Рішення

від 09.09.2015 по справі 910/18745/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2015Справа №910/18745/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Каштан»

до Управління житлово-комунального господарства Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 330 480,82 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Лень Р.В. - представник, довіреність б/н від 27.07.15 р.; Хоменко Л.А. - представник, довіреність №46 від 07.08.15 р.;

від відповідача: Панченко О.В. - представник, довіреність №32-6 від 20.01.15 р.;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Каштан» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління житлово-комунального господарства Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 330 480,82 грн. заборгованості, з яких: 194 936,21 грн. основного боргу за договором підряду №3/34 на виконання капітальних робіт від 03.11.11 р., проценти річних в сумі 3 108,29 грн., 79 339,00 грн. інфляційних втрат та пеня в сумі 53 097,41 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами договору підряду №3/34 на виконання капітальних робіт від 03.11.11 р. в частині оплати виконаних позивачем підрядних робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 194 936,12 грн., за наявності якої позивачем нараховано передбачену договором пеню, три проценти річних та інфляційні втрати у вищезазначених розмірах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.15 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/18745/15 та призначено розгляд справи на 18.08.15 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 18.08.15 р. до 09.09.15 р..

В судові засідання 18.08.15 р. та 09.09.15 р. з'явились повноважні представники позивача та відповідача.

До початку судового засідання 18.08.15 р. до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення №32-110 від 13.08.15 р. на позовну заяву, в яких останній зазначав про безпідставність нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат та просив суд в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Каштан» відмовити.

При цьому, в обґрунтування своїх заперечень на позов відповідач стверджує, що згідно з умовами договору підряду №3/34 на виконання капітальних робіт від 03.11.11 р. (п.п. 3.3., 3.4.) у випадку затримки оплати замовником як бюджетною установою (відсутність коштів на бюджетному рахунку), замовник зобов'язується провести оплату не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дня надходження коштів за бюджетним призначенням платежу, на підставі п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України; замовник не несе відповідальності перед підрядником за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у разі затримки фінансування з державного бюджету. Крім того, за твердженнями відповідача, відповідно укладеної між сторонами додаткової угоди від 05.01.15 р. до договору №3/34 на виконання капітальних робіт від 03.11.11 р. оплата за виконані капітальні роботи з ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлових будинків по вул. Ушакова, 4, у м. Києві, в обсязі 194 936,21 грн. від терміновано на 2015 рік. Заперечення долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18.08.15 р. позивачем подано заяву б/н від 18.08.15 р. про зменшення позовних вимог, в якій останній шляхом зменшення позовних вимог в частині стягнення процентів річних в розмірі 3 108,29 грн., 79 339,00 грн. інфляційних втрат та 53 097,41 грн. пені просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу за договором підряду №3/34 від 03.11.11 р. на виконання капітальних робіт в розмірі 194 936,12 грн. Заяву про зменшення позовних вимог судом долучено до матеріалів справи.

Крім того, в судовому засіданні 18.08.15 р. представником відповідача подано суду письмову заяву від 18.08.15 р. про визнання позовних вимог позивача на суму 194 936,21 грн. основного боргу. Заяву долучено судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 09.09.15 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання №32-116 від 28.08.15 р. про долучення документів до матеріалів справи, а саме виписки Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва від 16.06.15 р. по рахунку Управління житлово-комунального господарства Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації. Клопотання судом задоволено, документ долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 09.09.15 р. сторонами суду не надано.

Розглянувши в судовому засіданні 09.09.15 р. подану представником позивача заяву б/н від 18.08.15 р. про зменшення розміру позовних вимог суд зазначає, що позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду і в якій може бути об'єднано кілька вимог (ст. 58 Господарського процесуального кодексу України). Під позовною вимогою розуміється матеріально правова вимога, тобто предмет позову. Отже, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог.

Як свідчать встановлені судом обставини, у даній справі № 910/18745/15 одними із самостійних позовних вимог є стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 3 108,29 грн., 79 339,00 грн. інфляційних втрат та пені в сумі 53 097,41 грн..

Водночас, із заяви позивача б/н від 18.08.15 р. про зменшення позовних вимог вбачається, що позивач зменшив позовні вимоги, зокрема, за рахунок трьох процентів річних в сумі 3 108,29 грн., 79 339,00 грн. інфляційних втрат та пені в сумі 53 097,41 грн..

Оскільки під зменшенням розміру позовних вимог закон розуміє зміну кількісних показників в яких виражається певна вимога, тому зменшення позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних, пені та інфляційних втрат могло б бути виражене виключно у зменшенні розміру цих вимог, що не є тотожним не підтриманню їх взагалі, оскільки такі дії свідчать про повну відмову від заявлених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позивач розпорядився своїм процесуальним правом і зменшив до нуля, тобто фактично відмовився від вимог про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені способом їх повного не підтримання в поданій заяві б/н від 18.08.15 р. про зменшення позовних вимог, дослідивши в судовому засіданні 09.09.15 р. зміст позовної заяви та подану позивачем заяву б/н від 18.08.15 р. про зменшення позовних вимог, судом розцінено останню як заяву про зменшення розміру позовних вимог до стягнення 194 936,12 грн. основного боргу за договором № 3/34 на виконання капітальних робіт від 03.11.11 р. та відмову від позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 3 108,29 грн., 79 339,00 грн. інфляційних втрат та пені в сумі 53 097,41 грн..

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У відповідності до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова №18) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді сторонами не заявлено.

В судовому засіданні 09.09.15 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (відмову від частини позовних вимог), та просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні 09.09.15 р. представник відповідача визнав у повному обсязі заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (відмову від частини позовних вимог).

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши в судових засіданнях їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03 листопада 2011 року між Управлінням житлово-комунального господарства Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (Замовник за договором, відповідач у справі), Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Каштан» (Підрядник за Договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (Кінцевий користувач за договором) укладено Договір №3/34 на виконання капітальних робіт (далі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1 Договору Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, на свій ризик виконати за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити наступну роботу (далі - роботи): ремонт сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлових будинків на вул. Ушакова, 4, в м. Києві.

Розділами 2 - 13 Договору сторони погодили договірну ціну, порядок оплати роботи, строк та умови виконання робіт, обов'язки сторін, права замовника під час виконання робіт, відповідальність сторін за порушення договору, якість робіт, дію Договору тощо.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії Договору закінчується 31.12.11 р. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. п. 9.1. - 9.3. Договору).

Вказаний Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та § 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 875 Цивільного кодексу України (ст. 318 Господарського кодексу України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).

Пунктами 2.1., 2.2. Договору зазначено, що вартість капітального ремонту визначається згідно кошторису за твердою договірною ціною, яка становить 166 666,67 грн. та ПДВ 20% - 33 333,33 грн. Загальна вартість робіт складає 200 000,00 грн. Кошторис набирає чинності та стає невід'ємною частиною договору підряду з моменту затвердження його Замовником.

За приписами ч. 5 ст. 843 Цивільного кодексу України підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

Відповідно до частини 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Так, згідно пунктів 4.1., 4.2. Договору Підрядник зобов'язується виконати капітальні роботи до 31.12.11 р. згідно графіку виконання капітальних робіт (Додаток №2 до Договору) та відповідно до кошторисної документації, будівельних норм і правил.

У відповідності до умов п. п. 5.1.2., 5.1.8. Договору Підрядник, зокрема, зобов'язаний: своїми силами і засобами виконати і здати роботи згідно Акту виконаних робіт (КБ-2в). У разі виявлення недоліків або дефектів у виконаних Підрядником роботах, Підрядник зобов'язаний усунути недоліки (дефекти) в термін 15 днів з моменту виявлення останніх; в 5-денний строк з моменту завершення виконання робіт подати Замовникові та Кінцевому користувачу на підписання Акт приймання виконаних будівельних робіт.

Замовник зобов'язаний підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) при умові підписання останнього Кінцевим користувачем та виконання робіт Підрядником відповідно до умов Договору (п. 5.2.1. Договору).

Згідно частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно наданих позивачем матеріалів судом встановлено та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, що на виконання умов Договору позивачем виконані будівельні роботи на загальну суму 194 936,21 грн., що підтверджується підписаним 22.12.11 р. обома сторонами та скріпленим печатками товариств Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2011 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, суд звертає увагу, що перелік, обсяг та ціна виконаних позивачем робіт, приймання - передача яких сторонами оформлені Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р. на суму 194 936,21 грн., попередньо були погоджені сторонами станом на 20.09.11 р. шляхом підписання Зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва від 20.09.11 р., Локального кошторису № 2-1-1 на капітальний ремонт сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлових будинків по вул. Ушакова, 4, до Договору, Дефектного акту від 20.09.11 р. та Договірної ціни на будівництво «Капітальний ремонт сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлових будинків по вул. Ушакова, 4, що здійснюється у 2011 році», копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому суд зазначає про відповідність виконаного обсягу робіт та їх ціни визначеному сторонами найменуванню робіт і витрат, а також їх обсягу та вартості, узгодженому сторонами станом на 20.09.11 р. в локальному кошторисі № 2-2-1 та Договірній ціні, оскільки виконані роботи не виходять за межі затвердженого сторонами кошторису (договірної ціни).

Суд зазначає, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом та Договором покладений саме на відповідача як замовника.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Як встановлено судом згідно матеріалів справи, зокрема, Акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р., та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, жодних доказів відмови відповідача від підписання наданого позивачем акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в та будь - яких зауважень щодо допущених підрядником недоліків (дефектів) у виконаних роботах у строк, передбачений умовами Договору, сторонами суду не надано, що свідчить про прийняття вказаних робіт в обсягах та за ціною, визначеними в даному акті, тобто відсутності будь-яких заперечень щодо повного та належного виконання робіт за вищевказаним Актом, а також заперечень щодо визначених Актом обсягів робіт та їх ціни.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню підрядних робіт, обумовлених Договором, в обсягах, зазначених в Акті форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт без будь - яких зауважень.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 5.2.2. Договору Замовник зобов'язаний оплатити Підряднику роботу в розмірі і в строки, встановлені цим Договором згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в).

Отже, відповідно до вимог закону та умов Договору позивач зобов'язаний виконати належним чином обумовлені договором роботи та здати їх відповідачу, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановлені Договором.

Згідно п. 3.2. Договору Замовник проводить оплату по факту виконаних робіт на підставі підписаних та скріплених печатками наступних документів: актів прийому-передачі обладнання та устаткування; актів прийому-передачі кошторисної документації; актів прийму виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в з додаванням форми КБ-3.

За умовами Договору оплата здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок підрядника згідно актів здачі-приймання виконаних робіт у сумі та в терміни визначені умовами даного Договору (п. 3.1.1.). Строки розрахунків: після підписання актів прийому передачі, вказаних у пункті 3.2. цього Договору, в п'ятиденний термін (п. 3.1.4. Договору).

Пунктами 3.3. та 3.4. Договору сторони додатково передбачили, що у випадку затримки оплати Замовником, як бюджетною установою (відсутність коштів на бюджетному рахунку), Замовник зобов'язується провести оплату не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дня находження коштів за бюджетним призначенням платежу на підставі пункту 1 статті 49 Бюджетного кодексу України. Замовник не несе відповідальності перед Підрядником за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у разі затримки фінансування з державного бюджету.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, зазначених позивачем в акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р., позивач звертався на адресу Київської МДА та Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації з листами № 2 від 15.02.13 р. та № 83 від 12.09.13 р., в яких просив погасити заборгованість.

У свою чергу відповідач листом №107/1766/16-18/34 від 19.03.13 р., копія якого наявна в матеріалах справи, повідомив позивача, що наявна заборгованість буде погашена по мірі надходження коштів з міського бюджету на розрахунковий рахунок Управління житлово-комунального господарства Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.

Крім того, листом №34-247 від 02.12.13 р. відповідач звернувся до позивача з проханням підписати додаткову угоду до договору №3/34 від 03.11.11 р. на виконання капітальних робіт на відтермінування оплати вартості робіт з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлових будинків на 2014 рік.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2013 року між Управлінням житлово-комунального господарства Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (Замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Каштан» (Підрядник за Договором, позивач у справі) укладено Додаткову угоду №1 до Договору №3/34 від 03.11.11 р. на виконання капітальних робіт, за умовами якої відповідно до частини 6 статті 51 Бюджетного кодексу України та наказу Державного казначейства України №136 від 09.08.2004 р. (із змінами та доповненнями) оплата за виконані капітальні роботи з ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлових будинків в м. Києві по вул. Ушакова, 4, в обсязі 194 936,21 грн. відтерміновується на 2014 рік.

Також 05 січня 2015 року між Управлінням житлово-комунального господарства Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (Замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Каштан» (Підрядник за Договором, позивач у справі) укладено Додаткову угоду до Договору №3/34 від 03.11.11 р. на виконання капітальних робіт, за умовами якої відповідно до частини 6 статті 51 Бюджетного кодексу України та наказу Міністерства фінансів України №938 від 23.08.12 р. (із змінами від 30.07.14 р. №793) «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів» оплата за виконані капітальні роботи з ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під'їздів житлових будинків в м. Києві по вул. Ушакова, 4, в обсязі 194 936,21 грн. відтерміновується на 2015 рік.

Таким чином, як встановлено судом згідно матеріалів справи, а також підтверджено в судовому засіданні представниками сторін, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Каштан» грошових коштів в сумі 194 936,21 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору із змінами та доповненнями до нього відповідач не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку позивач просив суд стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного Договору №3/34 від 03.11.11 р. на виконання капітальних робіт або його окремих положень та/або укладених до нього додаткових угод сторонами суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та під час виконання з боку сторін відсутні.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача розміру основного боргу в сумі 194 936,21 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Крім того, розглянувши долучену до матеріалів справи заяву позивача б/н від 18.08.15 р.. про зменшення позовних вимог, зокрема, в частині відмови від пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.07 р. №01-8/675 приписи частини четвертої статті 22 ГПК України, передбачаючи право позивача, зокрема, на відмову від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку. Якщо ж позовна заява містить тільки одну вимогу, то відмова позивача від її частини має розглядатися як зменшення розміру позовної вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві.

До прийняття відмови позивача від позову в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, господарським судом у відповідності до вимог ст.78 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснено процесуальні наслідки припинення провадження у справі, передбаченні ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача підтвердив в судовому засіданні 09.09.15 р., що відповідні наслідки припинення провадження йому відомі та зрозумілі.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 53 097,41 грн., трьох процентів річних в сумі 3 108,29 грн. та 79 339,00 грн. інфляційних втрат, оскільки подана позивачем заява б/н від 02.06.15 р. про зменшення позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, та вважає за необхідне провадження у справі в цій частині припинити.

Окрім цього, суд звертає увагу, що чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Так, майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст.179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Бюджетні установи, для свого нормального функціонування і здійснення передбаченої установчими документами діяльності, укладають договори з суб'єктами господарювання. При цьому, оплата за такими договорами здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

При цьому господарський суд додатково зазначає, що не зважаючи на залучення до відносин між сторонами бюджетних коштів, зазначені відносини є не бюджетними, а господарсько-правовими.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, отже для таких господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, в тому числі й державних органів, організацій та установ, заснованих на державній власності, яким, зокрема, є відповідач.

В даному випадку це рівність підрядника- суб'єкта господарювання та замовника - отримувача і розпорядника бюджетних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Суд зазначає, що ані Господарський кодекс України, ані Цивільний кодекс України при визначенні відповідальності за укладеним Договором (із змінами та доповненнями) не виділяють в окрему категорію осіб «бюджетні установи» і не встановлюють окремі правила для них. Тобто, суб'єкт господарювання державного сектору економіки України, як отримувач і розпорядник бюджетних коштів, не має будь-яких привілей чи пільг у рамках виконання своїх зобов'язань за такими договорами.

Тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність орендаря та не заперечують обов'язку такого підприємства, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Тобто, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України.

Згідно п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.13 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність орендаря і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.05 р.) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.04 р.) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.12 р. № 3-28гс12 у справі № 11/446, а також у постановах Вищого господарського суду України від 24.11.14 р. у справі № 903/344/14 та від 20.11.14 р. у справі № 910/11121/14.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування за відсутності вини відповідача не звільняє останнього від виконання взятого на себе договірного зобов'язання щодо перерахування коштів за виконані підрядні роботи.

Окрім того, відповідачем надано суду виписку по рахунку УЖКГ Святошинської РДА в місті Києві за 16.06.15 р., згідно якої на вказаний рахунок надійшло фінансування з державного бюджету із відповідним бюджетним призначенням в сумі 2 934 100,00 грн..

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в обсязі, заявленому позивачем, відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, враховуючи визнання позову відповідачем, вимога позивача про стягнення з відповідача розміру основного боргу в сумі 194 936,21 грн. за вказаним Договором (із змінами) підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 69, 75, п.4 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 53097,41 грн., трьох процентів річних в сумі 3108,29 грн. та інфляційних втрат в сумі 79339,00 грн. припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03115, м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, буд. 97, код ЄДРПОУ 37498693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Каштан» (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд. 16-В, код ЄДРПОУ 21611624) 194 936,21 грн. (сто дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот тридцять шість гривень двадцять одну копійку) основного боргу та 3 898,72 грн. (три тисячі вісімсот дев'яносто вісім гривень сімдесят дві копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 28 вересня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон