Рішення

від 23.06.2010 по справі 10/132-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.10р. Справа № 10/132-10

За позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" ( м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотріс"( м. Кривий Ріг Дніпропетровської області )

про стягнення 81 706 919,43 грн.

Суддя Кощеєв І.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (дов. №622 від 21.09.09р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача, в якому просив суд: стягнути заборгованість за кредитним договором № 12-КЛ/07 від 21.03.2007 р. в сумі 81 706 919 грн. 43 коп.; стягнути заборгованість за кредитним договором № 12-КЛ/07 від 21.03.2007 року в сумі 81 706 919 грн. 43 коп. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а саме будівлю комерційно-торгівельного комплексу літ. А-1, А'-І, а-1, а, аі-аб, загальною площею 7029,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 31 „дВ» ; стягнути заборгованість за кредитним договором 12-КЛ/07 від 21.03.2007 р. в сумі 81 706 919 грн. 43 коп. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а саме комплекс будівель, загальною площею 6 313,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Соборна, 4.

В подальшому, від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій Позивач просив суд стягнути з ТОВ „ФортісВ» на користь ПАТ „СведбанкВ» заборгованість за кредитним договором 12-КЛ/07 від 21.03.2007 р. в сумі 81 706 919 грн. 43 коп. шляхом погашення вказаної суми за рахунок грошових коштів ТОВ „ФортісВ» , а також звернення стягнення на будівлю комерційно-торговельного комплексу літ. А-1, А-1, а-1, а, а1-а6, загальною площею 7029,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. З1д та комплекс будівель, загальною площею 6313,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Соборна, 4.

Заявою про уточнення позовних вимог від 15.06.2010 р., Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотріс" заборгованість за кредитним договором № 12-КЛ/07 від 21.03.2007 року в сумі 81 706 919 грн. 43 коп.

Ціна позову складається з : 8 820 000 дол. США -заборгованість по кредиту; 1 065 260,50 дол. США заборгованість по процентам; 379 169,97 дол. США пеня ( 260 395,35 дол. США -пеня за несвоєчасне повернення кредиту + 88 883,04 дол. США -пеня за несвоєчасну сплату процентів + 30 434,84 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів ). Загальна сума заборгованості становить 10 264 430,47 дол. США, що еквівалентно 81 706 919 грн. 43 коп. ( курс НБУ станом на 22.03.2010 р. - 796,0200 грн. за 100 дол. США ).

Підстави з якими Позивач пов'язує свої позовні вимоги : Відповідач не виконав свої зобовВ»язання за Договором кредиту, щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені Кредитним договором терміни.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог Позивача, подав зустрічний позов до ПАТ „СведбанкВ» , в якому просить суд визнати недійсними : кредитний договір № 12-КЛ/07 від 21.03.2007р., укладений між ТОВ „ФортісВ» та ПАТ „СведбанкВ» ; іпотечний договір № 114і/12-КЛ від 29.11.2007 р., укладений між укладений між ТОВ „ФортісВ» та ПАТ „СведбанкВ» .

Підстави з якими Відповідач повВ»язує свої зустрічні позовні вимоги -засобом платежу на території України є гривня, виходячи з чого кредит мав надаватися в національній валюті України, а у випадку надання кредитних коштів у іноземній валюті Банк мав отримати індивідуальну ліцензію НБУ на здійснення такої операції.

Позивач проти задоволення зустрічного позову Відповідача заперечує, зазначаючи на його безпідставність та необґрунтованість, оскільки з норм діючого законодавства вбачається, що використання іноземної валюти у якості засобу платежу є цілком легітимним у випадках і в порядку, встановлених законом. Банк має ліцензію № 38 від 22.06.2009 р. та дозвіл № 38-4 від 09.10.2009 р. відповідно до яких Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»є уповноваженим на видачу кредитів клієнтам та отримання платежів за ними в іноземній валюті. З огляду на вказане Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»стверджує, що укладений кредитний договір № 12-КЛ/07 від 21.03.2007 року з визначенням іноземної валюти - долару США, як валюти зобов'язання та його виконання, в повній мірі відповідає вимогам загального та спеціального законодавства, а таму підстави для визнання названого кредитного договору недійсним відсутні.

Представник Відповідача на виклик суду в судове засідання не з"явився. Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання.

Від Відповідача надійшло клопотання про чергове відкладення розгляду справи у звВ»язку із хворобою представника.

Представник Позивача проти клопотання Відповідача про чергове відкладення розгляду справи заперечує, наполягаючи на розгляді справи по суті за відсутності представника Відповідача.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги закінчення строку вирішення спору встановленого ст. 69 ГПК України, господарський суд розглядає справу за наявними в ній документами, за відсутності представника Відповідача.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу ( аудіо запис ) при розгляді справи представниками сторін не заявлялось.

У судовому засіданні за згодою представника Позивача було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2007 р. між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк», що в подальшому змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»( далі - Банк ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фотріс»( далі - Позичальник) укладений Кредитний договір № 12-КЛ/07 ( надалі - Кредитний договір ).

Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, на суму 10 000 000 дол. США зі сплатою 13,5 % річних -за умови прибуткової діяльності Позичальника, та 14,5 % річних - у разі, якщо Відповідач допустить порушення п. 1.4.1. Кредитного договору.

Строк користування кредитною лінією - по 20.03.2014 року.

Позичальник допустив порушення умов Кредитного договору та невиконання взятих на себе обов'язків по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у встановлені строки.

В зв'язку із порушенням Позичальником умов Кредитного договору, Банк скористався своїм правом на дострокове повернення кредитних коштів, що передбачене п. 8.2. Кредитного договору, надіславши на адресу Позичальника лист-вимогу від 13.11.2009 р., яким вимагав в строк до 23.11.2009 р. повернення заборгованість за Кредитним договором в повному обсязі, проте заборгованість за Кредитним договором залишилась не погашенною, що підтверджується наданими Позивачем документами ( не спростованими Відповідачем ) та Актом звірки заборгованості, підписаного сторонами 04.06.2010 р.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмов від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України ).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що Банк, на підставі положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України та у відповідності до умов Кредитного договору, вимагав від Позичальника сплатити прострочену заборгованість за кредитом та сплатити нараховані відсотки, про що свідчить лист-вимога від 13.11.2009 р., в якій також зазначається, що визнання строку повернення кредиту є таким, що настав з дати отримання даної "Вимоги" у випадку непогашення простроченої заборгованості у 10 - денний термін.

Отже, термін повернення Позичальником кредиту в повному обсязі за Кредитним договором настав 23.11.2009 р., а обов'язки Відповідача за Кредитним договором, вважаються такими, що підлягають виконанню в повному обсязі, але заборгованість Позичальником залишається не погашеною ( доказів погашення суми боргу, суду не надано ).

За розрахунками Позивача ( не спростованими Відповідачем ) - станом на 21.03.2010 р. ( включно ), Позичальник має перед Банком, відповідно до умов вказаного Кредитного договору заборгованість у розмірі: 8 820 000 дол. США - заборгованість по кредиту, що еквівалентно 70 208 964 грн.; 1 065 260,50 дол. США заборгованість по процентам, що еквівалентно 8 479 686 грн. 63 коп. ( курс НБУ станом на 22.03.2010 р. - 796,0200 грн. за 100 дол. США ).

Ст. 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобовВ»язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно зі ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( ст. 551 ЦК України ).

П. 6.1. Кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення сплати Позичальником суми заборгованості за кредитом та нарахованими процентами Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення.

На підставі п. 6.1. Кредитного договору, Банком нараховано Позичальнику пеню у розмірі 379 169,97 дол. США, що еквівалентно 3 018 268 грн. 81 коп. ( курс НБУ станом на 22.03.2010 р. - 796,0200 грн. за 100 дол. США ) - ( 260 395,35 дол. США -пеня за несвоєчасне повернення кредиту + 88 883,04 дол. США -пеня за несвоєчасну сплату процентів + 30 434,84 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів ).

Отже, загальний розмір заборгованості Позичальника перед Банком становить 10 264 430,47 дол. США, що еквівалентно 81 706 919 грн. 43 коп. ( курс НБУ станом на 22.03.2010 р. - 796,0200 грн. за 100 дол. США ).

З метою витребування існуючої заборгованості за Кредитним договором в позасудовому порядку, Банк 16.02.2010 р. надіслав на адресу Позичальника вимогу про усунення порушень кредитного договору № 1002 від 12.02.2010 р., яким вимагав в тридцяти денний строк з моменту отримання Вимоги погасити заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті нарахованих процентів та пені.

На забезпечення виконання ТОВ «Фотріс»зобов'язань за Кредитним договором між сторонами укладений Договір іпотеки № 114І/12-КЛ від 29.11.2007 року ( далі - Договір іпотеки-1 ), згідно з умовами якого Позичальник передав в іпотеку Банку належне Відповідачеві на праві власності нерухоме майно, а саме будівлю комерційно-торгівельного комплексу літ. А-1, А'-І, а-1, а, аі-аб, загальною площею 7029,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. З1 „дВ» .

27.03.2008 р. між сторонами був укладений Договір іпотеки № 143І/57-КЛ ( далі - Договір іпотеки-2), згідно з умовами якого Позичальник передав в іпотеку Банку належне Відповідачеві на праві власності нерухоме майно, а саме комплекс будівель, загальною площею 6313,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Соборна, 4.

Відповідач ( Позичальник ) вважає недійсними вищезазначені: кредитний договір № 12-КЛ/07 від 21.03.2007р., іпотечний договір № 114і/12-КЛ від 29.11.2007 р., укладені між ТОВ „ФортісВ» та ПАТ „СведбанкВ» .

Отже, причиною виникнення спору в даній справі за зустрічним позовом є питання щодо існування правових підстав для визнання недійсними вказаних договорів.

Відповідно до постанови Пленума Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України ( ст. ст. 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину : 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ст. 626 ЦК України ).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України ).

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зі змісту ст. 198 ГК України вбачається, що у випадках коли суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті.

Виходячи із визначень термінів, наведених у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з ст. 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Ст. ст. 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Зі змісту ст. 533 ЦК України вбачається, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже, використання іноземної валюти у якості засобу платежу є цілком легітимним у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок здійснення валютних операцій на території України регулюється Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 року № 15-93 ( далі -Декрет ).

Підпункт "в" пункту 4 ст. 5 Декрету визначає, що операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів не перевищують встановлені законодавством межі, не потребує отримання індивідуальної ліцензії на здійснення одноразової операції в необхідний для цього період, а не навпаки, як це вказує ТОВ «Фотріс»у тексті Зустрічного позову. Індивідуальна ліцензія на операції, не має одержуватися, оскільки станом на сьогодні законодавець не визначив межі термінів та сум надання і одержання кредитів в іноземній валюті, про що в т.ч. свідчать листи НБУ № 28-313/2178 від 29.05.2001 р. та № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 р.

Банк має ліцензію № 38 від 22.06.2009 р. та дозвіл № 38-4 від 09.10.2009 р. з відповідним додатком згідно з яким Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»є уповноваженим на видачу кредитів клієнтам та отримання платежів за ними в іноземній валюті.

З огляду на вказане, суд вважає, що укладений кредитний договір № 12-КЛ/07 від 21.03.2007 року з визначенням іноземної валюти - долару США, як валюти зобов'язання та його виконання, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстави для визнання названого кредитного договору недійсним відсутні. Враховуюче викладене, доводи ТОВ «Фотріс»наведені у зустрічному позові є необгрунтованими, що свідчить про безпідставність зустрічних позовних вимог ТОВ «Фотріс».

Приймаючи до уваги наведене, суд знаходить достатньо підстав для задоволення первісного позову Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотріс" заборгованість за кредитним договором № 12-КЛ/07 від 21.03.2007 р. в сумі 81 706 919 грн. 43 коп. ( загальна сума заборгованості, що еквівалентно 10 264 430,47 дол. США, за курсом НБУ станом на 22.03.2010 р. - 796,0200 грн. за 100 дол. США ).

Згідно зазначеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 60, 69, 75, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотріс" ( м. Кривий Ріг Дніпропетровської області ) на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" ( м. Київ ) - 81 706 919 грн. 43 коп. заборгованості за кредитним договором № 12-КЛ/07 від 21.03.2007 р.; 25 500 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита; 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя ОСОБА_2

(Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 23.06.2010 року)