмірі 50% від ціни додаткових робіт, що становить 6 267, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Остаточний розрахунок за виконані додаткові роботи в сумі 6 267, 00 грн., у т.ч. ПДВ 20%, замовник здійснює протягом 5 (п'яти) банківських днів після прийняття виконаних робіт (п. 1.4. Додаткової угоди № 1).

На виконання умов Додаткової угоди № 1 до Договору позивач виконав проектно-вишукувальні роботи по розробленню генерального плану на загальну суму 12 534, 00 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних робіт № 1 від 29.03.2013 р. на суму 6 267, 00 грн. та № 2 від 01.04.2013 р. на суму 6 267, 00 грн.

Однак відповідач взяті на себе договірні зобов'язання в частині оплати виконаних позивачем робіт в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 17 244, 80 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України на замовника покладено обов'язок сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

В той же час, як зазначалося вище, п. 2.3.2. Договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконані роботи кожного етапу замовник здійснює протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту прийняття виконаних робіт відповідного етапу з урахуванням відповідної долі перерахованого авансового платежу.

При цьому, п. 1.4. Додаткової угоди № 1 до Договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконані додаткові роботи замовник здійснює протягом 5 (п'яти) банківських днів після прийняття виконаних робіт.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач в обумовлені строки не сплатив вартість виконаних позивачем робіт у повному обсязі, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 891, 54 грн. 3 % річних та 3 742, 12 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 р.).

В силу приписів п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 891, 54 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 742, 12 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати виконаних робіт, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «ЕДЕЛЬВЕЙС» (03143, місто Київ, вулиця Метрологічна, будинок 14-Б, офіс 125, 126; код ЄДРПОУ 33051994) на користь Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» (03039, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 50; код ЄДРПОУ 02497683) 17 244 (сімнадцять тисяч двісті сорок чотири) грн. 80 коп. основного боргу, 3 742 (три тисячі сімсот сорок дві) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 891 (вісімсот дев'яносто одну) грн. 54 коп. 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2015 р.

Суддя В.С. Ломака