Рішення

від 24.09.2015 по справі 910/19446/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2015Справа №910/19446/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Промбудівельник-4"

про стягнення 110 014, 55 грн.

за участю представників:

від позивача:Кирищук В.П.- представник за довіреністю № 91/2015/01/23-8 від 23.01.2015 р. від відповідача:Драч В.І.- голова правління згідно протоколу № 1 від 28.06.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Промбудівельник-4" (далі - ЖБК "Промбудівельник-4") про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 110 014, 55 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 1630374 від 01.10.1998 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у ЖБК "Промбудівельник-4" утворилась заборгованість.

У позові Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді в сумі 57 254,16 грн., інфляційну складову боргу в сумі 44 333,87 грн. та 3% річних в сумі 8 426,52 грн., а всього - 110 014, 55 грн.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково, просив відмовити у стягненні штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

01.10.1998 р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Комунальним підприємством Житлово-будівельного кооперативу "Промбудівельник-4" (абонент) був укладений договір № 1630374 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Сторони погодили, що постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно з додатком № 1 до договору (п. 2.2.1 договору).

Споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (п.п. 2.3.1, 2.3.2 договору).

Також сторонами договору було погоджено:

- тарифи та порядок розрахунків (додаток № 4), відповідно до якого сторонами визначено, що споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок розрахунків на початок розрахункового періоду; споживач щомісячно забезпечує не пізніше 25 числа виконує сплату за надані послуги.

- умови припинення подачі теплової енергії (додаток № 7).

У судовому засіданні встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, за період з 01.11.2012 р. по 01.06.2015 р. надав послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 626 103,59 грн., що підтверджується обліковими картками, відомістю обліку споживання теплової енергії за вказаний період та поясненнями представників сторін.

Однак, відповідач зі свого боку умови договору щодо оплати послуг виконав неналежним чином, оплатив їх частину на суму 568 849,43 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість зі спожитої теплової енергії у гарячій воді на суму 57 254,16 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з пунктом 2.1 договору на постачання теплової енергії у гарячій воді сторони домовились, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Тарифи на теплову енергію були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що вказана заборгованість виникла у зв'язку із несвоєчасною сплатою мешканцями житлового будинку комунальних платежів, які були кінцевими споживачами, а також, те, що у зв'язку з непроведенням коригування різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення за рахунок субвенції з бюджету Київської міської державної адміністрації у ЖБК "Промбудівельник-4" виникла заборгованість за спожиту теплову енергію.

Суд зазначає, що договірні відносини із позивачем виникли саме у відповідача - ЖБК "Промбудівельник-4" за договором № 1630374 від 01.10.1998 р., а не мешканців житлового будинку. Невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника чи державою, і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором, не звільняють боржника від передбаченої законом відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення 57 254,16 грн. основного боргу за договором № 1630374 від 01.10.1998 р. за період з 01.11.2012 р. по 01.06.2015 р. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 44 333,87 грн. та 3% річних в сумі 8 426,52 грн. з листопада 2012 р. по травень 2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 44 333,87 грн. та 3% річних в сумі 8 426,52 грн., тобто у сумі, заявленій позивачем.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на ст. 233 ГК України про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки штрафні санкції позивачем до стягнення не заявлені, а нараховані матеріальні втрати у вигляді інфляційних та 3 % річних не є такими за своєю правовою природою.

Отже, на підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Промбудівельник-4" про стягнення 110 014, 55 грн. задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Промбудівельник-4" (02222, м. Київ, просп. Маяковського, 28, ідентифікаційний код 22885170) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) основну заборгованість у сумі 57 254 (п'ятдесят сім тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 16 коп., інфляційну складову боргу в сумі 44 333 (сорок чотири тисячі триста тридцять три) грн. 87 коп. та 3% річних в сумі 8 426 (вісім тисяч чотириста двадцять шість) грн. 52 коп.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Промбудівельник-4" (02222, м. Київ, просп. Маяковського, 28, ідентифікаційний код 22885170) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 200 (дві тисячі двісті) грн. 29 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 24 вересня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 29 вересня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна